УДК 37.011; 371.212

 Білогур В.Є.

Особливості світоглядних орієнтацій студентів економічних спеціальностей на добробут та матеріальне збагачення

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

У цій статті надано аналіз рівня розвиненості орієнтацій на добробут, матеріальне збагачення серед студентів економічних спеціальностей. Визначена типологізація життєвих стратегій студентської молоді на засадах аналізу соціальної активності, цілей та ціннісних орієнтацій.

Ключові слова: : студентство,орієнтації, економічна свідомість, мотивація.

В этой статье предоставлен анализ уровня развитой ориентаций на благосостояние, материальное обогащение среди студентов экономических специальностей. Определена типологизация жизненных стратегий студенческой молодежи на принципах анализа социальной активности, целей и ценностных ориентаций.

Ключевые слова: студенчество, ориентации, экономическое сознание, мотивация

In this article the analysis of level of developed of orientations is given on welfare, financial enriching among the students of economic specialities. Tipologizaciya of vital strategies of student young people is certain on principles of analysis of social activity, aims and valued orientations.

Keywords: student, orientations, economic consciousness, motivation.

Актуальність дослідження даної теми полягає у визначенні динаміки та спрямованості трансформації суспільства, в якому важливу роль відіграють життєві стратегії молоді.

Нас особливо зацікавив рівень розвиненості орієнтацій на добробут, матеріальне збагачення, кар’єру серед студентів економічних спеціальностей.

Виявилося, що головним мотивом вступу до економічного вищого навчального закладу є саме матеріальне збагачення, суспільна само­реалізація і визнання. У самооцінці щодо інших респонденти ствер­джують, що з них 60% – егоїсти, 25% – конформісти, 15% – альтруїсти.

Серед особистісно-значущих характеристик у студентів переважа­ють цілеспрямованість, рішучість, послідовність; серед професійно значущих – ділова активність, комунікабельність. На запитання «Чи готові Ви заради благополуччя (наживи) пожертвувати совістю та ду­шевною гармонією?» – 75% опитуваних відповіли позитивно. Ієрар­хія найважливіших цінностей є такою: життя, гроші, здоров’я, сім’я, власність (матеріальна), патріотизм. Це вносить суперечність, бо рес­понденти виявляють також такі якості, як душевність, толерантність, обов’язковість, працьовитість. Очевидно, що цінності опитуваних мають амбівалентний характер, а це дає підстави для існування ціннісної переорієнтації. Беручи до уваги специфіку професійної діяльності економістів, ми не можемо сприймати як негатив бажання покращи­ти свій добробут. Власне, підприємницька діяльність зумовлює спе­цифічну мораль, де важливим є адекватне співвідношення моральних і прагматичних цінностей, істинність яких формує суть: зі злом не можна боротися злом; а мета не завжди виправдовує засоби [5, 20].

Провідні компоненти економічної свідомості такі:

− уявлення людини про себе як про економічного суб’єкта (суб’єктивний економічний статус, економічна самоідентифікація, економічні запити, уявлення про можливості підвищення доходів, самооцінка ділової успішності);

− уявлення про багатство (суб’єктивне економічне благополуччя, суб’єктивна шкала доходів);

− ставлення до багатих і бідних людей; ставлення до грошей (уяв­лення про функцію грошей у житті, потребу в грошах);

− ставлення особистості до власності (ступінь вираженості бажан­ня бути власником);

− ставлення до конкуренції (психологічна готовність до змагання з іншими людьми);

− соціальні настанови особистості щодо різних форм економічної поведінки (споживацька, заощаджувальна, підприємницька, інвести­ційна, благодійна);

− орієнтація людини на економічні цінності.

Одним із структурних компонентів економічної свідомості є перцептивна сфера економічної поведінки, яка розглядає питання сприйняття і ставлення суб’єкта до грошей, багатства та бідності, під­приємницької діяльності, податків, доходів, власності тощо. Новим явищем в економічній поведінці сучасної молоді є підвищення ролі грошової мотивації. Володіння грошима обумовлює різну поведінку, яка пов’язана із самоствердженням особистості. Багато хто з моло­дих людей ставить щастя в пряму залежність від кількості грошей. Не завжди позитивні емоції викликає почуття власності: заздрість ба­гатству іншого; причина гордощів, амбіцій; можливості експлуатації інших людей; причина шантажу; підґрунтя для егоїзму.

Формуючи «підприємницький тип особистості» у студентів-економістів, мають бути забезпечені такі умови соціалізації, щоб саме поняття «гроші», «власність» сприймали не лише як індикатор значущості людини, її влади, пошани, прибутку, а й «економічного альтру­їзму» (благодійність, милосердя). З огляду на це дуже важливою є ви­ховна функція економічних знань, де вчинок є мірою знань, мислення та поведінки майбутнього економіста.

Домінуючою в діяльності та поведінці особистості є мотивація, яку ми розглядаємо за видами спрямованості: спрямованість на вза­ємодію (вчинки людини визначаються потребою у спілкуванні, праг­ненні підтримувати добрі стосунки з колегами); спрямованість на завдання або ділова активність (перевага мотивів, які зумовлюють діяльність); спрямованість на себе або особистісна спрямованість (перевага мотивів досягнення особистісного добробуту) [8, с. 133].

Соціологічні дослідження, які проводилися у нашій державі, почи­наючи з 1990-х років і до сьогодні, свідчать про те, що життєві стратегії молоді, зокрема студентської, з одного боку, знаходяться під впливом трансформаційних процесів у суспільстві, з іншого – певною мірою впливають на хід та результати цих змін. У ході останнього соціоло­гічного дослідження було опитано 1200 студентів. Також здійснено 72 глибинні інтерв’ю з експертами, серед яких були викладачі вищих на­вчальних закладів, роботодавці, які представляли як державний, так і приватний сектор, працівники служб зайнятості. Типологізація жит­тєвих стратегій студентської молоді була проведена на засадах аналізу соціальної активності, цілей та ціннісних орієнтацій, що домінують у цій соціальній групі, методів та засобів реалізації цих цілей. Основними критеріями виділення типів життєвих стратегій були:

− орієнтація студентів на засіб відтворення свого соціального ста­тусу;

− оцінка студентами ступеня успішності своєї адаптації до сучас­них умов життя;

− засоби вирішення життєвих проблем та подолання життєвих труднощів;

− рівень та якість застосування засобів, що надаються новими со­ціальними можливостями.

На підставі цих показників було виокремлено три типи життєвих стратегій, характерних для студентської молоді: стратегія досягнення, адаптаційна та ізоляційна стратегії [7, с. 48].

Стратегія досягнення характеризується прагненням особистості до самореалізації, максимального використання існуючих у суспільстві можливостей, прагненням до розширеного відтворення свого соціального статусу. Орієнтації студентів цього типу мають вагоме підґрунтя: вони успішно вчаться, творчо та послідовно опановують знання, займаються самоосвітою, відвідують додаткові курси, багато з них працюють за спеціальністю. Респонденти відзначили, що праг­нуть жити краще, ніж жили їхні батьки, заробляти більше, ніж вони, мати додаткові привілеї тощо.

Стратегія досягнення має два підтипи. Вони виокремлюються залежно від ставлення респондентів до обраної професії, реаліза­ції поставлених цілей та рівня особистої відповідальності за те, як складається життя. До першого підтипу було віднесено респондентів (близько 18%), які орієнтувалися на життєву стратегію досягнення та вирізнялися вираженою самоідентифікацією і настановою на само­стійне вирішення проблем. У цій групі лише 3,6% респондентів відзна­чили, що деякою мірою будуть розраховувати на допомогу держави та рідних. У цій групі переважають студенти технічного профілю, юнаки.

Інший підтип респондентів (21 % опитаних) планують досягти життєвих вершин за допомогою батьків та родичів, деякі – друзів. Рівень патерналістських настанов є доволі значним, особливо серед студентів гуманітарного профілю та серед дівчат. Патерналістські на­строї взагалі більш характерні для дівчат, ніж для юнаків. Глибинне інтерв’ю виявило таку характерну для нинішнього часу ознаку: біль­шість дівчат розглядають допомогу батьків чи чоловіка як сходинку до професійної кар’єри, а не як умову сімейного життя. Все частіше жінки обирають активні життєві стратегії, активний спосіб життя, деякі мріють про спільний зі своїм чоловіком бізнес. Було цікавим дізнатися, що юнаки чекають активної, навіть агресивної професій­ної стратегії з боку дівчат. Опитування експертів (ними виступали викладачі вищих навчальних закладів) підтвердило гіпотезу щодо збільшення в останні роки кількості студентів, які за основу беруть стратегію досягнення як головну. Вони вирізняються допитливістю, вимогливим ставленням до себе та до викладачів, ретельно стежать за програмою навчальних курсів, мають власну думку та активно від­стоюють її на семінарських заняттях, беруть участь у науковій роботі. За останні роки кількість таких студентів збільшилась і на заочному відділенні. Респонденти цієї групи налаштовані активно використо­вувати нові шанси для підвищення свого соціального статусу.

Проведене дослідження підтвердило гіпотезу російських соціоло­гів, яка полягає в тому, що існує тенденція на збільшення верств на­селення, зокрема молоді, яка орієнтується на стратегію досягнення, на підвищення свого соціального статусу [3, с. 117].

Таким чином, протягом останніх років зафіксована тенденція до збільшення групи респондентів, що мають орієнтацію на стратегію досягнення. Є також тенденція до збільшення в цій групі жінок.

Наступна група респондентів (56% опитаних) була віднесена нами до типу адаптаційної життєвої стратегії. Ця група характеризується прагненням зберегти або трохи підвищити соціальний статус за раху­нок пристосування, а інколи за рахунок самообмеження. Для респон­дентів цієї групи характерним є прагнення зберегти досягнуте: рівень матеріального забезпечення, соціального статусу. Вони орієнтовані на чітке виконання вимог щодо дисципліни, жорстке структурування дійсності, проявляють готовність обмежувати себе (навіть у необхід­ному) заради досягнення поставленої мети. Їхнього головною метою є отримання диплома про вищу освіту.

Респонденти цієї групи також вважають, що самоосвіта є необ­хідним елементом їхнього професійного становлення, але в якому напрямі її здійснювати, вони не знають, оскільки не замислювалися, які якості необхідні сучасному спеціалісту. Лише 25% респондентів докладають зусилля для розвитку тих здібностей, які мають. Тіль­ки половина з них має намір шукати місце роботи з урахуванням можливості максимального розвитку своїх здібностей. Велика част­ка (близько 30%) респондентів має конформістську спрямованість, основу їх життєвої стратегії складає прагнення «бути, як усі», не ви­ділятися.

Дослідження виявило прошарок респондентів (близько 24%), які добре навчаються, прагнуть набути професійних знань, але не за­мислюються над своєю ідентифікацією, не мають певних планів на майбутнє. Планування обмежується поточним навчальним роком. Ці респонденти на запитання про бажаний соціальний статус відпові­дають невизначено. Респонденти, які належать до цієї групи, орієн­товані на балансування в соціальному просторі, пристосування до існуючих умов життя, у тому числі за рахунок використання нових можливостей, нових засобів самореалізації, але за умови сприятли­вих зовнішніх обставин. Характерною рисою цієї групи є готовність ­до сприймання нових соціальних віянь, до повсякчасної переоцінки цінностей в залежності від ситуації.

Кожен третій респондент цієї групи зазначив, що соціальний ста­тус для нього не має істотного значення, важливим є тільки матері­альне забезпечення, можливість подорожувати, мати хобі, займати­ся творчою самореалізацією. «Праця не повинна заважати творчому зростанню особистості», «повинні залишатися і сили, і час, необхідні для особистого розвитку», інакше «робота не має сенсу» – такі відпо­віді ми одержали від респондентів цієї групи. Головна стратегічна мета цієї групи – «відчувати себе вільним». Наполегливість, самодисциплі­на мають сенс тільки як інструмент досягнення цієї мети. У цій групі мають перевагу вихідці із сімей кваліфікованих спеціалістів, бізнесме­нів. Їх представники проявляють готовність до зміни спеціальності, виду професійної діяльності в залежності від вимог «замовника». «За­мовником» у даному контексті може виступати як конкретний робо­тодавець, так і стан кон’юнктури на ринку праці в цілому  [2, с. 38].

На нашу думку, має місце протиріччя між прагненням цієї групи респондентів до відчуття себе вільним за будь-яких обставин та їх го­товністю до зміни самоідентифікації, виконання будь-яких вимог за­мовника. Подальший аналіз існуючого протиріччя серед, наприклад, молодих фахівців становить безперечний інтерес. Наступний тип характеризується відмовою респондентів (близько 4%) від аналізу дійсності, від адаптації до змін у суспільстві, ізоляцією особистості. Респондентам цієї групи притаманні великий потяг до самообмежен­ня, зниження життєвих шансів, страх ризику. З їхньої точки зору, «усі великі гроші – крадені, а я – чесний». Майбутнє для цих респондентів є невизначеним, їм властиве пасивне сприйняття дійсності. «Якось буде» – типова відповідь цих респондентів на питання щодо їхньо­го близького майбутнього. Вони повністю знімають із себе відпові­дальність за своє майбутнє. З їхньої точки зору, допомога батьків та держави не тільки бажана, але й необхідна. Досить дивно, що в сту­дентському середовищі, якому притаманні оптимістичний настрій, орієнтація на краще, в деякій мірі романтизм, дослідження виявило респондентів з подібними настроями         [5, с. 20].

Таким чином, у визначенні динаміки та спрямованості трансфор­мації суспільства важливу роль відіграють життєві стратегії молоді. У процесі їх взаємного пристосування відбувається формування ком­позиційної структури суспільства, яка, у свою чергу, визначає діяль­нісний потенціал сучасних трансформаційних процесів в українсько­му суспільстві.

Правильний вибір професійної освіти та успішна професійна ді­яльність, крім матеріальної, реалізують і неекономічні функції. Серед останніх – такі як набуття особистої ідентифікації, адже професія ін­тегрує соціальне і приватне Я в одне ціле Я – вчитель (лікар, будівель­ник, бухгалтер і т.ін.) Ми – вчителі (лікарі, будівельники, бухгалтери і т.ін.).

Успішна професійна діяльність підтримує позитивну самооцінку, стає чинником, який знижує тривожність, невпевненість у собі. Від ефективної професійної діяльності значною мірою залежить стан та підтримка доброго фізичного та психічного здоров’я. Професія «до душі» активізує мотивацію досягнень, прагнення посісти гідний сус­пільний статус, вищий щабель у кар’єрному рості.

В умовах ринкової економіки та фінансової кризи постає питан­ня економічних бар’єрів на шляху здобуття професійної освіти. Які економічні обмеження можуть стати на заваді – чи відповідає вар­тість навчання можливостям сім’ї студента? Чи здатен студент по­єднувати навчання з підробітком? З досвіду розвинених зарубіжних країн, які в різні роки пережили фінансово-економічну кризу, можна спрогнозувати, що полишать навчання передусім вихідці із нижчих верств населення. Ці студенти потерпають не стільки від браку плато­спроможності, скільки від стресів, зумовлених щоденними клопота­ми батьківської сім’ї про «хліб насущний». При цьому нижчий рівень академічних знань студентів з нижчих верств населення пов’язаний із дією низки стресових чинників батьківської сім’ї, що суттєво впли­вають на навчання дітей ще з підліткового віку.

Проте, згідно з даними психологічних досліджень, незалежно від соціально-економічного статусу батьківської сім’ї, найвищих досяг­нень у навчанні та побудові професійної кар’єри досягають ті студен­ти, які в процесі здобуття освіти і перших кроків у професії набувають більшої впевненості в собі, виявляють вищий рівень саморефлексії, є більш самодостатніми в реалізації професійних завдань.

Диференціація змісту соціалізації статей у відповідності з тра­диційними гендерними стереотипами призводить до дисбалансу чоловіків і жінок у професійно-освітньому самовизначенні, що про­являється в маскулінізації та фемінізації студентського контингенту середніх та вищих навчальних закладів, порушенні статевої симетрії в сферах трудової зайнятості [4, с. 142].

Відомо, що поняття рівних прав та можливостей опирається на основний показник оцінки гендерної рівноваги – ступінь симетрич­ності. Чим більша їхня розбіжність у тій чи іншій сфері, тим вища роль статевої диференціації вимог до освіти, професійного і соціаль­ного статусу чоловіків та жінок.

В Україні освітні заклади гуманітарного, соціально-культурного та педагогічного профілів мають переважно «жіночі обличчя», інженерно-технічного, транспортного, національної безпеки, вій­ськової справи, державного управління, охорони громадського по­рядку – «чоловічі».

Наслідком такої гендерної асиметрії у виборі професійної освіти та кар’єри є те, що в промисловості, де працює від 64 до 73% чоловіків, зафіксовані найвищі зарплати, а найнижчі, які в 2,2–3,6 разу менші за вищезазначені, – в соціальній сфері, освіті, культурі, системі охорони здоров’я, побутовому обслуговуванні, де працює від 72 до 87% жінок.

Крім того, жінки в побудові кар’єри часто стають жертвами про­фесійної дискримінації через ефект «скляної стелі». Наслідування статевим стереотипам про суспільну призначеність кар’єри чоловіка та про головне покликання жінки – служити сім’ї і жертовно сприяти професійним сходинкам «сильної» статі призвело до такої суспільної ситуації, коли чоловіки займають переважну кількість високостатус­них та високооплачуваних професійних позицій у більшості сфер праці та в управлінських структурах.

Компетентний підхід до вибору професійної діяльності передба­чає поглиблену орієнтацію на відповідність особистісних властивос­тей молодої людини психологічним вимогам професійної діяльнос­ті, стилю життя людини, яка нею займається. Насамперед, в оцінці персонального Я цікавлять індивідуальні риси – що хоче робити? З ким чи з чим працювати? Віддає перевагу чітко структурованому часу праці чи навпаки? Які має здібності, вміння – чому може навчитися? Чи має які-небудь фізичні чи психічні обмеження? Якими спеціаль­ними здібностями володіє? Як їх розвиває?

Компетентний підхід до вибору професійно-освітньої діяльнос­ті передбачає також увагу до об’єктивних характеристик професій,які є похідними від умов праці, вимог до працівника – темпоритму роботи, фізичної, психічної витривалості суб’єкта праці, необхідних умінь та навичок. Ознайомлення з професією передбачає вивчення її пропозицій на ринку праці, заробітку, соціального статусу, пільг, винагород, можливостей для кар’єрного росту. Не менш важливим є питання подальших перспектив розвитку професії в сучасних соціально-економічних умовах – попиту, сумісності з іншими профе­сіями, необхідності поповнювати кваліфікаційні досягнення новими знаннями, вміннями та навичками.

Згідно з результатами психологічних досліджень, більшість абі­турієнтів добре усвідомлюють те, чим би вони не хотіли займатися професійно, проте мало замислюються та розуміють, що саме вони хотіли б робити. Оскільки професії – це не стільки сама робота, скіль­ки стиль життя, то психологічні тести розробляються з метою полег­шення особистісного вибору [1, с .231].

У проблематиці економічної соціалізації та профорієнтації важли­ве місце посідає оцінка професійної придатності, адже поняття здібностей розглядають як властивості особистості, які забезпечують ви­конання певних видів діяльності.

Одним із засобів активізації молодою людиною рефлексії влас­них професійних інтересів є шестикутна модель їх діагностики Дж. Голландка. З 1966 року ця модель визначення професійних інтер­есів пройшла апробацію і знайшла широке застосування в профорі­єнтації молоді. Вона діагностує реалістичні, артистичні, дослідниць­кі, соціальні та підприємницькі інтереси, а також ті, що орієнтовані на досягнення погодження сторін і укладання угод.

До групи так званих «реалістичних» професій Голланд відніс працю поліцейських, зубних техніків, електриків, механіків, авіа­диспетчерів та інших спеціальностей. Група дослідницьких профе­сій включає в себе такі, як економіста, астролога, лікаря, психолога, дантиста, археолога тощо. «Артистичні» професії – це музиканти, ак­тори, письменники, архітектори, вчителі музики, риторики, скульптори і т.ін. Спеціалісти із «соціальних» професій – це безпосередньо соціальні працівники, обслуговуючий персонал, викладачі коледжів, університетів, консультанти, радники, лікарі-реабілітологи. «Підпри­ємництво» представлене банківськими працівниками, правниками, менеджерами, продавцями тощо. І, нарешті, професії, орієнтованіна «перемовини», спілкування з іншими людьми з метою укладання угод, контрактів і ін. справ – це працівники офісів, канцелярій, бух­галтери, менеджери зі справ кредитування, секретарі тощо.

Шестикутник професійних інтересів дає змогу не тільки виявити інтереси та схильності до певних груп професій, але й одночасно по­казати на ньому групу тих спеціальностей, які є небажаними, а навіть і протипоказаними для конкретного індивіда [6, с. 224].

Аналізуючи та підсумовуючи викладене вище, ми дійшли наступ­них висновків.

Студентство – це особлива соціальна категорія, специфічна спіль­ність людей, організовано об’єднаних інститутом вищої освіти. Сту­дентство включає людей, які систематично опановують знання і професійні уміння та займаються, як передбачається, старанною на­вчальною працею.

Як соціальна група воно характеризується професійною спрямо­ваністю, сформованістю стійкого відношення до майбутньої профе­сії, і як наслідок – правильності професійного вибору, адекватності і повноти уявлень студента про обрану професію. Хоча за ступенем сформованості воно може бути досить різнобічним. Крім того, навіть у межах індивідуальної історії формування такого ставлення може спостерігатися помітна динаміка.

Студентство – центральний період становлення людини, особис­тості в цілому, прояву найрізноманітніших інтересів. Під час навчан­ня у ВНЗ формується міцна основа трудової, професійної діяльності. Засвоєні в навчанні знання, уміння, навички виступають вже не як предмет навчальної діяльності, а як засіб діяльності професійної.

Література:

1. Гупаловська В., Каляманська О., Щербатюк О. Гендерні особли­вості кар’єрних орієнтацій молоді // Вісник Львівського університету. Філософські науки. – 2008. – Вип.11. – С.229-246.

2. Корнієнко І. Професійні орієнтації в системі життєвих страте­гій студента // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. – №5. – С. 35–38.

3. Овсяннікова В.В. Взаємозв’язок ціннісних орієнтацій особис­тості та її соціального статусу // Вісник Львівського університету. Фі­лософські науки. – 2009. – Вип.7. – С.117-123.

4. Руденко Н.В. Вибір студентами професійної кар’єри: гендерні аспекти // Педагогіка і психологія. – 2003. – № 4. – С. 142-143.

5. Садрицька С.В. Чинники реалізації професійних домагань су­часної студентської молоді // Рідна школа. – 2006. – № 8. – С. 18-24.

6. Самоукина Н. Психология профессиональной деятельности. – СПб.: Питер, 2003. – 224 с.

7. Шепеленко І.П. Життєві стратегії студентської молоді в умовах сучасного українського суспільства // Педагогіка і психологія. – 2008. – № 7. – С. 46-53.

8. Яремчук Н. Система ціннісних орієнтацій професійної підго­товки майбутніх економістів // Вісник Львівського університету. Се­рія педагогічна. – 2008. – Вип.24. – С.132-138.