УДК 658.016.3 : 37.013.42
Мороз Л.І.
ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЯКОСТІ КЕРІВНИКА ПІДПРИЄМСТВА
Національний університет «Львівська політехніка»
У статті розглянуті зміст і професійні функції керівників підприємств та виділені визначальні чинники їх діяльності в сучасних умовах, такі як педагогічна майстерність та соціально-психологічні якості, що обумовлено зараз гострою необхідністю об’єднувати та інтегрувати працездатність, навчання, розвиток і виховання підлеглих працівників з метою покращення результатів діяльності підприємства.
Ключеві слова: керівник підприємства, управлінська діяльність, педагогічна діяльність, педагогічна майстерність, психічний стан, соціально-психологічний аспект.
Content and professional functions and business leaders are considered and the determinants of their activity in the present conditions, such as the pedagogical skill and socio-psychological qualities of leadership are identified in the article, which are conditioned now by urgent need to consolidate and integrate the capacity for work, education, development and training of subordinate employees in order to improve the results of the company.
Key words: business leader, administrative activities, educational activities, pedagogical skill, mental state, psychosocial aspect.
Вимоги ринкової економіки та гостра необхідність підвищення гнучкості управління підприємствами в умовах економічної кризи вимагають вирішення завдань щодо формування розвитку та ефективної реалізації кадрового потенціалу підприємства, на чолі якого виступають керівники підприємства та його структурних підрозділів і здійснюють функції загального управління.
До керівників підприємства належать директори, начальники, завідувачі, майстри, головні спеціалісти (головний інженер, головний механік, головний бухгалтер), а також заступники відповідно до вище перелічених посад [1].
Основна мета діяльності керівництва полягає в скеруванні поведінки та дії підлеглих на досягнення мети підприємства. Для цього повинні бути задіяні не тільки традиційні методи керівництва та накази, а також співробітництво, взаємодія, порозуміння з підлеглими [2].
Загальні вимоги до сучасного керівника підприємства визначаються широким спектром його професійних функцій (директор, начальник, керівник, організатор, вихователь, вчитель, наставник). Педагогічна сутність діяльності керівника обумовлена необхідністю поєднувати та інтегрувати взаємопов’язані процеси – навчання, розвиток і виховання підлеглих, забезпечення якості виробничої діяльності підприємства. Педагогічна діяльність керівника є складною не тільки за переліком обов’язків і функцій, а й за різноманітністю розумових, моральних якостей, що забезпечують результати його діяльності на підприємстві. Високий рівень професіоналізму в комплексному вирішенні всіх виробничих завдань визначається як педагогічна майстерність, яка залежить від розумової і фізичної працездатності кожного спеціаліста. Педагогічна майстерність є системою прийомів і способів педагогічного впливу на підлеглих через пошук, виявлення і впровадження ефективних засобів, методів і форм виховання, навчання працівників [3]. Як одна з важливих передумов формування працездатного колективу, педагогічна майстерність потребує багатьох різноманітних якостей, здібностей, знань, умінь, навичок, а також глибокого розуміння всебічних завдань підприємства.
До основних вмінь керівника належить вміння організовувати виробничий процес, обирати адекватні і виховні засобі, методи, забезпечувати суттєвий вплив на підлеглих, встановлювати правильні взаємовідносини у колективі, формувати мотивацію та інтерес до професійної діяльності, визначати і діагностувати рівень кваліфікації і прогнозувати їх подальший професійний розвиток [2].
До числа основних вмінь, що забезпечують дієвість педагогічної майстерності керівника, належать також уміння підготувати промислово-виробничий персонал підприємства до роботи в умовах зміни обставин і переходу від одного виду діяльності до іншого; вміння поєднувати інтереси, потреби, поведінку працівників у цілеспрямовану колективну діяльність.
Педагогічна майстерність як результат тривалої активної, свідомої творчої діяльності є складним комплексом біологічних і соціальних особистісних якостей, властивостей і характеристик, сукупність яких можна оцінювати за зовнішніми (оціночними) і внутрішніми (змістовними) показниками [3]. Зовнішня або оціночна характеристика педагогічної майстерності – це сукупність особових якостей, здібностей, накопичених знань, вмінь, навичок, досвіду, індивідуального стилю, педагогічних прийомів, що можуть застосовуватися у процесі всіх видів діяльності підприємства. Внутрішня або змістовна характеристика педагогічної майстерності – це наявність педагогічних здібностей, професійно важливих якостей; позитивного ставлення до педагогічної праці, стійкий інтерес до неї, захопленість; психічна готовність не тільки до ситуативних (короткочасних) педагогічних подій; здатність раціонально користуватися набутими в ході професійної діяльності і саморозвитку знаннями й досвідом; спроможність творчо вирішувати педагогічні завдання різної складності. Цілісність педагогічної майстерності керівника повинна ґрунтуватися на таких чотирьох елементах: професійна спрямованість; педагогічні здібності; професійні знання й досвід; педагогічна техніка.
Професійна спрямованість передбачає певні професійні інтереси, цінності та ідеали. Професійні інтереси визначають мотиви, захопленість, стабільність та інтенсивність професійній діяльності. Набір професійних цінностей значущих у педагогічній діяльності визначається повнотою уявлень про них, діапазоном і масштабністю ціннісних орієнтацій і спрямувань. Ідеали педагога визначаються його поглядами, переконаннями і вірою в соціальну значущість цих ідеалів. Педагогічні здібності керівника дозволяють краще бачити і розуміти сутність різних явищ, їх елементи, вміти створювати відповідні ситуації, передбачити можливий розвиток виробничих подій. Серед педагогічних здібностей керівника доцільно виділити: комунікативність як дар спілкування з підлеглими; динамізм як готовність і здатність вдосконалювати свій педагогічний досвід, а також вдосконалювати себе; емоційна стійкість як здатність утримувати свій настрій на робочому діловому рівні під час впливу негативних і позитивних подразників, несприятливих умов, стресових ситуацій; оптимістичне прогнозування як здатність передбачати позитивні зрушення в характеристиках і діяльності підлеглих. Всі педагогічні здібності разом з педагогічною орієнтацією, інтересами і мотивацією до педагогічної діяльності, фактично, є передумовою загальної професійної характеристики та педагогічної майстерності керівника.
Отже, педагогічна майстерність – це сукупність знань, вмінь, навичок, досвіду, технологій педагогічного процесу, самоорганізації, що дозволяють ефективно і якісно здійснювати його професійну діяльність в сфері виробництва.
Сьогодні в діяльності керівників повинні поєднуватися організаційно-економічні, виробничо-технічні та соціально-психологічні аспекти [4, 5]. Для того, щоб керівник міг управляти людьми, необхідно вміти знайти підхід як до колективу в цілому, так і до окремої людині в цьому колективі. Індивідуальний підхід буде ефективним тоді, коли керівник буде знати основи психології людини і управління, коли зможе дати характеристику власним психологічним особливостям.
Психічний стан працівника залежить від глибини усвідомлення обов’язку та відповідальності за виконання своїх професійних обов’язків. Практика показує, що, коли людина глибоко усвідомлює громадянський та суспільний обов’язок, а також відповідальність, у неї виникають позитивні психічні стани. У свою чергу і почуття обов’язку формується й закріплюється через визначені психічні стани.
Позитивні форми психічних станів виникають при досягненні людиною високого рівня загартованості. Негативні форми найчастіше є результатом недостатньої загартованості або емоційних перенапружень.
Один із найефективніших способів допомоги підлеглим у досягненні поставленої мети полягає у тому, щоб пояснити їм, як емоції, пов’язані зі збудженням, можуть привести до піка. Після цього використання різних психологічних стратегій можуть допомогти людині навчитися керувати збудженням. Найефективніший метод навчити людей контролювати стрес і тривожність – розвивати в них упевненість у власних силах. Із цією метою використовують створення позитивного середовища та виховання конструктивного ставлення до помилок і невдач. Ефективним підходом до посилення впевненості у власних силах є створення позитивного оточуючого середовища. Необхідно розвивати конструктивне ставлення кадрового потенціалу підприємства до помилок і навіть до програшів.
Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності керівника підприємства включають закономірності його поведінки і діяльності підлеглих в умовах їх включення в соціальні групи, в систему міжособистісних взаємодій і спільну працю [5]. Важливим є врахування низки соціально-психологічних факторів: конформності, навіювання, емпатії, сумісності людей, соціально-психологічної атмосфери, лідерства. Не менш важливе значення для керівника підприємства в реальних умовах має знання закономірностей сприйняття людини людиною, облік суспільного настрою, смаків та вподобань потенційних споживачів продукції, вміння долати напругу і конфлікти у міжособистісних стосунках.
Розвиток соціально-психологічних методів управління підприємством обумовлено тією роллю, яку відіграє виробничий колектив у задоволенні соціальних потреб особистості. Управління людьми - головне завдання системи управління виробництвом, а максимальне використання потенціалу людського фактора - основний напрямок соціально-психологічних методів управління. Забезпечення зростаючих соціальних потреб людини, її всебічний гармонійний розвиток призводить до підвищення трудової активності.
Соціально-психологічні методи управління являють собою сукупність конкретних прийомів впливу на процеси формування та розвитку трудових колективів, соціальні процеси, що відбуваються всередині них, структуру зв'язків споживачів, інтересів, стимулів, соціальних завдань. Ці методи відрізняються мотиваційною основою. Так, соціальна мотивація передбачає орієнтування на політичні, національні, моральні та інші соціальні інтереси. Методи впливу на них включають як заохочення, так і різні форми санкцій. При цьому враховують особливості соціального механізму, що діє в колективі, до складу якого завжди входять не тільки формальні, а й неформальні групи, а також роль і статус кожної особистості; систему взаємовідносин у колективі, соціальні потреби і інші соціальні аспекти. Психологічна мотивація включає вплив на колектив або на окрему особистість з метою активізації трудової та громадської діяльності. В управлінській діяльності психологічна мотивація набуває зараз все більшого значення.
Соціально-психологічні методи є основою соціальної складової механізму управління, а базою для їх застосування є результати соціального аналізу розвитку виробничого колективу. Головною вимогою при цьому є їх відповідність політичним і соціальним завданням. Сьогодні трудовим колективам повинна належати вирішальна роль у свідомому, цілеспрямованому впливі на виробництво, прийнятті управлінських рішень, організації і контролі їх виконання.
Тому, педагогічні та психологічні методи управління підприємством, які сьогодні повинні бути причетні керівнику, покликані забезпечити формування трудових колективів відповідно їх індивідуальних здібностей, нахилів, інтересів і дотримання психологічної сумісності шляхом регулювання відносин між людьми, впливу на індивідуальну психологію окремих працівників з метою покращення як їх діяльності, так і діяльності підприємства в цілому.
Література:
1. Маслак О.І., Воробйова Л.Д. Економіка промислового підприємства. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 172 с.
2. Мороз Л.І. Теоретичні та практичні аспекти вдосконалення кадрової політики українських підприємств // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки: Економічні науки. – Луцьк: Вид-во ВНУ. – 2010. – № 4. - С. 36-41.
3. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.
4. Лозниця В.С. Психологія менеджменту. Теорія і практика. Навч. посіб. – К.: ТОВ «УВПК «ЕкеОб»», 2001. – 512 с.
5. Пачковський Ю.Ф. Психологія підприємництва: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2006. – 408 с.