УДК 159.923:371.1

Волянська М. Р., Сазонова О. В.

ЛІДЕРСТВО І УПРАВЛІННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Національний університет «Львівська політехніка»

 

В работе исследуется феномен лидерства в управлении учебными заведениями. Экспериментально установлены и описаны основные качества формального и неформального лидера, а также задачи, стоящие перед руководителем в условиях учебной деятельности. Исследованы стили руководства и типичные для них стратегии поведения преподавателей гимназии. Найдены соотношения между стилем руководства и доминирующими стратегиями поведения личности преподавателя.

Ключевые слова: качества формального и неформального лидера, стили руководства, доминирующие стратегии поведения.

The work inquires into the phenomenon of leadership in administrating an educational institution. Basic qualities of formal and informal leader as well as problems facing an administrator in the framework of learning activity are experimentally established and described. Styles of management and typical strategies of  behavior of high-school teachers are investigated. Correlation between style of management and dominant strategies of teacher‘s behavior as a personality is discovered.

Key words : qualities of formal and informal leader, styles of management, dominant strategies of behavior.

Інтерес до лідерства виник ще з давніх давен і впродовж багатьох століть хвилював свідомість дослідників. На початку двадцятого століття крім дослідження феномену лідерства почалося вивчення поняття управління. В 30-50 роках було зроблено ряд досліджень в цій галузі на системній основі. Починаючи з 70-х років інтерес до вивчення лідерства і управління почав зростати ще більше. Отже, управління і лідерство стали об’єктом сучасних досліджень.

На сьогодні існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах, але не всі вони є процвітаючими. Головна причина такого положення криється в ефективному та динамічному управлінні, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва. І навчальний заклад при цьому не є виключенням. Адже проблеми управління і лідерства є ключовими для досягнення організаційної ефективності.

Отже, метою роботи є дослідження феномену лідерства в управлінні навчальним закладом. Актуальність дослідження цієї проблеми обумовлена наявністю досить скупих досліджень в сфері лідерства і управління та низьким рівнем професіоналізму деяких сучасних керівників, що спричиняє неефективність діяльності навчального закладу.

Аналізуючи різні визначення можна зробити наступне узагальнення. Лідерство – це тип управлінської взаємодії (між лідером і послідовниками), заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство – це стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети.

Термін «лідер» має два значення [3, с.300]:

·     індивід, що володіє найбільш яскраво вираженими, корисними (з точки зору внутрішньогрупового інтересу) якостями, завдяки яким його діяльність виявляється найбільш продуктивною. Такий лідер служить зразком для наслідування, своєрідним «еталоном», до якого повинні, з точки зору групових цінностей, примикати інші члени групи

·     особа, за якою дане співтовариство визнає право на ухвалення рішень, найбільш значимих з точки зору групового інтересу. Авторитет цього лідера заснований на здатності об'єднувати інших для досягнення групової мети.

Вивчення природи лідерства в соціальних спільностях показує, що лідери, як правило, мають ряд чітко виявлених якостей [4, с. 174]. По-перше, спосіб життя лідера передбачає тісне поєднання кар’єри і особистого життя. По-друге, лідер ніколи не зупиняється у своєму розвитку. По-третє, лідер знаходить своє справжнє покликання у застосуванні успадкованих здібностей та набутих навичок, розуму, знань, таланту як способу самореалізації саме у керівництві іншими людьми.

На думку американського вченого Фідлера, існують три критичні фактори, від яких найбільш залежить ефективне лідерство [1, с.431].

1.   Вплив посади, тобто лідер, що має більше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, хто не володіє такими повноваженнями.

2.   Структура задач, або чіткість, з якою поставлені задачі.

3.   Взаємостосунки між лідером і членами групи, в тому числі, наскільки колектив довіряє лідеру і готовий іти за ним.

В зв‘язку з цим викликає інтерес психологічний портрет формального лідера, тобто офіційного керівника, і неформального лідера, а також домінуючі стратегії поведінки керівників і лідерів та співвідношення цих стратегій зі стилем керівництва. В дослідженні прийняли участь викладачі гімназії м. Львова.

Уся експериментальна частина роботи була поділена на такі етапи:

1.   Визначення якостей формального та неформального лідера.

2.   Визначення відповідного стилю керівництва викладача.

3.   Дослідження домінуючих стратегій поведінки особистості викладача.

4.   Визначення співвідношення між стилями керівництва та стратегіями поведінки.

На першому етапі респондентам було запропоновано оцінити ступінь вираженості кожної якості в особистості лідера за шкалою від 0 до 10 балів. Отже, найбільш істотні якості, які на думку респондентів повинен мати формальний лідер, зображені на рис. 1.

Рис. 1. Переважаючі якості формального лідера.

На другому етапі респондентам було запропоновано вибрати 5 основних якостей, які на їхню думку повинен мати неформальний лідер, щоб стати формальним. Результати опитування зображені на рис.2.

Рис. 2. Основні якості неформального лідера

Як бачимо з рис.1 та рис.2, образ формального та неформального лідера дещо розходиться.

Цікавими є результати аналізу відповідей викладацького складу на питання чи існує взаємозв’язок між наявністю певних фізіологічних якостей (вага, зріст, статура, зовнішній вигляд чи показність, стан здоров’я) та лідерством: так – 23,33%; ні – 20%; в певній мірі – 56,7%.

На третьому етапі респондентам необхідно було зазначити і проранжувати головні задачі, що має виконувати лідер. Результати опитування наведені в табл.1.

Таблиця 1.

Уявлення респондентів про головні задачі, що стоять перед лідером

Головні задачі лідера

Оцінка кожної якості по шкалі від 0 до 10 балів (співвідношення у %)

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

0

Вміти вести за собою людей

83,33

10

6,67

-

-

-

-

-

-

-

-

Вміти ставити задачі

46,67

30

13,33

10

-

-

-

-

-

-

-

Вміти управляти думкою колективу

63,33

10

13,33

13,33

 

 

 

 

 

 

 

Вміти швидко знаходити ефективні шляхи і засоби вирішення задач

66,67

20

10

3,33

 

 

 

 

 

 

 

Вміти розуміти людей

3,33

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Бути цілеспрямованим

3,33

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Для того, щоб в майбутньому стати лідером, на думку респондентів, молодь повинна формувати такі особистісні якості: аналітичне мислення (24,8%); вміння тісно поєднувати свої права та обов’язки (23,6%); вміння захищати свої права та інтереси (24,3%); відповідальність і творчість у виконанні професійних обов’язків (27,3%).

Для визначення стиля керівництва викладачів була використана методика “Схильність до певного стилю керівництва” (Є.Ільїн). За результатами визначення стилів управління можна зробити наступні узагальнення. Більшість викладачів користується демократичним стилем керівництва – 76,6%; авторитарним стилем керівництва користується 16,67% респондентів; меншість користується ліберальним стилем керівництва – 6,66%.

Для визначення домінуючої стратегії поведінки викладачів була використана методики “Стратегії вирішення конфлікту” Томаса та Кілмена. Після опрацювання  результатів анкетних даних з’ясувалося, що респонденти користуються такими стратегіями поведінки: 46,2% - компроміс, 23,1% - пристосування, 15,4% - уникання, 12,8% - співробітництво та 2,5% - наполегливість.

Дані свідчать про те, що переважно респонденти йдуть на компроміс, тобто у випадку конфлікту вони поступаються своїми інтересами та задовольняють їх лише частково.

Для того, щоб дослідити співвідношення стилів керівництва та домінуючих стратегій поведінки було проведено математичну обробку анкетних даних. В результаті застосування методів математичної статистики були отримані коефіцієнти кореляції, які наведені в табл. 2. В таблиці виділені значущі коефіцієнти кореляції.

Таблиця 2.

Коефіцієнти кореляції між стилями керівництва та стратегіями поведінки

 

Авторитарний

Демократичний

Ліберальний

Наполегливість

0,36

-0,24

-0,10

Співробітництво

-0,23

0,39

-0,32

Компроміс

0,10

-0,10

0,03

Уникання

0,09

-0,39

0,52

Пристосування

-0,31

0,28

-0,04

Отже, на основі отриманих даних, можна зробити наступні узагальнення.

1.                     Чим більше використовується авторитарний стиль керівництва, тим більше керівником застосовується така стратегія поведінки, як наполегливість  і тим менше він буде використовувати стратегію пристосування та співробітництва.

2. Чим більше використовується демократичний стиль керівництва, тим більше керівником застосовується така стратегія поведінки, як співробітництво і тим менше буде використовувати стратегію уникання.

3. Чим більше використовується ліберальний стиль керівництва, тим більше керівником застосовується така стратегія поведінки, як уникання і тим менше буде використовувати стратегію співробітництво.

Отже, отримані в результаті дослідження дані можуть мати багатоцільове використання в психолого-педагогічній практиці та дозволяють оптимізувати управління навчальним закладом та навчально-виховним процесом зокрема. Це стосується як підбору викладацьких кадрів, так і корекції їх поведінки, а також побудови і корекції стосунків в горизонтальних та вертикальних ланках управління в навчальному закладі.

 

Література

1.   Завадський Й. С. Менеджмент: - Т.1 – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997, - 543 с.

2.   Лозниця В. С. Психологія менеджменту. Теорія і практика: Навч. Посіб.-К.”ЕксОб”. 2000. – 248 с.

3.   Політологія: підручник/ Ю.М.Розенфельд, Л.М.Герасіна, Н.П.Осипова, М.І.Панов, О.М.Сахань, О.В.Ставицька – Харків, Право, 2001. – 570 с.

4.   Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк., 1995.- 351 с.

5.    David Katz & Robert L. Kahn, The Social Psychology of Organizations (New York: Wiley, 1976), 450 с.