УДК 34:141

Попенко О. Д., Жданов С.О.

ФОРМУВАННЯ УКРАЇНИ - СУЧАСНОЇ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ, НА

ОСНОВІ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

This work is about formation of legal state basis by introduction of basic principles of supremacy of law. 

Key words: supremacy of law; fair judicial hearing; civil society; sovereign  legal  power; legal equality; distributing of power; ownership rights; judicial defense; legal system.

Ця робота про формування основ правової держави шляхом впровадження основних принципів верховенства права.  

Ключові слова: верховенство права; справедливий судовий розгляд; громадянське суспільство; суверенна  правова  влада; юридична рівність; розподіл влади ; права власності; судовий захист; правова система.

Найважливішими цінностями, що лежать в основі дотримання прав і свобод людини, є принцип верховенства права та. В основі сучасних концепцій правової держави лежать ідеї німецького філософа Канта (1724- 1804рр. ), французького просвітника і правознавця Монтеск’є (1689-1755рр. ) та інших європейських просвітників ХVШ й ХIХ ст. таких, як Гуго Гроций, Спіноза, Дж. Локк, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо [1].

В основі  правової держави, по-перше, повинна лежати правова  економіка, а не командно-казармова, приречена на деградацію через відсутність внутрішніх стимулів до праці. А, по-друге, основою правового ладу служить розвинене  громадянське суспільство [2].

Громадянське  суспільство - це система економічних, духовних, культурних,  моральних та інших стосунків індивідів, що добровільно об'єдналися в асоціації,  союзи,  корпорації  для задоволення своїх духовних і матеріальних потреб та інтересів  [3].

Сутність ідеї правової держави - в пануванні права в громадському і політичному житті, наявності суверенної  правової  влади. За допомогою  розподілу влади  держава організовується й функціонує правовим способом, це міра, масштаб  демократизації політичного життя [4].

Закони держави мають, по-перше, відповідати праву як мірі загальній, рівній для усіх  свободи справедливості і, по-друге, в законах повинно бути обмеження приватного свавілля як особи (фізичної і юридичної), так і держави на благо суспільства. При цьому закон і інші нормативно-правові акти повинні ухвалюватися на основі Конституції України і відповідати їй.

Стосовно держави, органів державної влади і органів місцевого самоврядування то їх посадовці повинні діяти лише на основі і у межах повноважень і способами, які передбачені Конституцією і чинними законами України (ч. 2 ст. 19 Конституцій України). Органам законодавчої, виконавської і судової влади дозволяються лише такі дії, які безпосередньо передбачені законом, що визначає їх статус і компетенцію.

Отже, мені здається, що реальне здійснення демократичної трансформації українського суспільства вимагає сьогодні, по суті, якісно нової правової політики, де б особа, передусім громадянин, розглядалася основним суб'єктом приватноправових стосунків - головною діючою фігурою громадянського суспільства.

Йдеться  про неприпустимість свавільного втручання держави, її органів і посадовців в приватноправові стосунки громадян і приватних юридичних осіб за умови, що вони не виходять з рамок закону; юридична рівність, вільна волевиявлення, майнову самостійність і свободу договорів учасників господарських (у широкому розумінні) стосунків; продовження незаконного позбавлення права власності; судовий захист майнових і особистих немайнових прав і інтересів фізичних і юридичних осіб у разі їх порушення тощо.

Впровадження в життя нових ідей, принципів і положень Конституції України, трансформація української правової системи не можуть і не мають бути здійснені, по-перше, миттєво, шляхом радикального, революційного зламу існуючих інститутів і норм і, по-друге, самі по собі,цей процес співпраці має бути системним, послідовним, поетапним і, головне, еволюційним.

Література:  

1. Рабінович П. М. Філософія права: деякі наукознавчі аспекти  // Вісник Академії правових наук України. — X., 1997. — №1.— С. 46.

2. Бандурка О., Пушкін О. А., Зайцев Л. Право і держава //  Право України. - 1995. - №11.-С. 4.

3. Тацій В., Тодика  Ю. Методологічні питання розвитку конституційного процесу // Право  України.  — 1996. — №12.—С. 29.

4. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. — М., 1910. —Т. 1.—С. 25.

5. Конституція України //  Відом. Верх. Ради України – 1996. № 30

6. Васильев  А.С. Теория права и государства . – Х.: ООО»Одисей». – 2007. – 480 с.

7. Шемшученко   Ю.   Теоретичні   засади   концепції   розвитку законодавства України // Право України. - 1996. - №8.-С. 3, 4.

8. Назаренко Є. До питання про  конституційну  реформу  державної влади України // Право України. — 1996. — №10.—С. 7