ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ ХВОРИХ НА ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ)

Пономарьова О.В., ПономарьовС.В.

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ ХВОРИХ НА ОНКОЛОГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ)

Обласний онкологічний диспансер м. Миколаєва, Міська поліклініка №1 м.Миколаєва

Statistical data, presented in this work, is to emphasize the relevance of the chosen topic. The authors mark the importance of creating in Ukraine a ramified system of hospices. The report raised question of improving the work of existing institutions of public health with the aim of providing opportunities in palliative care.

Keywords: palliative care; institutions of public health; oncological diseases; cancer; system of medical aid; hospice; radical treatment.

Статистичні дані, наведені в цій роботі, підкреслюють актуальність обраної теми. Автори наголошують на необхідності створення в Україні розгалуженої системи хоспісів. У доповіді піднято питання вдосконалення роботи вже існуючих закладів охорони здоров’я з метою можливості надання в них паліативної допомоги.

Ключові слова: паліативна допомога; заклади охорони здоров’я; онкологічні захворювання; рак; система медичної допомоги; хоспіс; радикальне лікування.

„Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов'язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь: усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров'я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто ії потребує; незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської моралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продовжувати благородні традиції світової медицини; зберігати лікарську таємницю, не використовувати ії на шкоду людині; додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не зашкодить хворому; постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необхідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег; власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового покоління, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми. Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя.”[1]

В усіх розвинених країнах світу триває стабільне підвищення рівня онкологічної захворюваності.

Смертність від онкологічних хвороб посідає 2 місце серед причин смертності в Україні. Щорічно в нашій державі реєструються понад 150 тисяч нововиявлень злоякісних захворювань. Найвищі показники захворюваності за останні 5 років спостерігаються у південних областях, а також Кіровоградській, Полтавській областях, АР Крим.

За даними Держкомстату в 2009 році населення України скоротилося на 240 158 осіб. Сьогодні в Україні:

· зареєстровано 850 000 осіб з онкологічною патологією;
· щорічно реєструється 160 000 хворих на рак;
· кожного року помирають 100 000 онкопацієнтів, з яких тільки 5 000 невиліковно хворих людей можуть знайти притулок в лікувальних установах країни,
· решта - помирають вдома у страшних муках.

Адже через недоліки чинного законодавства для українських онкохворих знеболюючі препарати, як правило, недоступні: Україна посідає 92 місце у світі за медичним споживанням опіодних анальгетиків. Це в країні, де кожен 57 житель має онкологічний недуг, а 31 % інкурабельних онкологічних хворих – літні та самотні люди. Відсоток виживання при визначенні діагнозу і лікуванні на першій стадії становить 92%, на другій – 88%, на третій – 42%, на четвертій – 13 %. Нажаль, доводиться констатувати, що у зв’язку з пізньою діагностикою приблизно 40% онкохворих вмирають протягом року, а показник п’ятирічного виживання в середньому не перевищує 41% [2].

Структура онкозахворюваності протягом останніх п’яти років залишається сталою. Найчастіше злоякісними хворобами уражається населення старшого і похилого віку. Серед чоловічого населення – це злоякісні новоутворення легенів, шкіри, шлунка та передміхурової залози, колоректальні раки. Серед жінок переважають злоякісні новоутворення молочної залози, шкіри, тіла матки, шлунка. Спостерігаються незначні зниження показників онкозахворюваності трахей, бронхів, легенів.

Серед дитячого населення (до 14 років) щороку виявляється до півтори тисячі хворих дітей. У 2005 році захворюваність склала 11,5 на 100 тисяч дитячого населення. Захворюваність дітей має ряд особливостей. Найбільш високі показники дитячої онкологічної захворюваності характерні для наймолодшої вікової групи – до одного року. Далі йде поступове зниження рівня показників, а у віці 10 – 14 років показники удвічі нижчі, ніж у віці дітей до одного року. В структурі злоякісних новоутворень у дітей І місце займають лейкози – 33%, ІІ місце – злоякісні новоутворення головного мозку та інших відділів нервової системи – 19%, на ІІІ місці – лімфоми – 13% [3].

Система медичної допомоги в нашій державі та в інших країнах світу влаштована так, що основні ресурси спрямовуються на спеціалізоване онкологічне лікування і одужання хворого на злоякісне новоутворення. Якщо вилікувати цього хворого не вдається, то людина виявляється фактично поза системою надання спеціалізованої медичної допомоги.

Спеціалізовані онкологічні лікувально-профілактичні заклади не можуть узяти на себе турботу про термінальних онкологічних хворих, оскільки, зважаючи на занедбаність пухлинного процесу, вони не підлягають радикальному лікуванню (комбінованому або комплексному). Середня тривалість життя цих важких хворих коливається від кількох місяців до 1,5-2 років, причому, як зазначалося вище, останні місяці життя термінального онкологічного хворого, як правило, супроводжуються важкими болями, пов’язаними з прогресуванням основного захворювання і наростаючою кахексією.
Крім того, слабка матеріально-технічна база онкологічних диспансерів не дозволяє здійснювати належну допомогу таким важким хворим, або робить це в збиток іншим онкологічним хворим клініки.

Дорога медична апаратура спеціалізованих онкологічних клінік повинна використовуватися, як ми вважаємо, максимально для спеціалізованого радикального лікування хворих на злоякісні новоутворення за програмами комбінованого та комплексного лікування, а кожний термінальний онкологічний хворий, прийнятий у клініку для симптоматичного лікування, знижує ступінь використовування цього обладнання.

Госпіталізація в спеціалізований онкологічний стаціонар пацієнтів із занедбаним пухлинним процесом, перебування яких може закінчитися смертю, також негативно впливає на онкологічних хворих з ранніми стадіями злоякісного процесу і часто приводить до відмови цих хворих від спеціального радикального лікування. Таким хворим на злоякісні пухлини у IV стадії онкологічного процесу потрібна паліативна медична допомога, яка підтримує життя та розглядає смерть як нормальний природний процес [4].

ВООЗ, формулюючи стратегію боротьби проти раку, серед чотирьох пріоритетних, найважливіших напрямів, разом з первинною профілактикою, раннім виявленням, повноцінним лікуванням назвала полегшення страждань хворих.

Паліативна допомога – підхід, який дозволяє покращити якість життя пацієнтів та членів їх сімей, що стикнулися з проблемою невиліковного захворювання, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню та точній оцінці проблем, що виникають, проведенню адекватних лікувальних втручань (при больовому синдромі та інших розладах життєдіяльності), а також наданню психо-соціальної та моральної підтримки[5].

Паліативна допомога спрямована на послаблення болю та інших тяжких симтптомів, стверджує цінність життя, але відноситься до смерті як до природньої події, не прагнучи її прискорення чи відстрочення. Паліативна допомога включає психологічну та моральну підтримку, спрямовану на допомогу хворому зберігати в максимально можливій формі активне життя до останнього дня. Система підтримки для близьких хворого покликана допомогти їм справитися з трагічною ситуацією, при необхіднсті – із застосуванням психологічного консультування після смерті хворого. Використовуючи комплексний підхід, паліативна допомога чуйно реагує на потреби хворих та їх близьких. Вона сприяє покращенню якості життя та може позитивно вплинути на протікання захворювання. Її застосування можна починати на ранніх стадіях захворювання паралельно з іншими видами лікування, спрямованими на продовження життя (наприклад, хіміотерапією, променевою терапією). Паліативна допомога включає діагностичні заходи, необхідні для максимально точної оцінки характеру клінічних ускладнень, що викликають страждання хворого, та їх адекватного лікування.

Паліативну допомогу слід надавати у міру виникнення потреб, до того як симптоми стануть неконтрольованими. Вона не повинна бути виключним пріоритетом спеціалізованих бригад та служб паліативної допомоги або хоспісів, які надають її хворому лише після скасування усіх інших видів лікування. Необхідно забезпечити можливість надання паліативної допомоги у будь-яких умовах, в якості невідємної частини загальної системи надання медичної допомоги. Мається на увазі не виділення паліативної допомоги як окремого методу лікування, а залучення її можливостей для комплексного лікування хронічних захворювань. Завдання паліативної допомоги є контроль больового синдрому та інших проявів хвороби, визначення потреб пацієнтів та їх близьких, а також проведення, із дотриманням необхідної гнучкості, адекватних дій, покликаних допомогти людям адаптуватися та справитися із тяжкою ситуацією [6].

Таким чином, паліативна допомога – це лікування, спрямоване, в основному, на полегшення симптомів, викликаних раком, а не на лікування. Паліативна допомога може сприяти більш комфортному життю людей; це невідкладна гуманітарна необхідність усіх людей світу, що потерпають від ракута інших хронічних смертельних хвороб. Вона необхідна в місцях з високим ступенем занедбаних стадій хвороб та низькою вірогідністю одужання.

За даними спеціалістів ВООЗ при наданні паліативної допомоги можна забезпечити полегшення фізичних, психо-соціальних та духовних проблем більш ніж у 90% пацієнтів із занедбаними стадіями раку [7].

Література:

Указ Президента України від 15.06.92 N 349 «Про клятву лікаря».
http://vapd.org.ua/ about_palliative.php.
Онкологічні захворювання наступають//Я. Сингаївський//«Обрій» №07 (323) 22- 28 лютого 2007.
Состояние и перспективы развития паллиативной помощи онкологическим больным // Г.В.Новиков, В.И.Чижов, Б.М.Прохоров и др. // Паллиативная медицина и реабилитация. - 2005. - № 2. - С. 6-8.
National cancer control programmes: policies and managerial guidelines, 2^nd ed. Geneva, World Health Organization, 2002.
Паллиативная помощь. Убедительные факты/под ред. Elizabeth Davies и Irene J. Higginson. – Всемирная организация здравоохранения, 2005г.
www.who.int/mediacentre/factsheets/fs297/ru/