УДК: 316.621
Кухта М.П.
Взаємозв`язок життєвих шансів та активнісного компоненту життєвих стратегій
Інститут соціології НАН України
Автор піднімає питання взаємозв`язку життєвих шансів із активністю у процесі цілеспрямованого підходу суб`єктом до власного життя. Також розглядаються життєві шанси через приналежість індивіда до соціального класу – як виразника можливостей індивіда; та варіанти розширення цих можливостей.
Ключові слова: життєва стратегії; життєві шанси; соціальний клас; кошти до існування
The author raises the question about interrelation of life chances with activity in the targeted approach a subject to their own lives. Also considered of through the prism life chances of individuals belonging to social class - as a voice for individual opportunities and options for expanding these opportunities.
Keywords: life strategy; life chances; social class; livelihoods
Звернення до питання індивідуальних життєвих стратегій останніми роками стоїть у полі уваги соціологів. Оскільки життєві стратегії включають компоненти активності суб`єктів як по відношенню до себе так і до суспільства – вони дають можливість побачити варіанти перспективного розвитку соціуму.
По своїй суті життєва стратегія є синтезом індивідуальності людини із умовами життя, реалізується у різних життєвих обставинах та містить вибір напрямку життя, вирішення життєвих протиріч і поєднання власних потреб із життям. Життєві стратегії відносяться до особливого класу орієнтацій особистості і їх виділяють саме за характером ініційованої ними життєвої активності [1]. Ця активність формується під впливом чинників культури, суспільства, індивіда. Тобто реалізаційний аспект стратегії є результатом взаємовпливу соціального досвіду людей, що існують у єдиному соціокультурному просторі. У цьому плані найбільший інтерес представляють саме соціальнообумовлені чинники життєвих стратегій.
Фактично, дослідники поділяють соціальнообумовлені чинники формування життєвих стратегій на чинники макрорівня, мезорівня та мікрорівня. До основних чинників макрорівня відносяться перехід до цінностей постмодерну (свобода, індивідуалізація вибору образу життя, самовираження) та ризик, що набуває наднаціонального та надкласового характеру.
На мезорівні формування життєвих стратегій залежить від чинників регіонального соціокультурного середовища. При цьому чим більший територіально-виробничий та соціокультурний потенціал регіону, тим більше у людини можливостей залучення до культури, отримання освіти, соціальної мобільності. Загалом тип поселення, його галузева структура, наявність освітніх установ значно диференціюють можливості індивіда, а оскільки сучасне суспільство рухається від моностилістичної до полістилістичної культури - людина опиняється перед вибором різних життєвих форм, альтернативних можливостей самореалізації, то поступово складаються і диференціюються життєві та культурні стилі, створюючи соціокультурне середовище, котре сприяє формуванню та реалізації різних стратегій життя [5].
Проте розгляд соціальнообумовлених складових життєвої стратегії неможливий без співвіднесення таких із реальними можливостями, що надає людині суспільство. У даному випадку мова іде про життєві шанси індивіда як набір певних варіантів та способів побудови життя.
Р.Дарендорф розглядає життєві шанси через призму можливостей вибору та зв`язків із соціальним оточенням, котре підтверджує досягнене індивідом або обмежує реально можливе. Можливості вибору за ним передбачають як право на вибір, так і наявність відповідних пропозицій. Тобто у кожному суспільстві складається певний баланс можливостей вибору та соціальних зв`язків, що утримують людину у певній групі. У цьому відношенні життєві шанси є функцією двох елементів: опцій та лігатур. Опції - можливості, специфічна комбінація прав та їх забезпечення. Саме поняття опцій Дарендорф пов`язує з правом на вибір (вибір - альтернативи дії, котрі пропонуються індивіду в існуючій соціальній структурі). При цьому право вибору та сам вибір залишаються індивідуальними.
Іншим важливим елементом індивідуальних життєвих шансів виступають прив`язки - тобто зв`язки людини із різними значимими для неї групами та цінностями. Основною ж характеристикою лігатур, зв`язків - є співвіднесення із конкретними соціальними відношеннями та владними рішеннями. Завдяки своїй соціальній позиції та ролі індивід поміщаєтся у певні лігатури, що є соціально-структурованими [3].
Отже, суспільство дає можливості кожному індивіду використати свій життєвий шанс, проявити індивідуальність в умовах неперехідної конкуренції. Фактично вказується на те, що певна класова приналежність сім`ї, її матеріальний та мотиваційний потенціали можуть обмежувати можливості вибору освіти та кар`єри.
У цьому контексті значним видається реальне співвіднесення життєвих шансів із класовою приналежністю людини. Проте чи насправді зв`язок життєвих шансів із класовою приналежністю являється настільки тісним? За даними досліджень чіткої залежності оцінок життєвих шансів та наданих класом можливостей в Україні не спостерігається. Притаманна соціальній структурі українського суспільства неузгодженість статусних характеристик індивідів – освіти, доходу, влади і престижу – проявляється у відсутності чіткої кореляції між соціальним класом та усією сукупністю життєвих шансів. А представники так званого «службового класу» узагалі не відрізняються вищим рівнем життєвих шансів та можливостей – останнє швидше притаманне для країн із високим рівнем розвитку ринкових відносин [4].
Відтак, хоча нерівномірний розподіл реальних життєвих шансів у суспільстві і відображається на основі класової приналежності, а класовий поділ напряму впливає на місцепроживання, стиль життя, вибір сексуальних партнерів - проте він не може прив`язати людей до визначених соціальних позицій навічно.
А от на рівні власне домагань та бажань класові відмінності прослідковуються чіткіше, хоча – знову ж таки - це не стосується усіх сфер життя. Зокрема, діти із забезпечених сімей більшою мірою, аніж малозабезпечені підлітки претендують на те, щоб у майбутньому стати власниками «своєї справи» та мати високий дохід. Від рівня матеріального забезпечення сім`ї також залежать життєві домагання - освіта матері виявляє вплив на домагання та життєві плани у відношенні отримання вищої освіти, котрі продовжують грати значну роль в якості складової успіху та на адаптації дитини.
Отже значення набуває саме розрізнення власних шансів на суб`єктивному рівні - а от суб`єктивна оцінка населенням України власних життєвих шансів свідчить про те, що сьогодні процент незадоволених своїми можливостями за усіма параметрами переважає над процентом задоволених.
У твердженнях громадян України також можна прослідкувати категорично негативну оцінку своїх можливостей. Найнижчою при цьому виступає оцінка шансів на комфортне життя. Тут негативна оцінка перевищує позитивну у 16-40 раз [4].
Проте вплив як реальних шансів так і їх суб`єктивної оцінки на подальшу активність громадян крізь призму життєвих стратегій залишається іще під питанням. У соціологічній літературі із приводу життєвих шансів та активного характеру стратегій до цих пір точаться значні дискусії. Зокрема, Ракоді піднімає питання про те чи узагалі можна людей у скрутному становищі розглядати під кутом зору їх активності у житті, оскільки вони фактично не мають можливостей використовувати свої активи для побудови цілеспрямованої стратегії. У цій дискусії йде мова про те, що люди реагують не активно, а у залежності від обставин - а бідні і маргіналізовані прошарки узагалі розглядаються не як активні агенти у своєму житті, а як пасивні жертви обставин.
Відтак, Ракоді висуває припущення, що по відношенню до життєвих шансів та активності, стратегія повинна розглядатися як певне скорочення для серії виборів, котрі обмежені більшою чи меншою мірою макроекономічними умовами, соціальним контекстом, культурними та ідеологічними очікуваннями та доступу до ресурсів.
Проте ми вважаємо, що дане припущення є надто звуженим - оскільки припускає, що стратегії обмежені лише життєвими шансами, котрі надходять із зовнішніх структур. Нашу думку підтвержує і позиція Л.Хенгельсон, котра стверджує, що зовнішня структура теж здатна до продукування активних форм стратегій та їх розвитку. Як приклад нею наводиться політика уряду щодо полегшення умов життя – зокрема надання кредитів. Тобто кожне суспільство має репертуар способів життя, культурних форм та раціональності, котрі використовують люди, і котрі теж у змозі певною мірою перетворювати у процесі побудови сенсу власного життя [6].
Погляд Лонга із його ідею, що люди діють та створюють життя на основі сприйняття світу, а тому здатні розробляти стратегії навіть в умовах обмеженості ресурсів теж підтверджує нашу думку.
Аналізуючи активний компонент життєвих стратегій через призму життєвих шансів, слід згадати й концепцію Бурдьє. Він вважає, що побудова стратегій індивідом є конструктивною безвідносно до зовнішніх умов, концептуалізуючи стратегії як «активне розгортання об`єктивно орієнтованих напрямів діяльності, котрі підпорядковуються закономірностям та формам послідовної і зрозумілої соціальної моделі - навіть якщо вони не слідують усвідомленим правилам чи спрямованості до спеціально поставлених цілей».
Отже, за Бурдьє стратегії конструюються людиною на основі габітусу та інших активів, проте це не значить, що люди не мають варіантів вибору та не повинні проявляти ініціативу і приймати рішення [2].
У цьому плані більшого значення аніж життєві шанси, надані класовою приналежністю та конкретно матеріальним становищем набуватиме інша важлива частина життєвих шансів – це конкретні можливості для існування у рамках життєвих стратегій. ЇЇ науковці окреслюють введенням поняття «кошти до існування» (Есплінг, Андерсон, Вестермарк).
Кошти до існування визначаються через систему активів та заходів, необхідних для існування конкретного індивіда. Кошти до існування відокремлюються від активів та можливостей - проте вони здатні підвищити ці можливості. Для прикладу, освіта або міграція можуть підвищити індивідуальні кошти до існування, проте вони не являються самі по собі засобами до існування. Відтак, при народженні людина може отримати певні кошти до існування і протягом життя обирати варіанти засобів до існування за допомогою освіти чи міграції.
Формування коштів до існування відбуватиметься на основі синтезу усіх форм ресурсів людини - людського капіталу, соціального капіталу, природнього капіталу, фізичного капіталу та фінансового капіталу.
При цьому людський капітал містить можливості до здійснення праці, рівень освіти, кваліфікацію та стан здоров`я; соціальний капітал виявляється у належності до соціальних мереж, членстві у групах, доступі до організацій і установ, соціальній позиції індивіда; природній капітал ресурсів виявляється у природніх ресурсах, безпосередньо доступних людині для користування.
Фінансовим капіталом є заощадження індивіда, а фізичним капіталом – інфраструктури (транспорт, будівлі та обладнання), котрими може скористатися людина.
Окрім того, додатково вводяться такі форми капіталу як символічний капітал та культурний капітал. Символічний капітал співвідноситься із престижем та статусом, а культурний розглядається крізь призму індивідуальних культурних здобутків індивіда. Тобто два останні види капіталів не можуть бути отриманими людиною при народженні чи на початкових етапах соціалізації, а є власними інвестиціями людини у своє життя, піднімаючи таким чином власні шанси та можливості у соціальній сфері [6].
Отже, у кожному суспільстві існує певний «горизонт можливостей» у межах котрого індивід має змогу не лише діяти, але й за умов цілеспрямованих дій (тобто побудови відповідних життєвих стратегій) – розширювати цей горизонт можливостей. Проблема пасивного ставлення громадян до власного життя полягає не у відсутності реальних засобів до змін, а у відсутності уявлень щодо варіантів змін - аналіз вторинних даних соціологічних досліджень у цьому плані свідчить про доволі песимістичну оцінку населенням України власних можливостей до змін.
Література:
1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни// Абульханова-Славская К.А – М.: «Мысль», 1991 р., - 299 с.
2. Бурдье П. Социология политики// Бурдье П. М.: Socio–Logos, 1993
3.Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы// Дарендорф Р.— М., 2002.
4. Оксамитная С., Бродская С. Социальный класс как фактор дифференциации жизненных шансов / С. Оксамитная, С. Бродская // Социология: теория, методы, маркетинг, 2004, № 4. – с. 24-42.
5. Маринов М.Б. Выход на континуумальную стратегию жизни в индивидуализирующемся обществе// Маринов М.Б. http://elibrary.ru/author_items.asp?authorid=377990
// Linda Helgesson http://www.umu.se/soc_econ_geography/