Лещук Г.В.

ПІДГОТОВКА СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО РОБОТИ ІЗ РІЗНИМИ ГРУПАМИ КЛІЄНТІВ

Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка

У публікації розглянуто актуальну тенденцію до розширення категорій клієнтів фахівців соціальної сфери. Обгрунтовано необхідність підготовки соціальних працівників до роботи з різними соціальними групами.

Ключові слова: соціальна робота, соціальний працівник, соціальна група.

In a publication an actual tendency is considered to expansion of categories of clients of specialists of social sphere. Grounded a necessity of preparation of social workers is to work with different forces of tasks.

Keywords: social work, social worker, social group.

Розширення сфер професійної діяльності соціальних працівників в сучасних умовах значною мірою зумовлене ускладненням соціально-економічної та політичної ситуації в нашій державі. Посилення кризових явищ спровокувало зростання кількості тих категорій населення, які в тій чи іншій мірі потребують соціальної допомоги та підтримки. Новими сферами соціальної роботи стала соціальна робота за місцем проживання, в тому числі і в сільській місцевості, на підприємствах, в геріатричних центрах, з біженцями, переселенцями, іноземними громадянами, на вулицях, в групах самодопомоги та ін. Соціальна робота в Україні стає практично всеохоплюючою, оскільки виникли умови, що практично виключають з ужитку поняття "благополучна соціальна група" [2]. Це суттєво ускладнює діяльність соціального працівника як головного суб'єкта соціальної роботи. У зв’язку із цим особливої актуальності набуває питання фахової підготовки соціальних працівників до роботи з різними категоріями населення.

Соціальний працівник працює з людьми різного віку незалежно від їх соціального стану, релігійних переконань, етнічної приналежності. Клієнтом соціального працівника може бути як окрема людина, так і сім’я, група, об’єднання, організація. Відповідно, діяльність соціального працівника повинна бути адресована людям у різних мікросередовищах і в різних сферах діяльності: соціально-педагогічній, правозахисній, просвітницькій, дозвільнєвій, організаційно-методичній, управлінській, дослідницькій, агітаційно-пропагандистській [3].

Головні завдання соціальної роботи з окремими групами населення полягають у профілактиці різних форм девіантної поведінки, ресоціалізації осіб, що повернулися з місць позбавлення волі; роботі з неповнолітніми, які перебувають на обліку у міліції; наданні соціального й правового захисту особам, що потерпіли внаслідок протиправних дій, стихійного лиха, нещасного випадку; захисті жінок, дітей, людей похилого віку, які страждають від сімейних конфліктів та вирішенні деяких інших завдань.

Виходячи із багаточисельності категорій клієнтів, що потрапляють в поле уваги соціального працівника, підготовка даного фахівця має носити різносторонній і практичноспрямований характер. Одним із основних її завдань є формування у майбутнього фахівця усвідомлення необхідності соціальної підтримки певних категорій та верств населення, з’ясування особливостей роботи з індивідами та групами клієнтів соціальних служб, формування професійного рівня та готовності до роботи з різними соціальними групами.

До обов'язкових знань соціального працівника як основного суб'єкта соціальної діяльності належать: інформаційні, організаційні, корекційні та діагностичні. В якості провідних умінь суб'єктів соціально-педагогічного впливу визначаються комунікативні вміння (вміння вести бесіду, діалог, дискусію тощо). До основних функцій соціального працівника належать: психологічна, правозахиста, соціально-медична, соціально-побутова, морально-гуманістична, рекламно-пропагувальна, попереджувально-профілактична, комунікативна, охоронно-захисна, соціально-терапевтична й організаційна [1].

Крім володіння необхідним арсеналом знань, умінь, навичок, у соціального працівника має формуватися позитивна налаштованість на життя і сприйняття інших людей, певна система цінностей, які узгоджуються і не вступають у суперечність із сутністю і змістом соціальної роботи, поведінка, яка не суперечить суспільним нормам і традиціям. Тобто, крім певних професійних вимог, до соціального працівника висуваються високі вимоги, які стосуються його світоглядної сфери і власної життєвої позиції.

У такому аспекті йдеться про модель фахівців із соціальної роботи, яка висвітлює різнобічні підходи у відображенні інтегративного, міждисциплінарного характеру професії, складність і глибину взаємозв’язків і взаємовідносин, що реалізуються у процесі соціального захисту, соціальної підтримки і допомоги населенню [4].

Література:

1.  Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка/ Соціальна робота Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 392с.

2.  Лукашевич М. П., Мигович I. I. Навч. посіб. – 2-ге вид., доп. і випр. – К.: МАУП, 2003. – 168 с.

3.  Поліщук В.А., Янкович О.І. Історія соціальної педагогіки та соціальної роботи. Курс лекцій / ТДПУ, Тернопіль, 2009. – 256 c.

4.  Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: Теорія і практика. – К.: ВМУРОЛ «Україна», 2004. – 408 с.