Готинян-Журавльова В.В.

ОНТОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

В сучасній науковій літературі розглядаються логічні, гносеологічні аспекти класифікації, але не розглядаються онтологічні аспекти. При аналізі визначення поняття «класифікація» виникають певні питання: чи є класифікація поділом понять або вона є сортуванням речей? Для пошуку відповіді на це питання можна застосувати онтологію буття Аристотеля.

Ключові слова: класифікація; поділ понять; сортування речей; види буття.

In the modern scientific literature the logical, gnoseological aspects of classification are considered, but ontological aspects are not considered. The analysis of definitions of “classification” brings to some questions: is classification to division of concept or sorting of things? For search of the answer to this question it is possible to take Aristotle’s ontological species of essence.

Key words: classification; division of concept; sorting of things; species of essence.

Сьогодні майже кожна розвинена наука використовує в своєму арсеналі методів пізнання класифікацію. Неможна уявити біологію без відомої класифікації Карла Ліннея, хімію – без таблиці Д.І. Менделєєва, без геохімічної класифікації елементів, астрономію – без спектральної класифікації зірок. Крім того, існують класифікації мінералів, генетична класифікація мов, цінних паперів, товарів, документів, автомобілів, ретельно розроблена бібліотечно-бібліографічна класифікація, міжнародна статистична класифікація хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям, тощо.

Проблеми побудови, пошуку підстав і використання класифікації, тобто логічні та гносеологічні проблеми класифікації є доволі обговорюваною темою. Зокрема, «класичними» стали дослідження в цей галузі Розова М.А., Розової С.С., Чупахіна І.Я., Якушина Б.В. Але не слід забувати, що існують і онтологічні питання, пов’язані з природою об’єктів, що класифікуються. Ця тема частково обговорювалася в межах питання: чим є насправді класифікація – поділом понять або сортуванням речей. Зазначена дискусія точилася навколо питання значення терміну «класифікація» і його двоїстого використання для позначення процесу побудови класифікації та для позначення класифікації як продукту – готової системи. Але, якщо вже ми аналізуємо онтологічні питання, питання, що пов’язані з природою об’єктів, речей, то, на нашу думка, слід звернутися до класичної онтології, до онтології буття за Аристотелем.

В онтології Аристотеля центральним поняттям є категорія сутності: «Якби не існувало первинних сутностей, не могло б існувати нічого іншого» [1, 2в 6-7]. В «Категоріях» Аристотель виділяє дві ознаки, два параметра, за якими він поділяє буття: знаходиться у підлягаючому і позначатися про підлягаюче. Знаходитися у підлягаючому може все те, «що не будучи частиною, не може існувати окремо від того, у чому воно знаходиться» [1, 1а 20-25]. Наприклад, знаходяться у підлягаючому різні якості предметів. Позначатися про підлягаючий може все те, що можна приписати йому як властивість. Далі Аристотель дихотомічно поділяє кожну ознаку на два види: знаходиться у підлягаючому та не знаходиться у підлягаючому, позначається про підлягаюче та не позначається про підлягаюче. Далі філософ комбінує їх: «Із всього існуючого одне позначається про будь-яке підлягаюче, але не знаходиться ні в якому підлягаючому, наприклад, людина; про підлягаюче – окрему людину говориться як про людину, але людина не знаходиться ні в якому підлягаючому; інше знаходиться у підлягаючому, але не позначається ні про яке підлягаюче…; наприклад, певне уміння читати і писати знаходиться  у підлягаючому – в-душі, але ні про яке підлягаюче не говориться як про певне уміння читати і писати. І певне біле знаходиться у підлягаючому – у тілі (тому що будь-який колір – у тілі), але ні про яке підлягаюче не позначається як про певне біле. А інше і позначається про підлягаюче, і знаходиться в підлягаючому – у душі – і про підлягаюче – уміння читати і писати – позначається як про знання. Нарешті, інше не знаходиться у підлягаючому і не позначається про будь-яке підлягаюче, наприклад, окрема людина й окремий кінь» [1, 1а 20-25 1в 5]. Таким чином, Аристотелем бути виділені чотири категорії буття: 1-а сутність, 2-а сутність, 3-е суще, 4-е суще, котрі як запропоновано в [2] можна представити у вигляді таблиці.

Таблиця

Таблиця сутностей і сущого

Перша сутність має наступну комбінацію: «не знаходиться ні в якому підлягаючому» і «не позначається ні про яке підлягаюче». До першої сутності Аристотель відносить: «вочевидь всього, як думають, сутність властива тілам; тому ми називаємо сутностями тварин, рослини і їхні частини, а так само природні тіла такі, як вогонь, вода і земля і кожне тіло цього роду, а також усе те, що є частиною їх чи складається з них – або з їхніх частин, або з усієї сукупності їхній, - наприклад, небо і його частини, Місяць і Сонце» [3, 1028а 8 14].

Другі сутності існують окремо, тобто не знаходяться ні в якому підлягаючому, але можуть позначатися про підлягаюче. До других сутностей не відносяться окремі предмети, які можна вказати за допомогою знаків чи імен, це сутності, які стосовно предметів будуть їхніми родами чи видами. «Що стосується других сутностей, - пише Аристотель, - то про підлягаюче позначається і їхнє визначення, і їхнє ім’я: адже визначення людини стосується до окремої людини і визначення живої істоти – точно також» [1, 3а 15-20].

Третя суще «знаходиться у підлягаючому» і «не позначається ні про яке підлягаюче». Оскільки знаходиться у підлягаючому, то неможна назвати сутністю, бо сутність – усе те, що має самостійне існування, Аристотель назвав сущим. Це здатність читати і писати, що знаходяться в душі людини; це синява, що властива тільки серпневому небу. Відокремити ознаку третього сущого, наприклад, від душі (якщо вона знаходиться в душі) неможливо.

Четверте суще «знаходиться у підлягаючому», «позначається про підлягаюче». Жодна з цих властивостей не існує від природи сама по собі і не може відокремлюватися від предмету. Це властивості, що виявляються не в окремому об’єкті, а в цілому ряді класів чи об’єктів.

Звернімося до визначення поняття «класифікація». Майже усі підручники посібники, методичні вказівки з логіки містять у собі визначення цього поняття. Але до цього часу логіки і методологи науки не відповіли на питання: чим насправді є класифікація – багаторівневим поділом поняття чи сортуванням речей? Що повинні містити у собі класифікаційні чарунки – видові поняття або реальні речі? І як може вплинути багатозначність терміну «класифікація» на онтологічний «зміст» класифікаційних чарунок.

Проаналізуємо деякі визначення класифікації. М.І. Кондаков, зазначає, що класифікацією називається «розподіл предметів будь-якого роду на класи згідно з найбільш суттєвими ознаками, що належать предметам даного роду і мають відмінність від предметів інших родів» [4, С.373]. Г.І. Челпанов розуміє класифікацію як розподілення речей за класами згідно до подібностей між ними [5]. Дещо подібної думки дотримується А.Л. Суботін [6]. Аналізуючи підстави класифікації, він вказує на основні елементи класифікації, серед яких є підстава поділу, класифікаційні групи та загальний принцип. Класифікаційну групу, на його думку, «утворюють подібні за своїми властивостями об’єкти; і в змісті поняття, що означає таку групу, уявляються загальні до них подібні властивості» [6]. Таким чином, розуміючи класифікацію як сортування речей, в рамках онтологічних уявлень Аристотеля, ми аналізуємо перші сутності.

На думку М.Г. Тофтула, «класифікація – складний, багатоступінчатий поділ (тобто система поділів)» [7, С.44]. І далі «внаслідок класифікації поділюване поняття мислено розбивається на видові поняття, кожне з яких (за наявності підстави) у свою чергу поділяється на підвиди тощо» [7, С.44]. В підручнику І. Хоменко класифікація визначається як «багаторівневий, послідовний поділ обсягу поняття з метою систематизації, поглиблення та отримання нових знань стосовно членів поділу» [8, С.71]. В підручнику Гетманової А.Д. класифікація розглядається як «різновид поділу понять, яка являє собою вид послідовного поділу і утворює розвиту систему, в якій кожний її член (вид) поділяється на підвиди» [9, С. 49]. Розуміючи класифікацію як поділ понять, в рамках онтології Аристотеля ми аналізуємо роди, виокремлюємо з них види за певними правилами, тобто аналізуємо другі сутності.

Подальший аналіз змісту поняття «класифікація» вказує на те, що найчастіше це поняття використовується, принаймні, в двох значеннях: як найменування вже створеної класифікації і як позначення процесу її створення, побудови. Найчастіше для позначення вже існуючої класифікації використовується термін «класифікація», а для позначення процесу створення – термін «класифікування». Більшість  задач, які виникають перед нами в процесі нашого дослідження, вимагають застосування вже існуючих класифікацій, існуючих в певних галузях знання, а, значить, і існуючих у підлягаючому – в цих галузях знання. Ці класифікації належать до третього або четвертого сущого залежно від їх загального застосування.

Тема, пов’язана з питанням: чим насправді є класифікація і що повинні містити у собі класифікаційні чарунки, потребує ретельного аналізу. Насправді, цікавим є той факт, що поняття «класифікація» при певних умовах може належати до різних видів сутності. Чим це може зарадити при вирішенні логічних і гносеологічних питань, пов’язаних зі створенням і застосуванням класифікацій – складає перспективу подальших досліджень філософських аспектів такого наукового методу, яким є класифікація.

Література:

1. Аристотель. Категории / Аристотель; [пер. с древнегреч. под ред. З.Н.Микеладзе]. – М.: Мысль, 1978. – 687с.- (Сочинения: в 4т./ Аристотель; т.2).

2. Уёмов А.И. Метафизика: учебное пособие/ А.И. Уёмов. – Одесса: Астропринт, 2010. – 260с.

3. Аристотель. Метафизика/ Аристотель; [пер. с древнегреч. под ред. В.Ф.Асмус]. – М.: Мысль, 1976. – 550с. - (Сочинения: в 4т./ Аристотель; т.1).

4. Кондаков Н.И. Логика. – М.: Издательство Академии Наук СССР, 1954. – 512с.

5. Челпанов Г.И. Учебник по логике http://litvak.ru/knigi/chelpanov

6. Субботин А.Л. Классификация. – М., 2001 http://bookslibrary.1234mb.com

7. Тофтул М.Г. Логіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 368с.

8. Хоменко І. Логіка: Підручник для вищих навчальних закладів, - К.: Абрис, 2004. – 356с.

9. Гетманова А.Д. Логика: Ученик для студентов высших учебных заведений. – М.: Омега-Л, 2006. – 416с.