Сурова В.М.
Текстурно-колористичні особливості та гемологічні характеристики яшм Завалівського родовища графіту
Державний гемологічний центр України
In article jaspers that meet in barks of aeration of the Zavalevsky deposit of graphite are described and the characteristic is resulted them gemmological
Яшма – широко розповсюджена гірська порода, яка завдяки своєму кольору, текстурному малюнку та фізичним властивостям завжди приваблювала людину. Історія використання яшми нараховує не одне століття. У давні часи під назвою «яшма» розуміли різноманітні непрозорі та напівпрозорі камені.
Уперше термін «яшма» було використано для непрозорих, суттєво кварцових гірських порід строкатого забарвлення на початку ХІХ ст. Згодом різні дослідники давали різні визначення, що таке яшма. У гемології під терміном «яшма» об’єднують велику групу мінеральних утворень різного генезису, але зі схожими фізико-механічними і художньо-декоративними властивостями [7]. У цій роботі ми будемо використовувати гемологічне визначення яшм тому, що об‘єкт досліджень зацікавив нас переважно з точки зору текстурно-колористичних і споживчих характеристик.
Прояви яшм у Завалівському родовищі приурочені до розривних порушень, по яких утворювалися потужні кори вивітрювання лінійного та площадного типу. Завдяки цьому можна виділити два типи проявів яшмових порід:
1. Яшмові породи, пов’язані з лінійними корами вивітрювання.
2. Яшмові породи, які пов’язані з площадними корами вивітрювання.
Перший тип яшмових порід зустрічається у межах північної і північно-західної частини родовища, а породи другого типу – у його верхній частині.
Більшість яшмових порід, що утворились у лінійних корах вивітрювання, приурочені до каолінітової та каолініт-хлорит-гідрослюдистої кір вивітрювання, що розвиваються по біотит-графітовим і біотит-гранатовим гнейсах [5]. Тут, у межах Завалівського родовища, яшми зустрічаються у вигляді жил, прожилків, лінзи, потужністю 5-40, іноді до 80 см і більше. Колір яшм переважно зеленувато-коричневий, біло-коричнево-зелений.
Яшми бувають як масивні, з поодинокими кавернами та пустотами розміром 0,2-0,5 см, заповненими каоліном та окислами і гідроокислами заліза, так і зі значною кількістю каверн і пустот розміром 0,2-2 см, заповненими щітками кварцу, гідроокислами, окислами, карбонатами заліза.
Мінеральний склад яшм: халцедон (80-95%), кварцин (до 10%), гідроокиси заліза (2-5%), селадоніт (1-2%).
При визначенні текстурно-колористичних і споживчих характеристик яшм застосовувалися візуальні та інструментальні гемологічні методи.
За текстурними малюнками можна виділити п’ять типів яшм:
1) сферолітовий (очковий),
2) сферолітово-прожилковий,
3) прожилковий,
4) фантазійний,
5) однорідний.
З лінійними корами вивітрювання пов’язані високодекоративні яшми переважно зі сферолітовим і сферолітово-прожилковим текстурним малюнком. Забарвлення – переважно у коричнево-жовто-зелених, темно-зелених, біло-жовто-коричневих та інших кольорах. У деяких зразках воно має зональний характер – периферія яшм забарвлена у зелені кольори, а ближче до центру – у жовто-білі, рожево-білі кольори. Густина яшми – 2,48-2,63 г/см3, твердість – 6-6,5 злом раковистий, люмінесценція відсутня, показник заломлення (визначений за допомогою рефрактометру) – 1,54-1,55, непрозора, іноді просвічує у тонких відколах. Яшми гарно оброблюються і приймають дзеркальне полірування. При вимірюванні блиску полірованих зразків за допомогою блискоміру «Novo-Gloss Trio» середній показник блиску при куті 20 склав 79-88,7 умовних одиниць. Середній розмір уламків від 10 до 30 см.
За розмірами уламків і забарвленням вони відповідають вимогам ТУ У-41-05396155-002-94 «Камені кольорові природні в сировині» і їх можна використовувати як для виготовлення ювелірних прикрас (кабошони, вставки, намиста та інше), виробів (кулі, яйця, піраміди, настільні прикраси), так і в якості колекційних зразків.
Однак в усіх яшмах присутні каверни, які, іноді, позитивно впливають на споживчі характеристики, надаючи привабливості яшмам, але завжди негативно впливають на обробку яшм.
Другий тип яшм пов'язаний з площадними корами вивітрювання, що утворилась по кальцифірах. Зустрічаються вони у вигляді незначних прожилків кремнисто-залізистих кавернозних стягнень, потужність 1-10 см.
Яшми з площадних кір вивітрювання за текстурними малюнками можна поділити на три основних типи: 1) фантазійний, 2) прожилково-вкраплений, 3) однотонні.
У яшмах площадних кір вивітрювання переважають фантазійний та прожилково-вкраплений текстурні малюнки. Колір яшм – переважно коричневий, жовто-коричневий. Густина яшми – 2,42-2,63 г/см3, твердість – 6-7, злом раковистий, люмінесценція відсутня, показник заломлення (визначений за допомогою рефрактометру) 1,54-155, непрозора.
Як і яшма з лінійних кір вивітрювання, гарно піддається обробці і приймає дзеркальне полірування. Середній показник блиску при куті 20 склав 78,28-89,52 умовних одиниць.
Каверни у зразках зустрічаються рідко і не впливають на обробку. Ці яшми можна використовувати для виготовлення кабошонів, різноманітних вставок, у якості колекційних зразків, рідше для виготовлення невеличких виробів.
Висновки:
1) Яшми Завалівського кар’єру мають високі декоративно-текстурні і споживчі характеристики (приємний колір і текстурні малюнки, значні розміри уламків) і гарно оброблюються. Завдяки цьому вони мають прекрасні споживчі характеристики і придатні для різноманітних ювелірних і ювелірно-декоративних виробів.
2) Поклади цієї яшми знаходяться у межах діючого кар’єру. Тому їх видобуток як попутної сировини, яка нині йде у відвали, не потребує істотних капіталовкладень і може здійснюватися в індивідуальному порядку («старательським» способом) за умови зміни законодавства, що дозволить таку діяльність.
Література
1. Барсанов Г.П., Яковлева М.Е. Минералогия яшм СССР (Урал, Алтай) – М.: Наука, 1978. – 88с.
2. Дэна Дж., Дэна Э.С., Фрондель К. Система минералогии, Том ІІІ – М.: Мир, 1966. – 430с.
3. Киевленко Е.Я., Сенкевич Н.Н. Геология месторождений поделочных камней – М.: Недра, 1976. – 280с.
4. Кузнецова С.В., Щербак Д.Н., Николаевский В.П. Флюидно-эксплозивный генезис брекчий в породах бугской серии Украинского щита // Доклады АН УССР. Сер Б. Геол., хим. и биол. науки №6, 1988. – 14-16с.
5. Скакун Л., Манчур Б., Мартишин А. Граутит із Завалівського графитового родовища // Мінералогічний збірник, № 53, вип.. 1-2. – 49-58с.
6. Сурова В.М., Гелета О.Л. Атестація та експертна оцінка напівдорогоцінного каміння – К.: Видавництво Державного гемологічного центру України, 2011. – 52с.
7. Яценко В.Г. Геология, минералогия и генезис графита Украинского щита – К.: Логос, 2008. – 127с.