УДК: 168.5
Готинян-Журавльова В. В.
ПОШУК ВДАЛОЇ ВИДОУТВОРЮЮЧОЇ ОЗНАКИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «БЕЗЕТАЛОННЕ ВИМІРЮВАННЯ»
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
В сучасній науковій література немає чіткого визначення методу безеталонного вимірювання. Тому метою статті є пошук вдалої видоутворюючої ознаки для визначення цього поняття.
Ключові слова: визначення, видоутворюючая ознака, класифікація, безеталонне вимірювання.
In the modern scientific literature there isn’t accurate definition of a method of standardless measurements. The purpose of this article is searching accurate a sign of speciation for definition of this concept.
Keywords: definition, sign of speciation, classification, standardless measurement.
Е. Тофлер в своїй книзі «Шок майбутнього» підкреслює актуальність вимірювання змін. Він акцентує нашу увагу на тому, що сьогодні ми знаємо набагато більше про фізичні, ніж соціальні процеси. Ми знаємо «набагато краще, наприклад, як вимірити швидкість, з якою кров тече по судинах, ніж швидкість, з якої чутки розповсюджуються в суспільстві» [1, с. 33-34]. А саме розповсюдження інформації відіграє величезну роль в сучасному інформаційному суспільстві, де навіть ведуться цілі інформаційні війни. Мережа Інтернету є одним з осередків інформації, інформації правдивою, інформації хибної, інформації, яка немає строку давнини, інформації, яка через декілька годин втратить свою цінність. Як можна вимірити скільки годин, хвилин, секунд треба інформації для того, щоб дістатися до її одержувача. І як часто щось змінюється? Чи можна вимірити ці зміни? Той-таки Е. Тофлер зазначав величезну трудність, майже неможливість вимірювання змін: «Адже немає абсолютного способу вимірити зміни… Немає ні статичної точки, немає нірваноподібної незмінності, відносно до якої можна вимірити перетворення» [1, с. 32]. Тобто немає незмінності, яка могла б стати відправною крапкою, еталоном для вимірювання змін. Е.Тофлер підкреслює, що зміни неможна вимірити використовуючи «звичайне» еталонне вимірювання, їх можна вимірити лише відносно [1]. Якщо величина, яку треба вимірити, немає «статичної точки», яку можна було б «перетворити» на еталон для вимірювання, то, на нашу думку, слід звернутися до безеталонного вимірювання.
У науковій літературі можна зустріти приклади безеталонних вимірювань. Зокрема, цьому виду вимірювання присвячена стаття А.І. Уйомова, Г.А. Полікарпова «До проблеми безеталонного вимірювання в мікрофізиці» [2]. На думку авторів ««безеталонне вимірювання» - самостійний широкий клас вимірювань, які мають чималу цінність» [2, с. 131], в яких є потреба і які мають застосування. Але статусбезеталонного вимірювання не є чітко визначеним до сих пір. Імовірно, що саме завдяки такому «невизначеному» статусу в науковій літературі існують лише спроби визначити безеталонне вимірювання і немає чіткого визначення цього процесу. Зокрема в роботі [3] зазначено, що безеталонне визначення можна визначити, якщо за найближчий рід обрати поняття «порівняння», причому порівняння «буде розумітися не тільки кількісне, але й якісне порівняння» [3, с. 25]. Але при цьому деякі з методологів науки розтлумачать цей «крок», як ««крок назад» в історії формування процедури вимірювання» [3, с. 25]. Найчастіше за найближчий рід до визначуваного поняття «безеталонне вимірювання» обирають поняття «класифікація». Проаналізуємо таку можливість і існуючі в науковій літературі визначення поняття «вимірювання» через поняття «класифікація».
Проаналізуємо визначення, де родовим поняттям щодо визначуваного, є поняття «класифікація». Б.В. Бірюков та В.І. Михєєв в роботі «Вимірювання як об’єкт логіко-методологічного і філософського аналізу» (післямова до книги К. Берки [4]) посилаються на П.Ф. Лазарсфельда, який пише, що «… якщо розпливчатий термін «вимірювання» назвати «пошуком упорядкованої класифікації», це буде гарним визначенням» [4, с. 296]. Г.Гоуд визначає: «в самому широкому сенсі слова вимірювання може трактуватися як класифікація об’єктів чи явищ, за якою кожній визначеній групі приписується визначений знак (цифра, буква чи слово)» [цит. за 4, с. 28].
Слід зазначити, що існує цілий клас визначень, в яких вимірювання розглядається як приписування на основі певних, чітко визначених правил числових форм вимірюваним об’єктам, тобто визначення, в яких найближчим родом до поняття «вимірювання» є поняття «приписування». Так С.С. Стівенс вважає, що «вимірювання в самому широкому сенсі є приписування числових форм об’єктам чи подіям у відповідності до певних правил. А той факт, що числові форми можуть бути приписані об’єктам у відповідності до різних правил, приводить до використання різних шкал і різних видів вимірювання» [5, с. 19-20]. Подібної думки дотримується Н.Р. Кемпбелл, який надає кілька визначень процедури вимірювання, найближчим родом яких є поняття «присвоювання» або «процес присвоювання» [4, с. 32]. Сучасні науковці, які плідно працюють в галузі суспільно-гуманітарних наук, доволі часто використовують саме такі визначення. Так в соціологічному довіднику знаходимо: «вимірювання – процедура приписування чисел значенням ознаки, яка вивчається соціологом» [6, с. 205]. І знаходимо нижче: «при вимірюванні встановлюється відповідність між властивостями об’єкту та властивостями чисел, що зіставляються» [6, с. 205]. В психології використовують поняття вимірювання як «особливу процедуру, завдяки якій числа (або порядкові величини) приписуються речам за визначеними правилами. Самі правила є встановленням відповідностей між деякими властивостями чисел і деякими властивостями речей» [7, с. 132].
Виникає питання: чи варто розглядати ці дві групи визначень окремо? На нашу думку – ні, бо приписування групі об’єктів знаку, слова, букви, позначки тощо за певними правилами, по суті, є класифікацією. Крім того, К. Берка підкреслює: «Твердження, згідно з яким вимірювання є видом класифікації – або скоріше, навпаки, сама класифікація є вимірюванням, – безпосередньо витікає зі стівенсовської дефініції. Річ у тому, що у випадку класифікації виконується умова «надання цифр у відповідності до певного правила»… а це відрізняється від чисто випадкового надання, де не застосовується жодного правила» [4, с. 44].
Таким чином, ми будемо розглядати визначення, де родовим поняттям буде «класифікація». Тепер слід задати видоутворюючу ознаку. Перш за все пригадаємо яку саме функцію виконує видоутворююча ознака. Вона містить у собі суттєву ознаку або декілька суттєвих ознак (зазвичай їх небагато), які належать тільки визначуваному поняттю і за допомогою яких це поняття виокремлюється серед інших понять, що входять у той самий рід. Тобто нам слід обрати таку видоутворюючу ознаку, яка б виокремлювала поняття «безеталонне вимірювання» з поняття «класифікація». Розглянемо кілька видів визначень через найближчий рід і видоутворюючу ознаку саме за характером видоутворюючої ознаки.
В підручнику І.Хоменко [8] наведені таки види визначення через найближчий рід і видоутворюючу ознаку:
Атрибутивно-реляційне визначення – це вид явного визначення, в якому видовою ознакою є властивості визначуваного предмета або його відношення до інших предметів [8, с.74]. На нашу думку, атрибутивно-реляційним може бути визначення видів безеталонного вимірювання, або навіть визначення еталонного вимірювання, в яких буде зазначена вимірювана властивість визначуваного предмета, або вказане відношення до інших предметів, скажімо, до еталона або квазіеталона. Так, наприклад, еталонне вимірювання можна визначити як вимірювання, при якому відбувається класифікація об’єктів чи понять за ознакою – величиною самого еталона.
Генетичне визначення – це вид явного визначення, в якому видовою ознакою є спосіб походження, створення, конструювання предметів [8, с.74]. Таким визначенням мало б стати визначення безеталонного вимірювання, як вимірювання, при якому відсутня операція порівняння (тобто відповіді на питання: у скільки разів вимірювана величини більше або менше за еталон) вимірюваної величини з еталоном (як і сам еталон), а результат вимірювання не завжди виражається числом [3]. Таке визначення вказує, перш за все, на необхідність заміни «традиційного» еталонного вимірювання альтернативним видом, при якому б не використовувалися певні елементи еталонного вимірювання, бо їх, як скажімо еталонів, може просто не бути. Але це визначення містить у собі помилку: воно є заперечним, а тому вказує на те, чого немає при безеталонному вимірюванні, а ні на те, як воно відбувається.
Операційне визначення – це вид явного визначення, в якому видовою ознакою є вказівка на операцію, за допомогою якої можна розпізнати ті чи ті предмети [8, с.75]. На нашу думку, саме таким повинно бути визначення безеталонного вимірювання: видоутворююча ознака повинна вказувати на те, як відбувається безеталонне вимірювання, на механізм безеталонного вимірювання. Спробуємо визначити безеталонне вимірювання як вид вимірювання, при якому відбувається класифікація об’єктів за якісною зміною вимірюваної ознаки або наявністю-відсутністю вимірюваної ознаки, або схожістю-несхожістю вимірюваних ознак. При такому визначенні видоутворююча ознака вказує на чотири виокремленні види безеталонного вимірювання, які розрізняються за механізмом вимірювання.
Кожен з видів безеталонного вимірювання ґрунтується на класифікації об’єктів чи понять і ми не виходимо за межі родового поняття «класифікація». Під час безеталонного вимірювання відбувається класифікація об’єктів чи понять за певними правилами. Але аналізуючи цю проблему стає зрозумілим наскільки «тонка» межа відділяє один процес від одного. Пригадаємо ще раз слова К.Беркі: «вимірювання є видом класифікації – або скоріше, навпаки, сама класифікація є вимірюванням» [4, с.44]. Розібратися що є чим і на скільки вдало ми підібрали видоутворюючу ознаку, яка виокремила безеталонне вимірювання серед інших, складає перспективу подальших ретельних досліджень.
Література:
1. Тоффлер Э. Шок будущего/Элвин Тоффлер; [пер. с англ. Е. Руднева и др.]. – М.: ООО «Изд-во АСТ», 2002. – 557, [3] с.
2. Уёмов А.И., Поликарпов Г.А. К проблеме безэталонного измерения в микрофизике/ Уёмов А.И., Поликарпов Г.А. // Проблемы диалектико-материалистического истолкования квантовой теории. Материалы 4 Симпозиума по гносеологическим проблемам измерений. – К.: Наукова думка, 1972. – С. 127-140.
3. Готинян В.В. Проблема визначення поняття «безеталонне вимірювання» / Готинян В.В. // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте, 2007». Том 14. Философия и филология. – Одесса: Черноморье, 2007. – С.23-26.
4. Берка К. Измерения. Понятия, теория, проблемы/ Карел Берка; [пер. с. чеш. К.Н. Иванова]. – М.: Прогресс, 1987. – 320с.
5. Стивенс С.С. Экспериментальная психология / С.С. Стивенс; [пер.с англ. Е. Попова]. – М.: Изд-во иностр. литературы, 1960. – 686с.
6. Социологический справочник / [под общей ред. В.И.Воловича]. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 382с.
7. Психология. Словарь / [под общей ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского]. – 2-е изд., испр.и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494с.
8. Хоменко І. Логіка: - Підручник для вищих навчальних закладів/ Ірина Хоменко. – К.: Абрис, 2004. – 256с.