УДК 341.232.1
Латигіна Н.А.
ДЖЕРЕЛА ВИНИКНЕННЯ КОСОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ
Київський національний торговельно-економічний університет
В даній доповіді розглядаються основні причини виникнення косовського конфлікту.
Ключові слова: держава, конфлікт, Косово, націоналізм, криза.
This report examines the basic reasons of the beginning of the Kosovo’s conflict.
Key words: state, conflict, Kosovo, nationalizm, crisis.
Завдяки особливостям геополітичного розташування Балканський півострів був і залишається в центрі протиборства інтересів країн Заходу і Сходу. Загалом, уся ретроспектива історії Балкан – це постійний конфлікт релігійного, національного та етнічного чинників.
Необхідно зазначити, що іслам просувався в Європу через Балкани і тут був зупинений. З огляду на це на Балканах склався своєрідний культурний, економічний і політичний простір, де переплелися різні народи, релігії та культури.
Сербія – серцевина Балкан – і нині зберігає важливе геополітичне і геостратегічне значення.
Прагнення встановити контроль і вплив на цій території за допомогою різних форм залежності (зокрема, держави-сателіти, колонії, економічні та політичні протекторати) великі держави виправдовують тезою про багатовікову межу цивілізацій, що лежить, на їхню думку, через сербський етнічний простір [1].
Зіткнення миролюбної політики та імперативів маніпуляцій заради тих чи інших тимчасових інтересів на Балканах – такими є реалії сьогодення.
Конфлікти, що виникають в сучасному світі, породжують осередки напруженості в тому чи іншому регіоні, впливають на загальний стан міжнародних відносин і створюють загрозу стабільності в багатьох регіонах земної кулі. Часто конфлікти використовують як засіб тиску на потенційного супротивника, застосування силової політики [2].
Сербія – багатонаціональна і багатоконфесійна держава, для якої національне питання завжди було болючим. Більшість народів, що входили до її складу, мали власний історичний розвиток: одні перебували під ярмом Туреччини, інші – під пануванням Австро-Угорщини, деякі боролися за звільнення зі зброєю в руках, а решта очікували сприятливих умов. Розбіжності в суспільно-економічному, політичному, культурному та релігійному розвитку, різні погляди на принципи організації держави, на історичну перспективу становлення нації створювали проблеми у взаємовідносинах народів, що 1918 року об`єдналися в одну державу.
Відносна тиша вибухнула конфліктом у Косово, що входив до складу Сербії.
Безсумнівно, виникнення конфлікту у колишній сербській провінції Косово і Метохія було похідним від етноісторичних, політичних та економічних чинників. Вони й дотепер визначають особливості перебігу подій у Косово.
Серед етноісторичних причин косовського конфлікту можна виокремити наступні:
− Косово і Метохія – етнічне і національно-культурне перехрестя, «порохова бочка», що може вибухнути від найменшої іскри. Цей край розміщується в центрі безпосереднього зіткнення двох цивілізацій сучасного світу – православної і мусульманської, що визначає особливу гостроту національних конфліктів у цьому регіоні;
− конфлікт мав яскраво виражений етнотериторіальний характер з глибокими релігійними коренями, що історично закладені ще за часів Османської імперії. Сучасна етнічна картина Косово – результат тривалого історичного процесу. До завоювання Балканського півострова Османською імперією в XIX-XX ст. додавалась насильницька ісламізація частини автохтонного слов’янського православного населення. Водночас боротьба Німецької імперії за припинення мусульманської агресії також мала характер релігійної війни і супроводжувалася насильницьким запровадженням католицизму;
− протягом 500-річної ісламської окупації активно велась національно-визвольна боротьба (особливо з XVII ст.), що виливалась у партизанські війни і формування численних таємних організацій терористичного спрямування;
− національно-визвольна боротьба велася за постійного іноземного політико-воєнного втручання, причому великі держави керувалися вузьконаціональними політико-економічними інтересами;
− різко змінилась етнодемографічна ситуація в регіоні в результаті демографічного вибуху.
З наведених причин албанські клани почали тактику безупинного «виштовховуння» з Косово сербів і чорногорців. У результаті Косово стало майже моноетнічною територією, що дало лідерам албанського національного спрямування змогу посилити їхні вимоги щодо національного самовизначення.
Аналізуючи політичні причини косовського конфлікту, потрібно звернути увагу на такі:
– внутрішня політична нестабільність;
– антисербська спрямованість американської політики;
– механізми «дисциплінування» Балканських країн були різноманітними, проте помітними виявилися зусилля альянсу щодо того, як за допомогою економічного співробітництва і політичного тиску схилити ці країни до більшої корпоративності, а отже, встановити над ними стратегічний контроль;
– турецькі амбіції надали Туреччині унікальний шанс повернути в нових формах свій політичний, економічний, культурний і військовий вплив у межах колишньої Османської імперії;
– зацікавленість провідних країн світу, насамперед США, в остаточному розвалі та підпорядкуванні СРЮ. Західні країни активно сприяли відокремленню краю, хоча на словах закликали вирішувати питання на основі територіальної цілісності Югославії;
– Німеччина відроджувала геополітичні принципи концепції Середньої Європи і освоювала за допомогою власної потужності економіки те, що було втрачено у двох світових війнах на Балканах;
– неспроможність керівництва СРЮ і Сербії своєчасно визначити політичну лінію щодо Косово, реалізувати політику національно-культурної автономії, спрогнозувати основні напрямки загострення обстановки і вплинути на лідерів опозиції;
– схильність керівництва СРЮ до силових методів вирішення конфлікту, зовсім непродуктивних через етнорелігійне забарвлення;
– прихована і відкрита підтримка сепаратистських настроїв місцевого населення ззовні як з боку мусульманських держав, так і з боку сильної албанської діаспори;
– наявність історичної національної ідеї етнічних албанців – створити так звану Велику Албанію.
І, нарешті, до економічних причин косовського конфлікту відносять наступні [3]:
− економічні проблеми в Югославії, пов`язані з наслідками економічної блокади, припиненням інвестування і заморожуванням югославських рахунків за кордоном;
− низький промисловий рівень розвитку регіону, високий рівень безробіття (за деякими даними, до 60%), низький рівень освіти, що поряд з етнічною непримиренністю провокувало активне невдоволення дієздатного населення і створювало підґрунтя для шовінізму, сепаратизму і тероризму;
− хронічна нестача кваліфікованих кадрів у виробничих галузях;
− розвиток тіньової економіки, що призвело до порушення основ косовського господарства;
− великі запаси на території краю корисних копалин, у тому числі рідкоземельних (до 50% запасів колишньої Югославії лігнітів, цинку, олова і срібла, 98% хрому і 36% магнезитів), що дало можливість керівництву сепаратистів сподіватися на одержання достатніх засобів для автономного існування;
− фінансова підтримка сепаратистів з боку іноземних держав (Албанії, Туреччини, ісламських держав Азії та Африки).
Як засвідчила історія, косовська криза цілком підтвердила негативну тенденцію до формування в Європі нової системи безпеки навколо НАТО. На відміну від ОБСЄ, що рівнопланово представляє інтереси всієї Європи, НАТО є військово-політичним інструментом західних країн.
Таким чином, косовська проблема, на нашу думку, залишається невирішеною і потребує виважених дій світової спільноти.
Безсумнівно, народи Європи зацікавлені в тому, щоб Балкани перетворилися на зону стабільності, миру і співробітництва. Але для цього потрібне бажання всього населення незалежної держави – Косово – жити в мирі й злагоді.
Література:
1. Маначинський О.Я. Косово і Метохія: історичні перехрестя / О.Я. Маначинський. – К.: МАУП, 2001. – С. 4-5.
2. Manachinsky A. War or/in conflict? / A. Manachinsky // Colection of studies 1998. Republic of Slovenia. Ministry of defence. Centre for Strategic Studies. – P. 57-71.
3. Маначинский А. Косово и Метохия: политическая смута и этнотерриториальный конфликт / А. Маначинский // Підтекст. – 1988. – № 47-48 (117-118). – С. 25-30.