Папернова Т.В.

ФОРМУВАННЯ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ ПЕДАГОГА

В СИСТЕМІ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», м. Харків 

Постановка проблеми. Одним із процесів, що характеризують сучасне суспільство, є його інформатизація. Володіння інформаційними технологіями ставиться в один ряд із такими якостями, як уміння читати і писати. Як зазначає В. Биков, «у діяльності навчальних закладів усіх типів і рівнів акредитації проблемам інформатизації повинна приділятись першочергова увага» [1]. Тому однією з умов успішної реалізації завдань інформатизації освіти є розв’язання проблеми підготовки вчителів до використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у своїй професійній діяльності та формування у педагогів як професійної інформаційної, так і загальної інформаційної культури. Учитель повинен розуміти, що підвищення власної ІКТ-компетентності дозволить йому інтенсифікувати та полегшити свою працю. Можна впевнено стверджувати, що з кожним роком зростає кількість педагогів, які використовують ІКТ у своїй професійній діяльності.

За результатами опитування вчителів, що проходять навчання на курсах підвищення кваліфікації, можна констатувати, що тільки 30 % учителів вважає, що володіє ІКТ на достатньому рівні, ще 30 % вчителів не використовують ІКТ у професійній діяльності, оскільки не володіють методикою використання ІКТ на своїх уроках, а решта тому, що відсутні умови для використання комп’ютерів та ІКТ у навчальному процесі. Слід пам’ятати, що зростання використання ІКТ у професійній діяльності вчителів забезпечується збільшенням кількості комп’ютерних класів у загальноосвітніх навчальних закладах, але стримується відсутністю комп’ютерів на робочих місцях вчителів. Наявність хоча б одного комп’ютера в шкільному кабінеті (ми вже не кажемо про мультимедійний проектор, інтерактивну дошку) значно б збільшило рівень можливостей використання ІКТ як в урочній діяльності, так і для проведення позакласних заходів, оскільки використання вчителями-предметниками комп’ютерного класу для проведення уроків часто утруднюється тим, що він перевантажений.

Мета статті – проаналізувати види діяльності педагогів з формування їх ІКТ-компетентності в системі неперервної освіти.

Виклад основного матеріалу. Питання використання засобів інформаційних технологій у процесі професійної підготовки знайшли відображення в роботах А. Андрющак, В. Білошапко, С. Бешенкова, І. Богданової, В. Виноградова, Р. Гуревича, М. Жалдака, Н. Клокар, А. Кузнєцова, В. Лєдньова, Ю. Триуса, І. Роберт, В. Шевченка та ін. Методичні основи підготовки фахівців у системі безперервної освіти в умовах сучасного інформаційного середовища розробляються Н. Астаф’євою, Я. Болюбашем, Я. Ваграменком, М. Цвєтковою та ін.

Але на сьогодні і досі залишається відкритим питання, яким чином можна сформувати ІКТ-компетентність педагогів у системі неперервної освіти і як зробити так, щоб ІКТ-компетентність переросла в ІКТ-активність?

На нашу думку, у системі неперервної освіти ми маємо поступово формувати ІКТ-компетентність, ураховуючи етапи її набуття: базовий, технологічний, професійний.

Що спонукає вчителя опанувати нові технології? Вважаємо, що саме знайомство з досвідом колег із питання використання ІКТ у своїй роботі, бажання оволодіти навичками роботи з комп’ютером, навчання у школі на короткострокових курсах, котрі проводить учитель інформатики, дає вчителю-предметнику необхідний поштовх. І він уже цілеспрямовано проходить навчання або на користувацьких курсах поглибленого рівня, або на спеціальних тематичних курсах/спецкурсах для вчителів-предметників для оволодіння базовими навичками користувача з метою виходу на базовий рівень володіння ІКТ-компетенціями. Не треба забувати і про самоосвіту.

Хочемо звернути увагу на точку зору Сучкової Т.М. [2], про те, що необхідно враховувати, що курсова підготовка буде неефективною без постійного використання техніки, оскільки навички в дорослих людей виробляються важче, ніж у дітей, а забуваються швидше. Але за умови постійного використання комп’ютера вдома або на роботі вона буде більш ефективною.

Таким чином учитель продовжує розвивати необхідні ІКТ-компетенції, долає обмежений погляд на комп’ютер лише як на деякий технічний засіб навчання, призначений для демонстрації окремих слайдів, текстів і готових программ і переходить на технологічний рівень володіння ІКТ-компетенціями. Учитель, використовуючи базові вміння користувача, починає застосовувати набуті знання для оволодіння навичками використання апаратних засобів ПК і мультимедійного обладнання, для опанування можливостями сервісів мережі Інтернет, для формування навичок користування спеціальними програмами (архіватори, антівіруси тощо) і програмним забезпеченням навчального призначення з метою підтримки вивчення навчальних предметів, для самостійного створення власних дидактичних мультимедійних матеріалів та освітніх електронних ресурсів з метою  підтримки викладання навчальних предметів, підготовки та проведення позакласних заходів тощо. Він поступово починає набувати статус ІКТ-активного педагога.

Далі вчитель піднімається на вищий шабель – практичний (професійний) рівень володіння ІКТ-компетенціями. Свідченням цього є використання навичок роботи з апаратними засобами ПК і мультимедійним обладнанням, застосування можливостей спеціальних програмам для захисту інформації і для раціонального використання апаратних ресурсів, використання програмного забезпечення навчального призначення і ресурсів мережі Інтернет у професійній діяльності, розробка методичного супроводу застосування програмного забезпечення навчального призначення в навчально-виховному процесі. Учитель не забуває працювати над подальшим розвитком своїх ІКТ-компетенцій шляхом навчання на дистанційних курсах, підвищення методичної культури та обміну досвідом через участь у мережних педагогічних спільнотах, форумах та проектах.

ІКТ-активний педагог стає членом єдиного освітнього інформаційного середовища. Він працює над узагальненням та оприлюдненням для педагогічного загалу власного досвіду: пише і видає методичні посібники з проблеми використання ІКТ при викладанні предметів, розміщує наробки в мережі Інтернет.

Отже, види діяльності з формування ІКТ-компетентності педагога в системі неперервної освіти можна представити на схемі 1.

Висновки. Формування ІКТ-компетентності сприяє всебічному розвитку вчителів-предметників; їх самовдосконаленню; бажанню вчитися впродовж усього життя; розумінню інформаційно-комунікаційних процесів; здатності застосовувати опановане у професійній діяльності; удосконалювати професійну майстерність; застосовувати набуті знання у педагогічній практиці, що забезпечує підвищення якості освіти.

Літературa

1.        Биков В.Ю. Сучасні завдання інформатизації освіти / В.Ю. Биков. // Інформаційні технології і засоби навчання: електронне наукове фахове видання [Електронний ресурс] / Ін-т інформ. технологій і засобів навчання АПН України, Ун-т менеджменту освіти АПН України; гол. ред.: В.Ю. Биков. – 2010. – № 1(15). – Режим доступу: http://www.ime.edu-ua.net/em15/emg.html

2.        Сучкова Т.М. Оценка ИКТ-компетентности учителя [Електронний ресурс] / Т.М. Сучкова. – Режим доступу: http://pedsovet.org/component/option,com_mtree/task,viewlink/link_id,6072/Itemid,118/

Схема 1

Види діяльності з формування ІКТ-компетентності педагогів у системі неперервної освіти