Сошественський В.Ю.
Використання права нації на самовизначення для стимулювання сепаратиських настроїв в козацькому середовищі України та Росії
(на прикладі закону США №86-90)
Інститут економіки та зовнішньоекономічних зв’язків Південного федерального університету.
Аналіз центробіжних процесів, що відбуваються на сучасному етапі в політичному житті деяких країн,підтверджує наявність негативних тенденцій,що характеризуються реалізацією права самовизначення одних народів за рахунок обмеження в реализації цього права інших.
При цьому широке розповсюдження отримала практика обгрунтування діяльності сепаратиських організацій міжнародно-визнаним правом народів на самовизначення. Аналіз міжнародного право застосування показує, що таке положення часто трактується з позиції подвійних стандартів – деякі нації володіють таким правом без будь яких застережень, а деякі – виключно в рамках встановлених адміністративних меж держави. Цим пояснюється утруднення у відповіді на питання в чому розрізнення «права на самовизначення» і сепаратизма? Такі точки зору, зазвичай, пов’язані з коньюктурою політичної ситуації, що відбувається. Зазвичай, в позитивному світлі представляється «національно-визвольний рух», при цьому сепаратизм можна розуміти, як «негативне явище, що виражається представленими в державі меншинами, які здійснюють деструктивну діяльність, направлену на змінення існуючих меж території або лінії державної межі» [1, с 42].