УДК: 025.85:371.31
Дзендзелюк Л. С., Льода Л. М.
СПЕЦИФІКА ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ У ГАЛУЗІ РЕСТАВРАЦІЇ КНИГИ. ІЗ ДОСВІДУ ПОЛЬСЬКИХ КОЛЕГ
Українська академія друкарства
We did the comparative analysis features of learning the art of restoration of books and documents at educational institutions in Poland and Ukraine.
Keywords: restoration, preservation, old printed book, manuscripts, rare editions.
Здійснено порівняльний аналіз системи навчання мистецтву реставрації книг і документів у навчальних закладах Польщі та України.
Ключові слова: Реставрація, консервація, стародруки, рукописи, рідкісні видання.
Для удосконалення системи вивчення студентами дисципліни “Реставрація, консервація та збереження рукописів і стародруків” в Українській академії друкарства здійснюється пошук інформації щодо досвіду викладання аналогічних предметів в країнах ближнього зарубіжжя. До розглядуваних належать два центри підготовки реставраторів у Польщі – факультет консервації і реставрації творів мистецтва Академії мистецтв у Варшаві та Заклад консервації паперу і шкіри університету імені М. Коперніка в Торуню.
Навчання мистецтву реставрації документів та книг, що триває на кафедрі книжкової графіки та дизайну друкарської продукції Української академії друкарства упродовж 14 років у певній мірі є спорідненим до викладання на кафедрі консервації і реставрації стародруків і графіки Академії мистецтв у Варшаві. Спільною метою є підготовка високоспеціалізованих консерваторів (реставраторів) творів мистецтва на паперовій та пергаментній основах. Студенти набувають необхідних знань для самостійного здійснення консерваційних заходів. Вони освоюють сучасні методи реставрації і консерваційної профілактики. Випускники повинні бути готові до здійснення наукових досліджень у галузі консервації, до використання досягнень інших наук для потреб реставрації, повинні володіти чуттям пластичності.
Історія кафедри у Варшаві сягає ще 1947 року, коли виникла майстерня консервації книжки і графіки. Сьогодні там діють 3 майстерні: реставрації та консервації стародруків і рукописів; реставрації та консервації графіки і малюнку; технік і технології оправ.
Програма навчання опирається на такі постулати:
– випускник кафедри повинен вміти здійснити аналіз пам’ятки культури з історичного, стилістичного, мистецького погляду, охарактеризувати її будову, ідентифікувати використані матеріали і техніки виконання;
– описати вид, характер і обсяг руйнувань та їх причини;
– скласти план профілактичних і консерваційних заходів, а також необхідних основних фізико-хімічних досліджень;
– упорядкувати описову і фотографічну документації стану об’єкта і ходу консервації;
– вберегти пам’ятку від наступних руйнувань, тобто визначити оптимальні умови її зберігання, користування, експонування і транспортування відповідно до його функцій і призначення;
– здійснити консерваційні заходи, які дозволяють сповільнити процеси руйнування і природного старіння;
– виконати реставрацію (реконструкцію), яка полягає у доповненні зруйнованих частин об’єкта, що дозволить повернути естетичні і експлуатаційні якості об’єкта, передаючи повністю його естетичну, матеріальну та історичну цілісність.
Навчання в Академії мистецтв у Варшаві індивідуальне і триває 6 років, розділених на 3 етапи і завершується захистом дипломної роботи. Окрім практики студенти набувають теоретичні знання, які обіймають історії консервації, мистецтва і культури, технік і технологій створення пам’яток культури, носієм яких є папір або пергамент, а також консерваційні етику і профілактику, вивчають чинники, які руйнують об’єкти, методи превентивної консервації і реставрації, упорядкування описової і фотографічної документації, консерваційне матеріалознавство, філософію, хімію, знайомляться з основними правовими аспектами в галузі охорони пам’яток мистецтва і культури.
В Українській академії друкарства курс навчання триває 5 років. Саме стільки ж і вчаться майбутні реставратори. Позаяк реставрація на кафедрі книжкової графіки та дизайну друкованої продукції не є спеціалізацією, то вивчати її мають можливість не усі бажаючі. Однак, навіть обмежена кількість студентів у групі (15-20 чоловік) є надто великою для проведення індивідуальних практичних занять. Тому найкращий вишкіл отримують ті студенти, котрі виконують дипломні проекти із раритетними пам’ятками і мають змогу щоденно працювати під наглядом досвідчених фахівців. Щодо польських колег, то основний постулат програми навчання полягає в тому, що кожний студент працює над 1 об’єктом від початку до кінця, аналізує його з мистецького, історичного, технологічного погляду, виконує різні фізико-хімічні дослідження і заповнює консерваційну документацію (описову та фотографічну), що містить програму виконання консерваційних заходів, які він сам потім реалізує. Українським студентам для складної тривалої реставрації не вистачає відведеного часу, тому завдання полягають або в частковій (поетапній) роботі над різними пам’ятками, або здійснюється робота над одним реставраційним об’єктом, який не вимагає великих затрат часу. Відпрацьовування різноманітних реставраторських навиків спудеї здійснюють насамперед на макетах та невартісних екземплярах (наприклад, особистих або наданих викладачем книгах). Однак на останньому році навчання реставраційними об’єктами стають одиниці збереження бібліотек, музеїв та приватних колекцій. Найтісніше кафедра співпрацює з відділом реставрації та консервації рідкісних видань Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника. Більшість дипломних проектів з реставрації базувалось саме на її фондових раритетах.
Аналізуючи програму навчання польських колег, бачимо незалежну, однак досить наближену до української постановку навчального процесу. Наші студенти також вивчають історії мистецтва, творення пам’яток писемності та друку, інтролігаторської справи, основи хімії, історичне матеріалознавство, основні реставраційні процеси та сучасні техніки, освоюють консерваційні засади та аспекти належного збереження рукописів і стародруків, а також розвивають пластичні й художні навики при створенні авторської книги. Важливою аналогічною ділянкою для студентів обох країн є вивчення шрифтів, освоєння шрифтових технік, оскільки майбутній реставратор матиме справу з різними оригінальними пам’ятковими об’єктами, а отже, з різними проблемами, як фізичного (матеріального) плану, так і потенційними (прогнозованими). Відмінною особливістю української школи є ще й вивчення художньо-технічного оздоблення давньої книги в комплексі зі шрифтовим наповненням. Це дозволяє наблизити майбутніх реставраторів до дослідницької роботи в сфері вивчення пам’яток з художнього боку, а також розвинути власні мистецькі уподобання та навики. Їх студенти розвивають також при відтворенні історичних технік виготовлення мальованих паперів, шиття капталів, реконструкції декоративного тиснення та накладної оздоблювальної фурнітури. Слушно, що важливою ланкою у обох вишах є вивчення конструкції книжки, яку студенти мають можливість відобразити у своїх макетах. Однак польські претенденти на звання реставратора приділяють більше уваги реставрації об’єктів з певним типом оправи. Тут програма навчання обіймає консервацію стародруків і рукописних книг XV-XIX ст. Студенти під час свого навчання реставрують книжки з різними типами оправи і пошкодженнями книжкового блоку, в той час, як наші студенти таких важливих речей торкаються лише на завершальному етапі навчання. В обох школах об’єкти підбираються так, щоб студент вивчив основні проблеми, які найчастіше зустрічаються, а також консерваційні методи, вправляючись у найрізноманітніших процесах.
Іншим напрямком навчання є консервація графічних і художніх пам’яток на паперовій основі, монохроматичні і кольорові гравюри, малюнки олівцем, тушшю, акварелі, гуаші, пастелі та об’єкти на пергаменті.
Заняття в обох інституціях збагачуються серією лекцій з історії графіки, які дають інформацію для широкого технологічного, історичного та мистецького аналізу. Однак польські колеги обіймають ще й іконографічний аспект, що може послужити прикладом для львівської школи, хоча, варто зауважити, що цей напрямок досконало викладається у Львівській національній академії мистецтв.
Дещо відмінним є навчання реставрації у Закладі консервації паперу і шкіри університету імені М. Коперніка в Торуню. Вивчення реставраційної спеціальності викристалізувалося в 60-х роках. Окрім паперу предметом вивчення тут стала шкіра. Запровадження спеціалізації було також зумовлене великою потребою навчання спеціалістів у галузі консервації і реставрації архівних та бібліотечних збірок. У цей час вже існували 2 інші спеціалізації, які готували консерваторів пам’яток, а саме: “Консервації малярства і поліхромної скульптури” та “Консервації елементів та архітектурних деталей”. Заклад консервації паперу і шкіри був утворений у 1969 р. Предметами зацікавлень стали також чорно-біла і кольорова графіки, акварелі, пастелі, малюнки, олеодруки, плакати, художні твори на паперових і шовкових сувоях (предмети східного мистецтва), рукописні та друковані книги і документи на папері та пергаменті, листівки, атласи, плани, глобуси, , воскові печатки, олов’яні й воскові таблички, оправи книжок, а також курдибани, шкіряне покриття меблів, сідла і кінська упряж, шкіряні археологічні пам’ятки. Важливо, що особлива увага для всіх спеціалізацій у цьому закладі надається вивченню питань біодеструкції і дезінфекції пам’яткових об’єктів, для консервації творів малярства, поліхромної скульптури, елементів архітектури, археологічних знахідок, а також архівістики та бібліотекознавства. Високий щабель розвитку викладання саме у цьому напрямку вирізняє інституцію з-поміж інших. У закладі окрім майстерні біодеградації і дезінфекції пам’яток існують наступні майстерні консервації: чорно-білої і кольорової графіки; архівних памяток; рукописних і друкованих книг та мистецького інтролігаторства; курдибанів, археологічної шкіри.
На спеціалізацію тут щорічно приймається від 6 до 9 студентів. Вони вибирають спеціалізацію після закінчення першого року, спільного для цілого курсу. Навчання, як і в Україні триває 5 років. Блок предметів у значній мірі перекликається із українською школою. Це історія мистецтва, естетика, філософія, малярство, малюнок, графіка, копіювання графічних творів і книжкових мініатюр, технологія і мистецькі техніки, фотографія, мікробіологія з дезінфекцією, іноземні мови, технологія паперу і шкіри, консерваційна хімія, практична реставрація памяток, а також інтролігаторство. Відмінною особливістю у навчальному процесі є обов’язкове проходження індивідуальної практики після 4-го року в польських або закордонних консерваційних інституціях. Після шести років навчання, а також виконання дипломної роботи з галузі консервації, здійснення досліджень і написання магістерської роботи польські студенти отримують звання Магістра мистецтва з галузі пам’яток з паперу і шкіри.
Втішно, що незалежно від країни, вузи випускають кваліфіковані кадри, які рятують зруйновані збірки бібліотек, архівів і музеїв. Удосконалення програми і системи навчання, а також укладання її у різних навчальних закладах є справою майбутнього.
Література:
- Ciechańska M. Program nauczania w Katedrze Konserwacji i Restauracji Starych Druków I Grafiki Wydziału Konserwacji i Restauracji Dzieł Sztuki ASP w Warszawie / Marzenna Ciechańska // Ratujemy nasze dziedzictwo – S. 187-193. – (Notes Konserwatorski; № 3).
- Rosa H. Szkolenie konserwatorów w Zakładzie Konserwacji Papieru i Skóry Uniwersytetu Mikołaja Kopernika w Toruniu / Halina Rosa // Ratujemy nasze dziedzictwo – S. 194-197. – (Notes Konserwatorski; № 3).