Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

УДК 811.111253

Кулікова А. Є.

ДУБЛЮВАННЯ ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ ВИДІВ АУДІОВІЗУАЛЬНОГО ПЕРЕКЛАДУ: НЕДОЛІКИ ТА ПЕРЕВАГИ

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

 

У докладі висвітлено проблему аудіовізуального перекладу, виявлено та проаналізовано недоліки та переваги дублювання як одного з основних видів аудіовізуального перекладу.

Ключові слова: аудіовізуальний переклад, міжмовний переклад, дублювання, синхронізм.

The present report deals with the problem of audiovisual translation, advantages and disadvantages of dubbing are revealed and analyzed in the report.

Key words: audiovisual translation, intralingual translation, dubbing, synchronism.

Аудіовізуальний переклад є відносно молодою сферою наукових досліджень порівняно з літературним або технічним перекладом, але незважаючи на це він вже став центром наукового інтересу багатьох учених. Зростання важливості вивчення та теоретичного обґрунтування проблеми аудіовізуального перекладу зумовлена такими характеристиками сучасного суспільства як світова глобалізація та розширення міжкультурного спілкування, з одного боку, розвиток інформаційних технологій, телебачення та телемистецства, – з іншого.

Серед провідних зарубіжних науковців, що займаються теорією аудіовізуального перекладу слід зазначити Х. Диас Синтаса (J. Diaz Cintas), Й. Іварсона (J. Ivarsson), Г. Матамала (А. Matamala), П. Райха (Р. Reich) та ін.

В Україні наявний практичний досвід аудіовізуального перекладу не має теоретичного підґрунтя, що, в свою чергу, негативно відбивається на якості та адекватності перекладу кіно- й телепродукції. Тому особливої актуальності для вітчизняної науки набуває вивчення зарубіжних досліджень та самостійного розроблення зазначеної проблематики.

Метою цієї роботи є виявлення й аналіз недоліків та переваг дублювання як одного з основних видів аудіовізуального перекладу. Для досягнення зазначеної мети потрібно вивчити особливості дублювання.

Дублювання (dubbing) є тим видом міжмовного аудіовізуального перекладу при якому відбувається повна заміна саундтреку мови оригіналу (вихідної мови) на саундтрек вхідної мови, з метою показу у країні (країнах), в якій мова оригіналу не є рідною [1].

Метою дублювання є здійснення такого ж самого впливу на аудиторію країни-реципієнта, який має оригінальний аудіовізуальний продукт на аудиторію країни-походження. Таким чином, дублювання орієнтоване на вихідну культуру, що змушує перекладача адаптувати вхідний текст, який у кінцевому результаті має відповідати стандартам, що запроваджені вихідною культурою. Іншими словами відбувається процес доместикації.

Весь процес дублювання займає від декількох днів до місяця, залежно від виду аудіовізуальної продукції, яка перекладається (художній фільм, телепрограма, комп’ютерна гра тощо), від труднощів оригінального сценарію, підвищених стандартів якості тощо.

Британський науковець Г.-М. Люйкен у своїй роботі „Дублювання та субтитрування для європейської аудиторії” розкриває основні етапи процесу дублювання.

  1.  Звірка та маркування скрипту та діалогового листу, розробка тимчасової робочої копії із маркерами.
  2.  Перший, попередній переклад, на який спирається подальша робота.
  3.  Підбір голосів акторів-дубляжу.
  4.  Спеціальна укладка тексту та обробка перекладу, синхронізація з мімікою акторів.
  5.  Процес перезапису.
  6.  Збирання, редагування і затвердження готової продукції [2].

На основі кількості голосів акторів-дубляжу розрізняють два види дубляжу:

  1.  Кожного персонажа озвучує один актор дубляжу (тим не менш, декілька персонажів може озвучувати один й той самий актор, іноді цей факт можуть упізнати лише фахівці);
  2.  Усіх чоловічі ролі озвучує один й той самий чоловік-дублер, жіночі – жінка-дублерка.

Лабіально-синхронізований дубляж є найбільш поширеним типом переозвучення художніх фільмів, які виходять у великий кінопрокат, і зазвичай він здійснюється професійними акторами. При доборі акторів для дублювання враховується оригінальний голос, темперамент персонажу й голосовий вік.

У багатьох країнах за кожним видатним зарубіжним актором закріплюється один актор дубляжу, наприклад, в Росії Леонардо Ді Капріо завжди розмовляє голосом Сергія Бурунова (актора „Великої різниці”), у колишньому СРСР Микола Караченцев дублював Жан-Поля Бельмондо, а Володимир Кенігсон Луї де Фюнеса. Це, у свою чергу, також може призвести до непередбачених проблем. Так було у випадку з одним італійським актором-дубляжу, який протягом багатьох років був голосом двох зірок світового кінематографу – Роберта Де Ніро й Аль Пачіно. У 1995 році ці дві зірки знялися в одному фільмі. Отже, зрозуміло, що був потрібен ще один актор-дубляжу для озвучення. Італійські глядачі після виходу фільму у прокат були страшенно незадоволені, адже відчули, що було щось не те з Аль Пачіно, оскільки його голос відрізнявся від того, який вони звикли чути.

Щодо безпосередньо перекладу можна стверджувати, що при дублюванні наявність різних комунікаційних систем – невербальної (зображення, музики, шуму тощо) та вербальної (усна мова) – безумовно роблять завдання перекладача складним, обмежуючи його практичну діяльність і можливості, адже вербальна сторона тексту має бути синхронізована з невербальною, що, взагалі, й відрізняє переклад художнього тексту від перекладу тексту аудіовізуального.

Робота перекладачів в дублюванні може обмежуватися лише виробництвом списку діалогів на вихідній мові, коли вони не звертають уваги на фонетичну синхронізацію. Виконується послівний переклад, з коментарями та варіантами перекладу одного й того ж слова або висловлювання. За словами чеського науковця П. Райха, переклад для дубляжу не є остаточним продуктом, який пропонується аудиторії, це є тільки «напівфабрикат роботи», що потребує подальшого опрацьовування [3]. Автор дубляжу, який не обов’язково знає мову оригіналу, редагує текст – ідентифікує звуки, що вимовляються у кадрах крупним планом та підбирає із запропонованих перекладів такий, який найкраще співпадає з артикуляцією акторів. У разі відсутності автору дубляжу – адаптація тексту стає завданням перекладача.

Як тільки адаптація готова, діалог фільму розбивається на епізоди (цикли або кадри), довжина яких залежить від країни-реципієнта. Ці епізоди постають робочим матеріалом під час перезапису треків з діалогами, який виконується під наглядом режисера дубляжу та звукооператора. Технології сьогодення дозволяють використовувати метод цифрової зміни руху губ реальних акторів, що дозволяє повністю синхронізувати перекладений діалог, а отже, при перегляді аудиторія не має розподіляти увагу між текстом й усним мовленням (як при субтитруванні) або між усним мовленням оригіналу і дубляжу (як у разі закадрового перекладу). Тому дублювання є оптимальним для осіб з поганими навичками читання та дітей.

Як бачимо, якісний дубльований аудіовізуальний продукт вимагає залучення багатьох професіоналів до процесу його створення, що, зрозуміло, робить вартість вихідної продукції дуже високою. Безпосередньо переклад та адаптування діалогів складають тільки десять відсотків повної вартості фільму, хоча це залежить від жанру – бойовики та комедії є найдешевшим та найдорожчим, відповідно. 

Зі всього вище зазначеного, можна зробити висновок, що дублювання (за умови його якісного виконання) є найбільш приємним та легким для сприйняття глядачем видом аудіовізуального перекладу, адже він не відволікає увагу від зображення та є найбільш адоптованим до культури реципієнта. Серед інших переваг дублювання зазначимо найменшу редукцію оригінального діалогу порівняно з субтитруванням або закадровим перекладом.

До недоліків слід віднести таки характеристики: дорогий, трудомісткий для перекладача (вимагає врахування як вербальної, так і невербальної складової), займає багато часу, повністю або частково втрачається оригінальний саундтрек, голоси акторів-дубляжу можуть повторюватися через якийсь час, що дезорієнтує глядача.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. До перспективних питань, що потребують подальшого наукового вивчення, вважаємо за доцільне віднести особливості субтитрування та закадрового перекладів, їхні недоліки та переваги, вплив жанру фільму на вибір виду аудіовізуального перекладу та перекладацьких прийомів та ін.

 

Література:

1. Serban A. Introduction to Audiovisual Translation / А. Serban. [Electronic resource]. – Available from:

http://ics.leeds.ac.uk/papers/llp/exhibits/16/IntroAVTranslation_Adriana_Serban.ppt

2. Luyken G.-M. Overcoming Language Barriers in Television. Dubbing and subtitling for the European Audience / G.-M. Luyken. – Manchester : The European Institute for the Media, 1991. – 280 p.

3. Reich P. The film and the book in translation / Р. Reich. [Electronic resource]. – Available from: http://is.muni.cz/th/64544/ff_m/Diplomova_prace.pdf

 

 
������ �����������
pagerank checker