Гончарова А.І.
ПАРИТЕТ ЦІН І МЕХАНІЗМ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В
РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України
This work posyaschena parity price mechanism to ensure that the market conditions. Indication of the main factors influencing the price parity and several versions out of the situation in Ukraine.
Ця робота присвячена паритету цін, механізмам його забезпечення у ринкових умовах. Вказані основні фактори, які впливають на паритет цін та декілька варіантів виходу із ситуації, яка склалася на Україні.
Key words: price parity; disparity; interdisciplinary exchange; the market equilibrium.
Ключові слова: ціновий паритет; диспаритет; міжгалузевий обмін; ринкова рівновага.
Виникнення диспаритету не можна розуміти й трактувати однозначно. Поняття "паритет" розуміють як рівність, отже "диспаритет" - це нерівність. Але досить складно визначити, яке співвідношення цін слід вважати рівним, оскільки такий еталон як одиницю виміру паритету не можна встановити через відсутність досконалої конкуренції, наявність протекціонізму, вплив політичних мотивів на прийняття економічних рішень, а також через відсутність ідеальної економічної системи, де могли б скластися такі абсолютні співвідношення. За періоду планової економіки практикувалося штучне заниження цін як на продукти харчування, так і на промислову продукцію, що йшла на потреби сільськогосподарського виробництва (продукцію машинобудування, паливно-мастильні матеріали тощо). Згідно з теорією паритет цін як одна із форм еквівалентності міжгалузевого обміну показує співвідношення цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію інших суміжних галузей.
Враховуючи, що на ринку рівновага може встановлюватися самостійно лише через постійні відхилення, з її метою досягнення необхідно застосовувати такі економічні інструменти державного впливу (якщо це дійсно потрібно), які дозволяли б мінімізувати спотворення. У ситуації, що склалася на продовольчому ринку України, також існує “певна рівновага” у цінових пропорціях на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічні ресурси, що споживаються при її виробництві, однак вона не може задовольняти його учасників, насамперед виробників сільськогосподарської продукції та продовольства, які в переважній більшості залишаються збитковими.
Основним чинником такого явища є те, що закупівельні ціни на агропромислову продукцію визначаються під впливом низької платоспроможності населення та різкого зниження цін на зовнішньому ринку на основні види сільськогосподарської продукції, зокрема на зернові, насіння соняшнику, соняшникову олію, цукор.
Також однією з причин такої ситуації є відсутність прозорих відносин, недостатня конкуренція між покупцями і трейдерами, недостатня попереджувальна робота з боку Уряду щодо прояву монополізму в ціноутворенні[1].
Наміру домогтися “паритету цін” дуже перешкоджає дискримінаційна політика окремих місцевих органів виконавчої влади, які замість того, щоб розвивати конкурентне середовище на ринках і ринковими засобами впливати на зниження цін, навпаки, своїми адміністративними рішеннями стимулюють зворотні процеси. Також поширена практика заборон та обмежень на міжрегіональну реалізацію продукції, запровадження непередбаченого законодавством регулювання цін.
На наш погляд, основою для фінансового оздоровлення АПК є створення ефективної державної цінової політики, спрямованої на нівеляцію цінових диспропорцій, що утворилися, в аграрному комплексі, між АПК і екзогенними по відношенню до нього секторами національної економіки[2].
Умови міжгалузевого обміну в АПК складається не на користь сільськогосподарського виробництва, тобто триває процес вилучення доходу, створеного в сільському господарстві, на користь галузей економіки, що виробляють для нього матеріально-технічні ресурси, а також на користь галузей АПК, що перероблюють і реалізують сільськогосподарську продукцію. Так, якщо У 2000 році за 1 т дизпалива необхідно було продати 4,60 т молока або 5,57 т зерна, то в 2009 році для придбання нафтопродуктів вже необхідно в 2 рази більше зерна.
Диспаритет цін носить стабільний, стійкий характер і поширюється в усі регіони України. Зокрема, якщо в 2009 році ціна реалізації молока зменшилася в порівнянні з попереднім роком на 8,54%, то за цей же період ціни на дизпаливо зросли більш ніж на 25% - випереджаючи темпи зростання цін на продукцію сільського господарства. При такому неконтрольованому зростанні цін на ресурси і послуги відбувається значне збільшення собівартості продукції сільського господарства.
Внаслідок того, що аграрний сектор економіки поставлений у свідомо невигідні умови, коли умови досконалої конкуренції дотримуються тільки відносно переробників сільськогосподарської продукції, ефективність сільськогосподарського виробництва виявляється значно нижче того рівня, який був би при дотриманні еквівалентності міжгалузевого обміну у рамках національної економіки.
Література:
1. Месель-Веселяк В.Я. Напрями забезпечення конкурентоспроможності аграрного виробництва / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2009. – № 10. – С. 7-14.
2. Попова О.В. Проблеми регулювання паритетності міжгалузевого обміну в АПК Росії / О.В. Попова, О.О. Сідорін // Вісник ОреалГАУ №6, 2008. – с. 35-38.