Дрібнюк В.Т.
КАТЕГОРІЯ СУБ’ЄКТИВНОЇ МОДАЛЬНОСТІ
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Чимало різних точок зору висловлено лінгвістами у відповідь на питання, що стосуються поняття модальності. Кожну з них можна вважати правильною, оскільки кожен з учених підкріплює свої погляди певними доводами. У цілому, однак, лінгвісти схильні вважати, що мовна категорія модальності відбиває два типи логіко-граматичних зв’язків: відношення змісту речення до об’єктивної дійсності та ставлення мовця до змісту речення (висловлення). Для першого виду зв’язку цілком справедливо підходить термін «об’єктивна модальність», в той час, коли другий – розглядається як форма мовлення – «суб’єктивна модальність» [6: c. 17-18]. Отже, поняття мовної модальності включає в себе аспект об’єктивної модальності – відношення повідомлюваного до певного плану дійсності та аспект суб’єктивної модальності – оцінне ставлення мовця до змісту висловлення.
Ф.А. Агаєва підкреслює, що «суб’єктивна та об’єктивна модальності – дві сторони єдиного цілого» [1: с. 28]. Це означає, що ми не можемо відсторонювати зміст висловлення від мовця, тобто розглядати об’єктивну модальність як самостійну категорію, так само як і опосередковувати ставлення мовця до висловлення від дійсності, виокремлювати суб’єктивну модальність.
За визначенням К.В. Крилової суб’єктивна модальність – це особисте відношення мовця до змісту речення, яке виражається системою додаткових граматичних і лексико-граматичних засобів, а також інтонацією [7: с. 100; 16; 15: с. 545]. «Будь-яке висловлення, в принципі, уже детерміновано як суб’єктивний акт по змісту і по формі, і являє собою результат взаємодії людини (суб’єкта пізнання) з об’єктивним світом» [8: с. 3].
У визначенні аспекту суб’єктивної модальності можна виділити два підходи, які є тісно взаємопов’язаними:
1. Суб’єктивна модальність – це оцінка ступеня достовірності повідомлення, реальність чи нереальність того, про що йдеться мова [1: с. 26; 4; 9: с. 39; 10: с. 39; 14: с. 24].
2. Суб’єктивна модальність – це авторське відношення до того, про що йдеться у висловлюванні, яке формує реакцію оцінного характеру у читача / слухача [5: с. 49; 3: с. 114; 12; 13: с. 127].
Жоден з учених не заперечує іншої теорії, однак кожен акцентує увагу на своїй думці. Н.М. Сафонова поділяє суб’єктивну модальність на декілька підвидів: «суб’єктивна модальність відображає ставлення мовця до змісту висловлення з погляду ступеня його обізнаності в тому, про що йдеться у пропозиції (епістемічна суб’єктивна модальність), відповідності змісту повідомлення до індивідуальних чи суспільних стереотипів, еталонів (аксіологічна суб’єктивна модальність), ступеня необхідності чи бажаності встановлення реальних зв’язків між предикатом та відповідним актантом пропозиції (волітивна суб’єктивна модальність)» [11: с. 76].
Суб’єктивна модальність тісно пов’язана з лінгвістичною категорією оцінки. “Смислову основу суб’єктивної модальності утворює поняття оцінки в широкому значенні цього слова, включаючи не тільки логічну (інтелектуальну, раціональну) кваліфікацію повідомлюваного, але й різні види емоційної (ірраціональної) реакції» [17: с. 303; 1: с. 33]. Як вважає В.М. Ткачук, базовим компонентом оцінки є її суб’єкт, який визначає її особливості. «Суб’єкт оцінки є носієм віртуально наявної у свідомості системи еталонів, що становить систему цінностей з досить складною внутрішньою ієрархічно організованою структурою» [12: с. 40]. Модальність базується на суб’єктивності, де дійсність проходить крізь призму її розуміння мовцем і опирається на систему його цінностей. Структура оцінки є модальною рамкою, яка накладається на висловлення і не збігається з його логіко-семантичною та синтаксичною побудовою. Модальна рамка оцінки належить до прагматичного аспекту висловлення, де основною семантичною домінантою виступають значення, пов’язані з поняттям „аффірмативності” / „нейтральності” / „негативності”. Тут слід відмітити, що суб’єктивна модальність є присутньою у всіх висловленнях (позитивна, негативна чи нейтральна – головні варіанти аспекту суб’єктивної модальності). Позитивність – оцінне значення, яке містить погодження мовця з тим, про що він говорить; нейтральність – оцінне значення, яке висловлює байдуже ставлення мовця до висловлення; негативність – оцінне значення, яке включає сумнів, недовіру [6: с. 24, 32].
Модалізація висловлення мовцем містить в собі: а) безпосередню оцінку, б) емоційну ознаку приємно/нейтрально/неприємно, в) емотивно-експресивну оцінку схвалення/байдужість/несхвалення, г) маркер психічного стану мовця. Отже, модалізація складається з нашарування на вербальну інформацію додаткових суб’єктивних смислів, зумовлених психічним станом мовця і його суб’єктивним ставленням до ситуації.
Позитивна оцінка може виражатися засобами вираження суб’єктивної модальності зі значенням добре/добрий: He was good to us when times were hard. Негативна оцінка закріплена у засобах вираження суб’єктивної модальності типу погано/поганий: Don’t drink this. It’s bad for your health. Нейтральна оцінка виявляється відсутністю вираження будь-якої з двох попередніх: Ann is in her car. She is on her way to work.
Основним критерієм, за яким класифікують суб’єктивну модальність є знак оцінки (позитивний, негативний, нейтральний), імпліцитність / експліцитність вираження, опосередкованість / неопосередкованість (використання опису та непрямої мови) та агентивність / неагентивність, які зумовлює структура мовної ситуації [6; 12].
У реченні суб’єктивну модальність поділяють на експліцитну (явно виражену) та імпліцитну (приховану) [2; 6; 12]. Прикладом першої може слугувати речення – The room looks nice; для другої – She is said to work sixteen hours a day (she doesn’t look fresh). У першому реченні мовець явно висловлює свою позитивну оцінку: йому подобається кімната, у другому – він стверджує, що хтось працює шістнадцять годин на добу, а, отже, має поганий вигляд – непрямо висловлена негативна оцінка.
Розрізняють також неопосередковану (пряму) та опосередковану (непряму) суб’єктивну модальність [12]. Пряма вказує на те, що мовець виступає суб’єктом самої суб’єктивної модальності – I think the car is ok again now; непряма суб’єктивна модальність має місце у реченні, де мовець не збігається із суб’єктом суб’єктивної модальності – There is said to be a horrible secret between them.
Суб’єктивну модальність також можна розділити на агентивну та неагентивну [12]. Агентивна суб’єктивна модальність присутня у реченнях з вираженим суб’єктом дії – Tom lost his key yesterday. He couldn’t get into the house. Відповідно неагентивна суб’єктивна модальність наявна у реченнях без вираженого суб’єкта суб’єктивної модальності – Quite different… Dangerous…
Отже, суб’єктивна модальність – це вираження власного (суб’єктивного) відношення мовця до свого повідомлення (об’єктивної дійсності, пропущеної через власну свідомість).
Література:
1. Агаева Ф.А. Модальность как лингвистическая категория (на материале английского и туркменского языков) / Ф.А. Агаева. – А.: Ылым, 1990. – 305 с.
2. Безугла Л.Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі / Л.Р. Безугла. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. – 332 с.
3. Змиевская Н.А. Субьективно-оценочная модальность в художественном тексте / Н.А. Змиевская. – М.: МПИ им. М. Тореза, 1981. – Вып. 174. – С. 112-127.
4. Казанцева Ю. С. Субъективная модальность в русских и английских проспектах услуг высшего профессионального образования: дисс. … кандидата филол. наук : 10.02.20 / Казанцева Юлия Сергеевна. – Екатеринбург, 2007. – 168 с.
5. Козловський В.В. До питання дефініції мовної модальності (На матеріалі сучасної німецької мови) / В.В. Козловський. – Мовознавство. – 1990. – № 3. – С. 48-53.
6. Козловский В.В. Предложения с конъюнктивом (структура, семантика, прагматика) / В.В. Козловский // Монография. – Черновцы: Рута, 1997. – 281 с.
7. Крылова Е.В. О некоторых аспектах грамматической синонимии форм выражения модальности в современном английском языке / Е.В. Крылова // Грамматика германских языков. – М.: МПИИЯ им. М. Тореза, 1982. – Вып. 192. – С. 100-120.
8. Паўлоўская Н.Ю. Мадальнасць як лінгвістычная катэгорыя / Н.Ю. Паўлоўская // Лекцыі выкладчыкаў – Мн.: МГЛУ, 1995. – № 4. – 24 с.
9. Панфилов В.З. Категория модальности и ее роль в конституировании структуры предложения и суждения / В.З. Панфилов. – Вопросы языкознания. – 1977. – № 4. – С. 37-48.
10. Петров Н.Е. О содержании и объеме языковой модальности / Н.Е. Петров. – Новосибирск: Наука, 1982. – 160 с.
11. Сафонова Н. М. Еволюція поглядів на суб’єктивну модальність / Н. М. Сафонова // Серія філол. – Львів: ЛНУ, 2004. – Вип. 34, Ч. І. – С. 74-80.
12. Ткачук В.М. Категорія суб’єктивної модальності: дис. … кандидата філол. наук : 10.02.15 / Ткачук Вадим Миколайович. – Донецьк, 2002. – 221 с.
13. Третьюхина Е.М. О роли модальности в текстовой коммуникации (на материале короткого рассказа) / Е.М. Третьюхина // Прагматика и стилистика. – М.: МГПИИЯ, 1985. – Вып. 245. – С. 125-137.
14. Филлиповская И.А. Модальность предложения / И.А. Филлиповская. – Душанбе, 1978. – 51 с.
15. Шведова Н.Ю. Очерки по синтаксису русской разговорной речи / Н.Ю. Шведова. – М.: Изд-во АН СССР, 1960. – 377 с.
16. Шепелева Н.М. Побудительная модальность и способы ее выражения в современном эрзянском языке: дисс. … канд. филол. наук : 10.02.02 / Шепелева Наталия Михайловна. – Саранск, 2005. – 161 с.
17. Ярцева В.Н. Лингвистический энциклопедический словарь / В.Н. Ярцева. – М.: Сов. энцикл., 1990. – 682 с.