УДК 392:502.175 (477) (043.3)

Шевель А. О.

ЕКОБЕЗПЕЧНИЙ РОЗВИТОК ШЛЯХОМ ДОСКОНАЛОСТІ ЛЮДИНИ

Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

В статті висвітлюються проблеми досконалості українського суспільства, що на думку автора може бути шляхом формування моделі екобезпечного розвитку України.

Ключові слова: досконале суспільство, екобезпечний розвиток, природокористування.

The article deals with the perfection of ukrainian society and in author’s opinion it may be a way of forming a model of ecology safety of  the development of Ukraine.

Keywords: perfect society, environmentally-safe development, nature-using.

Поняття «досконале суспільство» є наріжним для будь-якої довершеної ідеологічної системи. Людство упродовж віків шукало шляхи досягнення його досконалості. Проте завдання досконалої цивілізації полягає не в тому, як подолати природу, максимально обмежити лю­дину штучними умовностями, ідеологіями, а в тому, як вписати гар­монійно людину, суспільство, цивілізацію та її науку в закони приро­ди, космосу з їхньою духовною енергією.

Природа виступає як необхідне тло для культуротворення. Природа етнічно згармонійована, перетворена сприймається як батьківщина. Нині своєрідність окремих культурно-територіальних регіонів України втрачена повністю або частково через потужні міграційні чинники, зумовлені економічними та політичними факторами, які зривали корінну людність зі своїх земель, штовхали їх на Крайню Північ, Далекий Схід, в Казахстан чи в інші країни. Цьому сприяли і непродумані, інколи злочинні, меліоративні заходи – осушення боліт, невиправдане врегулювання річкових потоків тощо. Зміна ландшафту, зміна довкілля руйнували традиційний спосіб життя і господарювання та й саме ставлення до довкілля, яке, наприклад, на Поліссі зберігалося тисячоліттями. Не можна не згадати і найбільшу техногенну катастрофу ХХ ст., а може і всього останнього тисячоліття, – Чорнобильську катастрофу, яка зірвала з рідної землі нащадків давнього деревлянського племені як в Україні, так і в Білорусії та частково в Росії.

Водночас в етно­культурах, які ще не пішли в небуття разом зі своїми носіями, і досі зберігаються сліди, залишки, фрагменти регулятивів природоко­ристування, яке було екологічно безпечне — заборони або обме­ження на полювання й риболовлю, вихваляння ощадливості й за­судження марнотратства, регулювання сімейно-шлюбних відносин і чисельності громад, система категоричних заборон і всіляких застережень, які стримували загрозливу для усталеного способу життя та традиційних форм природокористування інноватику тощо.

Щоб уникнути екологічної кризи в Україні людство повинно бути досконалим, а саме: встановити причини екологічних негараздів і докласти максимум зусиль у подоланні їхніх наслідків; урівноважити відповідність між зростанням технічної могутності суспільства та його морально-етичний поступ; дотримуватись раціональності у використанні природних ресурсів; підпорядковувати технічний розум гуманітарним цінностям на основі морально-духовного оновлення суспільства; базувати міжособистісні і міжспільнотні стосунки на мора­льно-етичних принципах і визнанні культурної самобутності; створити системи екологічної освіти, просвіти та пропаганди; використовувати громадські рухи у вирішенні екологічних проблем.