УДК 155.9  

Хабайлюк В.В.

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ТА ДУХОВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

В статті розглядаються показники психічного здоров'я особистості. Духовність сприяє досягненню гармонії у внутрішньому світі людини та позитивно впливає на її життєву самореалізацію.

Ключові слова: психічне здоров'я особистості, духовність, життєвий шлях, суперечність.

The article studies indications of psychic health of personality. Spirituality helps to achieve harmony in inner world and influences on his life self-realization positivly.

Key words: psychic health of personality, spirituality, life, contradiction.

Життєвий шлях кожної людини є унікальним і неповторним. Навіть в подібних обставинах і однакових умовах люди отримують різний результат. А одну і ту саму ситуацію кожен буде оцінювати по своєму.

Конкретні обставини нашого життя здебільшого від нас не залежать і багато хто називає їх «долею», «фатумом» і т.д. Людина може управляти насамперед своїми психологічними якостями і реакціями, своїм внутрішнім світом, а вже потім – зовнішнім. Відомо, що є люди, яких в усьому супроводжує успіх, в них легше вирішуються проблеми, налагоджуються стосунки, здійснюються мрії. Інший тип людей постійно «переслідують» невдачі, неприємності і різноманітні проблеми. Різниця між ними в першу чергу виявляється у їхніх внутрішніх якостях, переконаннях  і ставленні до себе та життя. Існує залежність між душевним благополуччям людини та її фізичним здоров’ям, сімейним життям, роботою, успішною самореалізацією.         

Сучасні психологи розглядають психічне здоров'я особистості як стан душевного благополуччя, що характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів та забезпечує адекватну до умов дійсності регуляцію поведінки і діяльності. Це позитивна життєдіяльність людини як складної живої системи. Психічне здоров'я забезпечує взаємодія біологічного, психологічного та соціального рівнів. 

Критерії психічного здоров'я:

• відповідність суб'єктивного внутрішнього відображення об'єктивній оточуючій дійсності;
• відповідність усіх реакцій людини на зовнішні подразники, буденні чи значні життєві події;
• адекватний до віку рівень зрілості емоційно-вольової та пізнавальної сфер;
• адаптивність в мікросоціальних відносинах (дружба, кохання, сім’я,  колектив);
• здатність до самоуправління поведінкою, розсудливого планування життєвих цілей і підтримка активності для їх досягнення;
• відчуття захищеності, базова довіра до світу, до життя, інших людей;
• відсутність підвищеної тривожності, неврозів, страхів;
• збереження психологічної рівноваги в усіх життєвих ситуаціях та ін.

Гуманістичний психолог Абрахам Маслоу  вперше в науці став досліджувати функціонування психічно здорової людини, її спосіб життя і внутрішні характеристики. Виділив дві глобальні категорії мотивів людини: дефіцитарні мотиви і мотиви росту-буття.

Дефіцитарні мотиви – забезпечують виживання людини, створення сприятливих умов для існування, уникнення неприємностей. Мотиви буття – віддалені цілі людського життя, прагнення реалізувати свій унікальний людський потенціал, прилучення до вищих людських цінностей. Називав їх метапотреби: досконалість, краса, активність, унікальність, доброта, істина, незалежність. Психічно здорова,  самоактуалізована особистість завжди виявляє суспільний інтерес, демократичність переконань,  терпимість, прийняття недоліків інших, адекватне розмежування засобів і цілей, неформалізовану  моральність і співчуття.

Більшість філософів, психологів  визнають, що найвищим виявом людської сутності та особистісної зрілості є її духовність. Це проявляється в сердечності, доброті, відкритості, правдивості, ерудованості, широті поглядів, толерантності, прагненні до краси і гармонії. Прикладом високодуховної особистості був Папа Римський Іоанн Павло ІІ. В ході своєї пастирської діяльності він визнав помилки католицької церкви, був ініціатором діалогу і співпраці між християнами різних конфесій, мусульманами, євреями. Разом з діячами інших релігій він проводив спільні молитви, заходив в їхні храми і закликав до міжрелігійної терпимості усіх християн.

   Томас Грінінг  - прихильник екзистенціальної психології (психологія існування) описує основні проблеми людського життя, які кожна людина має вирішити, реалізувати в своєму житті. Реакція на ці „виклики” і визначає життєвий шлях особистості, становлення її духовності.

„Виклики” духовного життя людини:

1. Проблема життя і смерті. Ми живі на даний момент, але людина знає, що вона помре.

2. Проблема значення і абсурду. Сучасний світ є настільки різноманітним, хаотичним, дивним, непередбачуваним, різноспрямованим, що людині важко знайти однозначні цінності і переконання.

3. Проблема свободи і детермінізму (визначеності). Людина одночасно є вільною і залежною від світу, від інших людей чи життєвих обставин.

4. Проблема спілкування і самотності.

 Для кожного з цих викликів людина може продемонструвати три можливі реакції: спрощена оптимістична; спрощена песимістична; екзистенціально-діалектична взаємодія негативного і позитивного аспектів, творче їх взаємодоповнення. Неможливо прожити без проблем і невдач, але цілком реально з ними справитися! Внутрішня стійкість, сила духу, цілеспрямованість людини може подолати будь-які перешкоди.

Унікальність внутрішнього світу кожної людини символічно можна уявити як будинок. В когось це величний і красивий палац, а в когось брудна, пошарпана халупа, а в інших – одна кімната з голими стінами… Примітивність чи складність, бідність чи багатство, багатогранність чи обмеженість внутрішнього світу – це сукупна і визначальна характеристика людини, що часто не залежить від соціального статусу, рівня освіти, кількості грошей, здібностей і досягнень. Наприклад, людина з невротичними проявами навіть досягнувши значних успіхів у роботі, отримавши престижну посаду, не буде собою задоволена, може і надалі негативно себе оцінювати і применшувати свої заслуги.

Духовність інтегрує усі якості і прояви людини, надає сенсу кожному прожитому дню через усвідомлення загальної картини життєвого шляху та уміння відрізняти другорядне від найголовнішого.

Отже, подолання суперечностей людського існування, пошук сенсу свого буття, гармонізація  душевного життя, досягнення особистого щастя можливі для людини насамперед через спрямованість на вищі цінності, моральний і духовний розвиток. На шляху духовного зростання і самовдосконалення треба  розвивати свої таланти, слідувати покликанню, щодня невтомно «будувати» власний внутрішній світ. Людина, яка наповнена зсередини щастям, гармонією, душевним миром «випромінює» позитив і світло. Той, хто «збудував» в своїй душі дивовижний храм Краси, Добра, Любові, Істини стає підтримкою і натхненням для інших.