Рябцева Ю.А.
Домінантні образні моделі в ліричних творах ЕДГАРА АЛЛАНА По: РЕАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «СМЕРТЬ».
Керченский экономико-гуманитарный институтТаврического национального университета
В доповіді розглядається та аналізується спосіб реалізації концепту «смерть» в домінантній метафоричної моделі в ліричних творах Едгара Алана По, на прикладі твору «Крук»
Ключові слова: домінантна метафорична модель, лексичні одиниці, концепт, соматичного культурного коду, референт, корелят.
This report examines the way of the realization of the concept«death» in the dominant metaphorical model in the lyric of Edgar Allan Poe«Raven».
Key words: dominant metaphorical model, lexical unit, concept, somatic cultural code, referent, correlate.
Досліджуючи ліричні твори Едгара По, можна констатувати, що однією з провідних тем його творчості є тема смерті. Цей головний концепт реалізується майже у всіх його творах різноманітними засобами: не завжди є пряма вказівка, але ж завжди є лексичні одиниці, яки безпосередньо втілюють «смерть» або як стан, або як процес.
Концепт «смерть» співвідноситься за подібністю з такими поняттями, як «сон», «дрімота», «забуття», що асоціюється з нерухомістю тіла, але це не стримує політ душі, тобто, це стан, коли тіло та дух людини роз’єднані майже як і під час смерті.
Наприклад у творі «Крук» стан головного героя перед появою крука описано так: «while I pondered, weak and weary», « while I nodded, nearly napping», «I was napping». Він сидить о півночі, з фоліантом одного з забутих світом знань, тобто мертвої науки – «over many a quaint and curious volume of forgotten lore», коли вмирає старий рік «in the bleak December» і коли потухає вогнище вугілля за вугіллям. що відіграють примарним світом на полі«each separate dying ember wrought its ghost upon the floor». Всі ці рядки, взяті з початку твору, передають атмосферу вмирання душі головного героя, який втратив кохану Линор. В даному випадку до ідентифікації референту «смерть» залучаються кореляти «дрімота», «мертва наука», «вмираюче вугілля», «грудень(останній місяць року)». У сукупності всіх цих елементів перед нами проступає сам головний герой, який за своїм душевним станом ототожнюється з домом який описує автор. Якщо ми проаналізуємо цей уривок з урахуванням соматичного культурного коду, то дім – це внутрішній світ людини, вогнище – це серце, якщо вогнище майже погасло, то й в душі вже немає вогню, вона теж майже вмерла від скорботи. Це співвідноситься з метафоричною моделлю – [смерть – це кінець]. З наближенням до фіналу нагнічується атмосфера темряви і непокою. Тотожно до заключного акорду, кожна строфа закінчується словам, вбиваючим надію і віру «nevermore»
Але, як ми бачимо, вмираюча від болю та жалоби душа сподівається, що ще коли-небудь зможе обійняти Линор в іншому світі, в іншому вимірі:
«Tell this soul with sorrow laden if, within the distant Aidenn,
It shall clasp a sainted maiden whom the angels name Lenore —
Clasp a rare and radiant maiden whom the angels name Lenore »
В розумінні, в мріях головного героя його смерть стане початком повернення до втраченого кохання, колі він знов возз’єднається з втраченою коханою. Але ж таким чином виходить, що смерть це не лише кінець, а ще і початок чогось нового, що вона, як кінець, несе спокій, але ж як початок, може принести нове почуття, нову насолоду, нові хвилювання. Виходячи з цього, ми можемо сформулювати, на перший погляд суперечну стосовно першої, метафоричну модель – [смерть – це початок]. Але якщо зіставити ці суперечні моделі, то стає зрозумілим, що вони є складовими частинами однієї домінантної моделі яка може бути можна зображена наступним чином (Схема1).