Башнянин Г.І., Паласевич М.Б., Сіра Е.О.
ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
Львівська комерційна академія
Розглянуто механізм та інструменти державного регулювання банківської інвестиційної діяльності. Виокремлено особливості їх застосування в Україні.
Ключові слова: банки, облікова ставка, грошово-кредитна політика, інвестиції.
Mechanism and instruments of state regulations of banking investment activity are considered. Their peculiarities in
Keywords: banks, the discount rate, monetary policy, and investments.
Особливої актуальності в сучасних умовах розвитку вітчизняної економіки набувають питання нарощення обсягів інвестицій та активізації інвестиційного процесу, головними учасниками якого виступають комерційні банки. Здійснення банківської інвестиційної діяльності пов’язано з високим ступенем ризику, у зв’язку з чим виникає потреба у формуванні такого механізму її регулювання, який б реально забезпечив належний рівень безпеки банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Ці функції повинна взяти на себе держава.
Державне регулювання банківської діяльності – це система, яка виконує функції формування тактичного банківського законодавства і провадить банківський нагляд. Інструменти державного регулювання банківської інвестиційної діяльності поділяються на дві групи – правові та економічні. Від раціонального застосування названих інструментів і залежить активізація інвестиційного процесу.
До першої групи засобів державного регулювання банківської інвестиційної діяльності належать закони та інші нормативно-правові акти. Саме вони повинні визначити основні тенденції розвитку банківської інвестиційної діяльності. Другу групу методів становлять важелі грошово-кредитної політики. Об`єктом регулювання у цьому випадку виступає грошова маса. Головними інструментами грошово-кредитної політики в Україні є облікова ставка, операції на відкритому ринку, іноземні інвестиції.
Облікова ставка має істотний вплив на інвестиційну активність комерційних банків: підвищення облікової ставки призводить до скорочення позик через зменшення доступності кредитних ресурсів для банків, а зниження, навпаки – спричинює зростання грошової пропозиції, що активізує інвестиційну діяльність. При цьому слід враховувати те, що внаслідок підвищення облікової ставки за умови лібералізації руху міжнародного короткострокового капіталу, ймовірно, матиме місце ревальвація гривні і стимулювання залучення іноземних інвестицій. Такий ефект від регулювання облікової ставки є бажаним для кожної країни, тому, щоб пожвавити інвестиційну активність, НБУ намагається провадити експансивну грошово-кредитну політику, зменшуючи облікову ставку, норми резервування, з метою розширення виробництва та зменшення безробіття. Проте, враховуючи світову фінансову кризу, яка суттєво позначилася на банківському секторі України, така політика у нашій державі не є послідовною і потребує більш жорсткого регулювання.
Останніми роками в Україні облікова ставка демонструє тенденцію до зростання. Так, з 2008 р. вона зросла до 12%, проти 8,0% у 2007 р. На цьому ж рівні вона утримувалася й на початку 2009 р. Почали стрімко зростати і процентні ставки за кредитами овернайт – з 11,1% у 2007 році до 16,8% в 2009 р. За іншими короткостроковими кредитами ставки також помітно збільшилися – з 14,1% у 2008 р. до 17,1 в 2009 р. Середньозважена ставка за всіма інструментами починаючи з 2008 р. зростала з 15,3%, до 17,0%. Таке зростання облікової ставки є свідченням того, що НБУ незадовільно виконує одну з основних своїх функцій – кредитора останньої надії. Запроваджуючи високі ставки рефінансування, він фактично обмежує підтримку ліквідності, якої банки так потребують на сучасному етапі.
Ще одним важливим інструментом грошово-кредитної політики є залучення в економіку іноземних інвестицій. Визначальним чинником, який впливає на інвестиційну активність іноземних інвесторів є розвиток земельного законодавства. Інвесторам важко визначити, чим забезпечене повернення коштів у разі невдачі реалізації інвестиційного проекту без чіткої інформації про те, чи володіє конкретний позичальник цілісним об’єктом нерухомості, чи тільки його частиною. Інвестори повинні мати чітко окреслені перспективи пролонгації договору оренди з власником земельної ділянки в особі держави чи місцевих органів влади. Крім того, вони зазвичай погоджуються надавати кредит тільки під заставу землі. З урахуванням цього, невирішеність земельного питання в Україні суттєво гальмує розвиток виробничої інфраструктури і весь інвестиційний процес.
Важливим інструментом грошово-кредитного регулювання інвестиційних процесів є інвестиції в цінні папери, до яких НБУ застосовує два види регулювання: нормативи інвестування; формування обов’язкових резервів на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами.
Необхідність у контролі за даним сегментом ринку виникла наприкінці 90-х років ХХ століття, коли комерційні банки почали провадити активну діяльність на ринку цінних паперів, інвестуючи кошти в акціонерний капітал підприємств. Для того, щоб обмежити негативний вплив на стабільність банківської системи, держава змушена була вдатися до регулювання діяльності банків. Однак на практиці таке регулювання має низку недоліків, одним з яких є відсутність ліквідного ринку цінних паперів і регулярних котирувань. Цей, на перший погляд, незначний недолік, призводить до того, що вартість цінних паперів оцінюють переважно за принципом обачності, що викликає завищення ризику за окремим цінним папером. Через це українські банки змушені формувати значні обсяги резервів, що суттєво гальмує їх активність на фондовому ринку. Для успішного вирішення даного питання вважаємо за доцільне створити єдину для всіх банків систему оцінки вартості цінних паперів, уможливити вільний доступ банків, інших фінансових установ до організованого фондового ринку, та забезпечити всі умови для його розвитку.
Нами проаналізовано лише незначну частину проблем, з якими стикаються українські банки, провадячи інвестиційну діяльність, і які суттєво ускладнюють активізацію інвестиційного процесу в державі. Для вирішення цих проблем необхідно створити рівні умови для провадження бізнесу та інвестування в економіку країни, забезпечити прозорі й цивілізовані засади процесу інвестування, поліпшити структуру інвестиційних джерел тощо.
Література
- Вовчак О.Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні / О.Д.Вовчак. – Львів, Вид-во Львівської комерційної академії, 2005. – 544 с.
- Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності : [Навч. посіб.] / М.П. Денисенко. – К. : Алерта, 2003. – 338с.
- Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.bank.gov.ua
- Переседа А.А. Управління банківськими інвестиціями: Монографія / А.А. Переседа, Т.В. Майорова. – К.: КНЕУ, 2005. – 388 с.