УДК 330.316:351.354
Мазіна Н. Є.
ВПРОВАДЖЕННЯ МЕРЕЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ: СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ
Донецький державний університет управління
Статья посвящена вопросам использования сетевых технологий в государственном управлении. Исследуются социально-политические аспекты концепций «электронное правительство» и «электронное управление». Рассматриваются понятия «социальная сеть», «сетевая структура».
Ключевые слова: сеть, социальные сети, сетевая структура, информационные и коммуникационные технологии, социальный сетевой анализ, электронное правительство, электронное управление
The article is devoted the questions of the use of network technologies in state administration. The socio-political aspects of conceptions are probed «electronic government» and «electronic management». We consider the concept of «social network analysis», «social network», «network structure».
Keywords: network, social networks, network structure, informative and communication technologies,, social network analysis, «e-government».
Нова парадигма суспільного розвитку «постмодерністської» епохи, світові тенденції щодо універсалізації загальних принципів і підходів у сфері державного управління свідчать про те, що з'являється новий імператив державного управління - «мережне управління». Ця нова модель характеризується наявністю мережі відносин між численними організаціями, установами і секторами, яких стає все більше у сучасному державному управлінні. Сучасні інформаційні технології містять у собі могутній управлінський потенціал, тому найважливішою частиною становлення інформаційного суспільства у передових країнах став досвід формування на їх базі «електронного уряду» або «e-government». Термін «електронний уряд» виник як буквальний переклад українською мовою англійського слова «Electronic Government», яке має декілька значень, у тому числі – правління або управління як дія або процес.
Підґрунтям теоретичного осмислення місця й ролі інформаційно-комунікаційних технологій у державному управлінні стали дослідження М. Кастельса, Е. Гідденса, Ю. Хабермаса, Ф. Фукуямаи, у роботах яких закладені основи теорії інформаційного суспільства, а також детально розглянуті передумови його виникнення. Власне «електронному уряду» та питанням реального функціонування політико-адміністративних мереж у сучасній державі присвячені праці Т. Беккера, У. Коулмана, У. Еггерса, С. Голдсміта, Б. Велмана а також російських учених В.Л. Іноземцева, М.М. Грачьова, П.В Григорьева, Л.В. Сморгунова, В.В. Лобанова, В.Г. Лодіна. Л.В. Сморгунов один з перших торкнувся питання мережного підходу в політиці і державному управлінні, розглянувши політичні мережі з позиції їх впливу на трансформацію сучасних підходів державного управління – зокрема стимулювання переходу до практики «керівництва» (е-governance). На думку Л.В. Смогунова концепція електронного уряду відображає практику його формування в умовах домінування ідеології нового державного менеджменту. П.В Григорьєв розглядає електронний уряд як нову модель державного управління, побудовану на можливостях сучасних інформаційних технологій, де державні органи розглядаються як сервіси, що надають послуги і забезпечують громадян комфортними умовами життєдіяльності при найменших витратах. [2]. Відомий російський вчений В.Лобанов, звертаючись до проблеми електронного уряду відмічає, що якщо традиційний уряд характеризувався складністю структур, централізацією і залежністю, електронному ж уряду властива простота структур і процесів, гнучкість і автономія, орієнтація на організаційну культуру і цінності. Соціальна система набуває ознак відкритої. тобто електронний уряд ліквідовує традиційне орієнтування на внутрішні процеси, головним стає врахування зовнішніх чинників і орієнтація на споживачів [4]. Що стосується вітчизняних наукових розробок у галузі теорії мереж та застосування мережних технологій у державному управлінні, то на сьогодні Україна фактично знаходиться на перших етапах формування масштабного дослідницького інтересу до даної проблематики. Серед вітчизняних вчених, що присвятили свої роботи комплексному дослідженню питання «електронного уряду», слід відзначити А.П. Голубуцького, А.Н. Кулика, Ю.М.Пенкіна, С.А. Жука, Л.Ю. Белогорцева, О.В. Шевчука .
А.П. Голобуцкий та О.В.Шевчук, відзначають, що визначення електронного уряду будуються фахівцями з різних позицій, серед яких описові, прикладні, технічні та економічні та наводять низку тлумачень цього терміну, визначаючи електронний уряд наступним чином: 1)організація державного управління на основі електронних засобів обробки, передачі і розповсюдження інформації, надання послуг державних органів всіх гілок влади всім категоріям громадян (пенсіонерам, робочим, бізнесменам, державним службовцям і тому подібне) електронними засобами, інформування тими ж засобами громадян про роботу державних органів; 2)інформаційні технології в державному управлінні; 3) держава у Мережі. [6]. Інакше кажучи, електронний уряд можна охарактеризувати як використання інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ) у державному управлінні та пов'язаних з ним процесах організаційних змін для поліпшення управлінських практик та зміцнення демократичних засад. Електронний уряд також трактується як автоматизація або комп'ютеризація існуючих, заснованих на оберті паперових документів, процедур [6]. Розглядаючи структуру електронного уряду можна виділити наступні рівні взаємодії: перший рівень складається з трьох основних модулів: government to government (G2G) – між органами державного управління; government to business (G2B), – між державою і та бізнес структурами; government to citizens (G2C) – між державними службами (на рівні уряду, відомств і регіонів) і громадянами; другий рівень представлен модулями citizen-to-business (C2B) між громадянами і приватними компаніями та business-to-business (B2B) між приватними компаніями [7]. Електронний уряд передбачає автоматизацію взаємодії на рівнях G2C, G2B і G2G. Уся структура включає численні прикладні елементи: підвищення ефективності державного сектора, посилення зв'язків і підзвітності держави по відношенню до громадян, впровадження децентралізованих організаційних структур [1].
У дослідженнях ПРООН електронний уряд розглядався як: «набір електронних послуг для громадян, заснованих на інформації (електронна адміністрація) з елементами цивільної участі (електронна демократія), направлених на досягнення цілей збалансованого електронного управління» [8]. Варто зазначити, що поступово соціальні мережі стають частиною моніторингового інституту в українській системі «держава - суспільство». Правила і норми комунікацій у соціальних мережах набувають ознак загальноприйнятих стандартів. Соціальні мережі позитивно впливають на державних службовцях оскільки відображають репутації, рейтинги, забезпечують публічне обговорення недоліків, виконують функцію накопичення і управління знаннями, обміну досвідом, підвищення рівня цивільної і організаційної культури [6].
Закон України № 537–V від 9.01.2007 р. «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» проголошує наступне: «Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному особистому розвиткові та підвищуючи якість життя» . Інформаційне суспільство формує громадян нового типу, а низка заходів, таких як наприклад спрощення взаємодії з державними органами, розширення доступу до інформації для населення, полегшення доступ до різноманітних відомостей — законопроектів, матеріалів засідань і документів по бюджету, впровадження програмних комплексів для державного управління, сприяє більшій відвертості і прозорості влади.
Відповідно ключовим завданням реалізації концепції мережної моделі державного управління стає створення централізованого національного порталу, завдяки якому громадяни, бізнес і державні служби зможуть оперативно взаємодіяти як з самою державою, так і між собою з використанням традиційної телекомунікаційної інфраструктури з відповідною інформаційною безпекою. Саме таким порталом на сьогоднішній день в Україні поступово стає система «Електронний Уряд». Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію розвитку електронного управління в Україні. Відповідне розпорядження Кабінет міністрів прийняв на засіданні 13 грудня 2010 року. Метою Концепції є визначення основ і створення умов для досягнення європейських стандартів якості послуг, прозорості діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також виконання основних положень Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Багате суспільство, конкурентноздатна економіка, ефективна влада».
Як висновок варто зазначити, що «електронний уряд» - одна з управлінських інновацій кінця XX – початку XXI століття, яка все інтенсивніше запроваджується у всьому світі може виступити одним з ефективних інструментів прискорення політико-адміністративних реформ в Україні та дозволить збільшити ефективність використання державних ресурсів, значно поліпшити якість надання державних послуг, укріпити довіру громадян до влади, підвищити глобальну конкурентоспроможність національної економіки на світовому ринку, а сучасні інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) містять у собі величезний управлінський потенціал та мають стати важливою складовою оптимізації системи державного управління в Україні.
1. Прохоров А.Электронное правительство в цифрах и фактах [Електронний ресурс]/Александр Прохоров.—Режим доступу: http://www.compress.ru/article. aspx ?id=15845&iid=750.
2. Григорьев П.В Политический процесс и новые технологии в государственном управлении [Електронний ресурс]/ П.В Григорьев. —Режим доступу: http://open-gov.ru/?p=221.
3. Смогунов Л.В. Электронное правительство, менеджмент знания и административные реформы [Електроний ресурс] / Л.В. Сморгунов. — Режим доступу: http://www.politex.info/content/140/30
4. Смогунов Л.В. Политические сети. Информационные технологии м публичное управление [Електроний ресурс] /Л.В. Сморгунов. — Режим доступу: http://www.infosoc.ru/2005/thes/ 68.pdf
5. Лодин В.Г. Практическая реализация концепции «электронного правительства» (e-government) в рамках проекта «e-Europe»[ Електроний ресурс] /В.Г. Лодин // Вестник Российского университета дружбы народов.– Серия: Политология.– 2008.– № 5.– С.29–37. — Режим доступу: http://www.humanities.edu.ru /db/msg 87833
6. Голобуцкий А. Электронное правительство как концепция государственного управления в информационном обществе [Електроний ресурс] / А. Голобуцкий, О.Шевчук. — Режим доступу: http://capri.ustu.ru/e-government/e-government_1.htm.
7. Пенкин Ю.М. Электронное правительство и секторы его взаимодействия с юридическими и физическими лицами [Електроний ресурс]/Ю.М.Пенкин, В.А. Жук, Л.Ю. Белогорцев — Режим доступу http://www.provisor.com.ua/archive/
8. Организация Объединенных Наций. Отделение общественной экономики и государственной администрации Американское общество государственной администрации. Состояние э-правительства: глобальная перспектива Оценка продвижения в государствах - членах ООН. [Електроний ресурс]/Расширенный реферат по материалам: Benchmarking E-government: A Global Perspective Assessing the Progress of the UN Member States United Nations Division for Public Economics and Public Administration American Society for Public Administration Benchmarking E-government: A Global Perspective - Assessing the UN Member States United Nations - DPEPA ASPA. —Режим доступу. – http:// www.e-govcompetence.ru-название с экрана