Шосталь А.О.

Актуальні завдання політики держави у впровадженні ідей Болонського процесу в Україні

Національний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Протягом останніх років спостерігається різке наростання негативного відношення освітянської та наукової громадськості України до того, що діється в системі вищої освіти України під лозунгами “впровадження принципів Болонського процесу”. Яскравим прикладом такої оцінки є стаття “Болонский тупик Украины” , у якій професор М. Даньшин робить висновок, що внаслідок стимулювання Болонського процесу Україна знаходиться на краю кадрової та технологічної прірви.

Розділяючи щиру стурбованість автора ситуацією із реформуванням вищої освіти в Україні та погоджуючись із багатьма його висновками (абсурдність кредитно-модульної системи, розвал системи підготовки кадрів через профтехучилища та кадрова проблема в цілому, збереження докторського наукового ступеня в його сьогоднішньому розумінні), не можна не погодитися із деякими, сформульованими автором, причинами виникнення цих проблем.  КМСОНП є виключно внутрішнім продуктом та являє собою систему організації навчального процесу, що згідно із традиціями європейської освіти (а автономія там не є пустим словом) повністю є компетенцією окремих університетів, а процедура оцінювання знань – компетенцією окремих викладачів. Натомість Болонський процес рекомендує використання Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS), як основного інструменту забезпечення мобільності студентів та акумулювання результатів навчання.

Україні слід зберегти (принаймі на достатньо тривалий час) дворівневу систему підготовки наукових кадрів. Але чому це “не вписується в європейські стандарти”? По-перше, багато країн Європи мають другий науковий ступінь (габілітація) і не збираються від нього відмовлятися. По-друге, у документах Болонського процесу прямо говориться про можливість і доцільність збереження другого наукового ступеня в країнах, де він традиційно використовується. Тим паче, що другий науковий ступінь не має нічого спільного із навчальним процесом, який і є основним предметом розгляду Болонського процесу. В контексті Болонського процесу для України є актуальною проблема реорганізації системи навчання в аспірантурі в третій цикл навчання.

МОН недостатньо використовує кадровий потенціал університетів, в яких є значна кількість фахівців, що мають необхідні знання та досвід (а головне – бажання), щоб допомогти напрацювати необхідні документи та підходи.

Можна виділити  ряд завдань, які вважаються першочерговими для вирішення на державному рівні протягом найближчого часу:

1. Опрацювання, опублікування та неухильне дотримання словника основних термінів Болонського процесу.

2. Створення та негайне запровадження нового Положення про організацію навчального процесу.

3. Впровадження в повному обсязі ECTS як єдиної системи кредитного трансферу.

4. Напрацювання необхідного нормативно-правового забезпечення визнання

5. Модернізація описів державних стандартів.

6. Розроблення Національної Рамки кваліфікацій.

7. Опрацювання концепції третього циклу навчання (Ph.D. studies).

Запропонований перелік завдань можна виконати достатньо просто і швидко, деякі вимагають значних інтелектуальних, організаційних та фінансових затрат. Але об’єднує їх одне – необхідність обговорення на максимально широкому рівні та оптимального вирішення в достатньо короткі терміни в соціально-культурній політиці держави.