УДК 330.34

Большунова А.І.

Проблеми інноваційного розвитку автомобільної промисловості україни

Національний технічний університет України «КПІ»

У статті проведено аналіз сучасних проблем автомобільної промисловості України і основних напрямів розвитку автомобільної галузі в умовах генерації ідей. Досліджена система заходів держави, спрямованих на підтримку даної галузі та запропоновані нові шляхи для переходу галузі на інноваційну модель розвитку.

Ключові слова: автомобільна промисловість, інноваційний розвиток, модернізація виробництва.

The article carried out analysis of modern problems of the automobile construction industry of Ukraine and analysis of main trends in the development of the automobile construction industry in knowledge economy. The authors analyzed the system of government’s measures, directed on support of this industry and offer new ways for the transition of the industry to innovative model of development.

Key words: automotive industry, innovation development, modernization of production.

Тривалий час стан автомобільної галузі багато в чому визначав стан економіки розвинутих країн. Особлива роль автомобілебудування полягає в тому, що з ним пов’язаний якісний переворот у техніці та прискорення темпів НТР; інтенсифікація економічного розвитку та підвищення продуктивності праці як за рахунок постійного технічного прогресу у самій галузі, так і за рахунок забезпечення всіх галузей господарства найсучаснішими засобами перевезення. Тому за рахунок  інноваційного розвитку автомобільної промисловості можна значно прискорити економічний розвиток країни у цілому.

Проблемам інноваційного розвитку промислових підприємств присвячені праці Б.М. Данилишина, А.В. Гриньова та інших [1], проте ефективність розвитку підприємств автомобілебудування в Україні висвітлено недостатньо. Тому дослідження ролі цієї галузі в інноваційному розвитку України є актуальним.

Із року в рік продовжується зростання автомобілебудування в Україні. Українські підприємства виробляють практично всі види транспортних засобів – легкові та вантажні автомобілі, спеціальну автомобільну техніку, автобуси різних модифікацій, мотоцикли, велосипеди та комплектуючі вироби до транспортних засобів. Український ринок автомобілів, що ще кілька років тому вважався незначним, завдяки стрімкому зростанню упродовж останніх восьми років (з 2003 р.) перетворився на один з найперспективніших ринків Східної Європи. У 2007 р. ринок нових легкових автомобілів України піднявся ще на дві позиції в європейському рейтингу і посів 7-е місце з виробництва автомобілів. Ще в 2005р. Україна була дванадцятою за обсягом виробництва автомобільної продукції в Європі, в 2006р. – вже дев’ятою, а за 12 місяців 2007р. змогла потіснити Бельгію і Нідерланди, досягнув чергової рекордної позиції [3].

Починаючи з листопада 2008 року, в Україні намітилися негативні тенденції на автомобільному ринку, пов’язані зі світовою фінансовою кризою та кризою банківської системи. Вони проявилися зниженням рівня споживання автотранспортних засобів і відповідно спадом обсягів виробництва автомобільної техніки усіх типів (табл. 1).

Автомобілебудування в Україні потерпає від недостатнього обсягу інвестицій. Наша автомобільна промисловість не встигає за іноземними аналогами у розвитку технологій. Застаріле обладнання і способи виробництва призводять до низької якості продукції, до її високої собівартості, а отже і низької конкурентоспроможності [3].

Таблиця 1

Виробництво автомобільної продукції за 2003-2010 рр., тис. шт. [4]

Зокрема виробництво легкових автомобілів в Україні в 2009р. скоротилося на 83,7% порівняно з 2008 роком. За даними УкрАвтоПрому, виробництво автобусів в Україні в 2009р. скоротилося на 85,3% порівняно з 2008 роком. Виробництво вантажівок – на 79,7% порівняно з 2008 роком. Тільки в 2010 р. українським автомобілебудівникам вдалося подолати негативні тенденції у розвитку галузі. Обсяг виробництва легкових автомобілів зріс на 14,3% порівняно з попереднім роком. Виробництво автобусів зросло на 80%, порівняно з 2009 роком, а виробництво вантажівок зросло на 112,5%, порівняно з 2009 роком [4].

Приріст виробництва у автомобілебудівній галузі України за 9 місяців 2011р. становить 31,5%.

Найбільшими виробниками легкових автомобілів в Україні є Корпорація «УкрАВТО» (ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод»), Корпорація Богдан (ВАТ «Луцький автомобілебудівний завод») та ЗАТ «Єврокар».

Найбільшими виробниками вантажних автомобілів є: Корпорація УкрАВТО (ЗАТ «ЗАЗ»), ВАТ «Холдингова компанія «АвтоКрАЗ», Корпорація Богдан (ВАТ «ЛуАЗ»), Корпорація АІС (ТОВ «КрАСЗ»).

Найбільшими виробниками автобусів в Україні являються: Корпорація «Богдан» (ВАТ «ЛуАЗ»), Корпорація «Еталон» (ЗАТ «Бориспільський автозавод» та ЗАТ «Чернігівський автозавод»), ВАТ «Часівоярський ремонтний завод» (Донецька область), Корпорація «УкрАВТО» (ЗАТ «ЗАЗ»), ТОВ «Львівські автобусні заводи».

Абсолютним лідером у вітчизняному автопромі є Корпорація УкрАВТО (ЗАТ «ЗАЗ»), її можна сміливо вважати монополістом на нашому ринку. В 2007р. вона практично звернула виробництво власних автомобілів і зосередила всю увагу на збиранні автомобілів із імпортованих машинокомплектів. За підсумками 2007р. ЗАТ «ЗАЗ» виробив понад 282 тис. автомобілів, а за п’ять років (2003-2007рр.) досягнуто зростання виробництва майже в п’ять разів (в 2003 р. завод виробляв приблизно 50 тис. автомобілів). Але через кризу в 2010 році було вироблено лише 42,3 тис легкових автомобілів.

Внаслідок кризи на сьогодні виробничі потужності в автомобілебудівній галузі використовуються в середньому на 30-40%. Кожне підприємство істотно зменшило випуск основних видів продукції. Через відсутність обігових коштів, проблем із взаємозаліками та інші проблеми, труднощі зі збутом продукції мають всі автомобілебудівні підприємства. Морально застарілими є практично 50-60% основних фондів автомобілебудівних підприємств, фізично застарілими – до 60-70% основних фондів.

Забезпечення конкурентних переваг автомобілебудівного підприємства повинне будуватися не тільки на реагуванні на динамічні, кожного разу якісно нові зміни зовнішнього середовища, але й на попереджуванні їх шляхом зміни власної поведінки. Це може бути здійснено шляхом впровадження у виробництво нових виробів, подальшим технічним і технологічним опрацьовуванням продукції, яка випускається.

Україні сьогодні потрібна модернізація автомобілебудівних заводів, їх технічне переоснащення з використанням сучасних технологій і значне підвищення за рахунок цього якості машин і їх конкурентоспроможності.

Внаслідок падіння ринку автомобілебудівні підприємства змушені оптимізувати витрати в тому числі і за рахунок скорочення чисельності працюючих, хоча для забезпечення належного попиту на продукцію на внутрішніх і зовнішніх ринках підприємствам необхідно впроваджувати інноваційну модель розвитку, використовуючи новітні технології та інвестуючи значну кількість коштів, які б дозволили модернізувати підприємства та втілити нові технології у життя.

Наразі в Україні спостерігається тенденція недостатнього фінансування інноваційної діяльності, що зводить інноваційну діяльність до вдосконалення вже існуючих прототипів. До основних чинників, що стримують інноваційну діяльність відносять недолік власних фінансових коштів і високу вартість нововведень [6].

Перехід автомобільної галузі України на інноваційну модель розвитку, передусім, залежить від державної підтримки. Наразі представлений проект державної цільової економічної програми розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів на період до 2015 року. Основними завданнями програми є: зростання темпів випуску наукоємної продукції високого технологічного рівня і виробництва нової конкурентоздатної продукції.

Таким чином, сучасна стратегія державної підтримки промислової політики України в автомобільній галузі повинна орієнтуватися на зростання темпів наукомісткої продукції високого технологічного рівня і впровадження високотехнологічних інновацій у розбудову цієї галузі.

Здійснення стратегії інноваційного розвитку можливе лише через створення сприятливих умов для формування, використання та розвитку інтелектуального потенціалу як на рівні окремої людини, так і – підприємства, регіону, суспільства в цілому. Основою такої стратегії має бути створення правових, організаційних та економічних умов для підвищення рівня використання та розвитку інтелектуального та інноваційного потенціалу.

Потрібно зазначити, що на даний момент основу автомобілебудівної галузі складають саме автоскладальні підприємства. Виробництво автомобілів за повним циклом залишається менш вигідним, ніж збирання, в результаті чого скорочується асортимент автомобілів, що випускаються за повним циклом. І тому в Україну багато імпортується розібраних автомобілів, в першу чергу російських, для подальшої їхнього збирання (єдиним великим автоскладальним підприємством в Україні, що не займається збіркою російських автомобілів, є компанія «Єврокар»).

Серед факторів, що перешкоджають здійсненню інноваційної діяльності підприємств автомобільної промисловості у сучасних умовах, насамперед варто виділити економічні (нестача власних коштів), надмірні витрати на нововведення, недостатня фінансова підтримка з боку держави, високі економічні ризики, недосконалість законодавчої бази, тривалий термін окупності нововведень, відсутність достатніх коштів у замовників тощо [2]. Крім того, звертають на себе увагу такі причини, як відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами і науковими організаціями, нерозвиненість інформаційної бази про нові технології та ринки збуту, відсутність кваліфікованого персоналу, слабка сприйнятливість підприємств і фірм до нововведень, відсутність належного попиту на інноваційну продукцію.

Від України сьогодні вимагається динамічний економічний розвиток на основі інновацій, глибокої та комплексної модернізації економіки та суспільства в цілому. Модернізація має торкнутися та охопити наукову, технологічну, організаційну й виробничу сфери та здійснюватись відповідно до нової економічної доктрини, яку необхідно прийняти без вагань в якості базового програмного документу для України. Доктрина має визначити вектор нової економічної політики України та окреслити сутність всебічних реформ у суспільстві на найближчі декілька років, які дозволять побудувати суспільство знань, де домінують високотехнологічні галузі та інтелектуальні послуги.

На даний момент автомобілебудівна галузь України має такі проблеми: падіння виробництва; низька якість продукції; застарілі технології; відсутність фінансових ресурсів; продаж автомобілів у кредит і, як наслідок, зменшення обігових коштів.

Разом з тим, кризові явища дають поштовх для пошуку шляхів, направлених на зменшення негативних наслідків та виходу на якісно новий рівень розвитку автомобільної галузі. На сьогодні автомобілебудівна галузь визначена Урядом, як пріоритетна, що вагомо впливає на вирішення економічних, соціальних, екологічних і науково-технічних проблем і виступає не тільки як потужний споживач кваліфікованої робочої сили, але й головний споживач продукції багатьох галузей.

Державна політика щодо розвитку вітчизняного автомобілебудування визначається її пріоритетністю для динамічного розвитку економіки України. Його розвиток надасть можливість не тільки забезпечити нашу країну усіма видами сучасних автотранспортних засобів, але й створити умови для розвитку суміжних галузей економіки, зростання зайнятості і доходів населення, збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

З метою виконання поставлених завдань пропонується реалізувати наступні заходи:

- провести модернізацію існуючих та створити нові виробництва з використанням енергозберігаючих та екологічно безпечних сучасних технологій та обладнання;

- освоїти виробництво нових моделей і поколінь конкурентоспроможної продукції, застосувати матеріали та комплектуючі виробів з новими властивостями;

- проводити єдину технічну політику, яка має передбачати координацію науково-технічних робіт у створенні виробництва нової продукції, впровадженні новітніх технологій та устаткування [5].

Для переходу галузі на інноваційну модель розвитку можна запропонувати такі заходи:

- впровадити заходи по залученню вітчизняного наукового інтелекту для створення національних технологій в автомобільній промисловості;

- забезпечити тісну взаємодію науково-технічних організацій і підприємств автомобілебудування з науковими установами України для вирішення проблем створення нових матеріалів і технологій;

- розробити стратегію державної політики в галузі автомобілебудування, яка би забезпечувала виробництво нових конкурентоспроможних зразків техніки.

Основним напрямом розвитку автомобільної промисловості України має бути значне підвищення якості її продукції із використанням наукових і технічних досягнень. За рахунок інноваційного розвитку автомобілебудування Україна зможе реалізувати конкурентоспроможну продукцію як на національному, так і на світових ринках, що забезпечить входження України в міжнародне економічне співтовариство.

Література:

1. Данилишин Б.М. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. – 308 с.

2. Зима А.О., Біркентале В.В. Інноваційна діяльність як основа підвищення конкурентоспроможності підприємств та регіонів // Вісник Донецького національного університету, Серія В: Економіка і право. Випуск І – Донецьк, 2009. – 250 с.

3. Автомобілебудування України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ukrexport.gov.ua/ukr/prom/ukr/29.html.

4. Виробництво основних видів промислової продукції за 2003-2010рр. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

5. Концепція розвитку автомобільної промисловості та регулювання ринку автомобілів у період до 2015 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gdo.kiev.ua/files/db.php?god=2006&st=2241.

6. Шеховцова І.А., Полонська Є.С. Інноваційний розвиток автомобільної промисловості України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2009_4/Shehovcova_409.htm.