УДК 81.42+81˙37

Карпова І.Д.

КОНТЕКСТУАЛЬНЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯ І РОЗУМІННЯ ТЕКСТУ

Кримський державний медичний університет ім.С.І.Георгієвського

У доповіді розглядаються питання розуміння тексту заперечної семантики з позицій когнітивної лінгвістики. Подано критерії розрізнення звичайного мовного й контекстуального заперечення.

Ключові слова: контекст, заперечення, текст, інформація, розуміння.

Contextual Negation and Understanding of the Text.

Questions of understanding text with negative semantics from the point of view of cognitive linguistics are given in this presentation. Criteria of differentiation of ordinary language and contextual negation are introduced.

Key words: context, negation, text, information, understanding

Когнітивно-дискурсивна парадигма сучасної лінгвістики виходить з можливостей пізнання взаємозв’язків мовних і позамовних чинників [1:10]. Інтегроване використання лінгвокогнітивістики та лінгвокультурології відкриває нові можливості для осягнення мовнорозумових особливостей образного пізнання дійсності та дискурсивно-прагматичної діяльності людини, для розуміння імпліцитних смислів. Розуміння як засіб формування й вираження думки, асоціативно-смислового зберігання в людській свідомості суб’єктивних уявлень про світ, засіб не тільки обміну знаннями, але також їх інтелектуально-емотивної інтерпретації, лежить в основі когнітивного підходу досліджень сучасної української мови.

Мовне заперечення має моменти безпосереднього зіткнення з логічним запереченням, пізнавально-розумовими процесами індивіда і тому його простіше декодувати, ніж інформацію, яка вимагає більшої начитаності, високого інтелекту, тонкого відчуття авторського стилю. Лише в поодиноких випадках інформація заперечної семантики залишається недекодованою, а саме, коли потрібні особливі знання в тій або іншій галузі науки, знання спеціальної професійної термінології чи навіть жаргону, сленгу будь-якої соціальної групи суспільства.

Заперечення, зафіксоване в конкретних висловлюваннях, може співіснувати з контекстуальним запереченням, передаючи при цьому інформацію більш вузького, локального плану, незалежно від  його участі в процесі створення контекстуального заперечення. Контекстуальне заперечення об’єднує такі випадки, при яких окремі висловлювання, взяті поза контекстом, можуть містити інформацію як заперечної, так і стверджувальної семантики. Але це може абсолютно не впливати на процес породження контекстуального заперечення. Сема заперечення, у даному випадку, породжується в певних, суворо обмежених контекстуальних умовах, за наявності конкретних змістовних даних та при їх співвіднесеності. Контекст кожного разу встановлюється залежно від індивідуальних задумів, конкретної мети та суб’єктивних завдань дослідника.  При створенні тексту автор використовує текстові категорії та стилістичні прийоми, тобто ті засоби, які гарантують структурну, смислову й комунікативну цілісність тексту і є характерними тільки для всього тексту, а не для окремих його частин [2:140-141]. У передаванні інформації заперечної семантики власне текстовим шляхом основне навантаження припадає саме на текстові категорії, на ті або інші стилістичні прийоми, які актуалізують окремі частини, конкретні висловлювання тексту з метою виконання комунікативного завдання.  При цьому проміжні елементи тексту можуть виявитися нерелевантними для передавання інформації заперечної семантики, а разом з тим і неістотними для побудови контексту або ж відігравати лише другорядну роль, передаючи додатково інформацію іншого характеру. Залежно від послідовності центрального й периферійного компонентів інформація заперечної семантики може розвиватися перспективно, як розгортається сам текст. Але найчастіше при контекстуальному запереченні спостерігається протилежне: центральний елемент контексту випереджає периферійний, змушуючи читача  звернутися до попередньої думки, іноді навіть досить віддаленої від попередньої. У таких випадках заперечення пов’язується з однією з текстових категорій – ретроспекцією, яка нерідко спостерігається при актуалзації стилістичних прийомів порівняння й протиставлення.

  Як бачимо, контекстуальне заперечення не зводиться до звичайного функціонування системних засобів заперечення в тексті. Мовні засоби заперечення і поза контекстом зберігають свою здатність заперечувати, а якщо потребують контексту для вияву заперечення, то зазвичай обмежуються рамками вузького контексту – одного висловлювання. Для них широкий контекст є лише додатковою умовою реалізації своєї заперечності або ж встановлення обсягу заперечної інформації, а не її набуття [3:117]. Характерною рисою контекстуального заперечення є те, що воно втрачає свою заперечність при усуненні того контексту, у співвідношенні з яким воно виникло й існує, тоді як лексичне заперечення і поза контекстом зберігає свою заперечну семантику.

Таким чином, контекст функціонування, будучи самостійною смисловою одиницею, може сприяти породженню семи заперечення та її реалізації з метою передавання інформації заперечної семантики.

Література:

1. Новиков А.И. Лингвистические и экстралингвистические элементы семантики текста/ В кн.: Аспекты общей и частной лингвистической теории текста. -  М., 1982. -  с.10-22.

2. Тураева З.Я. К вопросу о категориях текста/ В кн.:Теория и методы исследования текста и предложения: Межвуз.сб.науч.тр. - Л.,1981.- с.138-146.

3. Чернышев А.Г. К вопросу о разрешающей способности контекста/ Сб.   науч тр. МГПИИЯ им.М.Тореза; Вопросы романо-герм. филологии.- М., 1976. -  вып. 95. - с.115-122.