УДК:1:316.3:008
Литвинчук І. M.
КРИЗА ТОЛЕРАНТНОСТІ ОЧИМА МОЛОДІ:
БЕЗВИХІДЬ ЦИВІЛІЗАЦІЇ АБО РЕСУРС РОЗВИТКУ?
ТНУ ім. В.І. Вернадського
Анотація. У статті наведені проміжні результати експериментального дослідження дискурсу міжцивілізаційних відносин у аспекті інтерпретації представниками східнохристиянсько-євразійської та західноєвропейсько-північноамериканської цивілізаційних спільнот поняття та явища толерантності.
Annotation. Intermediate results of experimental study of intercivilizational relations’ discourse in the aspect of interpretation of “tolerance” concept and phenomenon by representatives of East-Christian-Eurasian and West-European-North-American civilizational communities are given in the article.
Ключові слова: цивілізаційна спільнота, толерантність, дискурс.
Key words: civilizational community, tolerance, discourse.
Незважаючи на пильну увагу до поняття та явища толерантності упродовж новітньої історії, вона часто залишається лише красивим гаслом, вихолощеною декларацією на тлі безсторонніх реалій сучасного світу. Головне питання, над яким б’ються кращі уми людства: «Що ув’язнено у понятті «толерантність» та якими є умови, за яких вона працює?» – дотепер є відкритим, незважаючи на безліч думок та підходів.
В межах експерименту, який був розпочатий автором під час наукового стажування в США, було проведене дослідження емотивного дискурсу міжцивілізаційної взаємодії. В якості респондентів до експерименту були залучені представники двох цивілізаційних спільнот, а саме східнохристиянсько-євразійської та західноєвропейсько-північноамериканської (назви приводяться за класифікацією, запропонованою Ю. В. Пахомовим та Ю. В. Павленко [5]. В опитуванні взяли участь 63 особи, з них 34 особи – етнічні українці, які постійно проживають в Україні, студенти різних вищих навчальних закладів, і 29 осіб – етнічні українці у другому або третьому коліні, студенти та аспіранти Університету Індіани (USA, Bloomington). Експеримент був проведений одночасно як в Америці, так і в Україні: в цій роботі автору допомагали колеги-викладачі українських вузів. Вік учасників експерименту – від 19 до 27 років.
Поряд з різними аспектами міжцивілізаційних відносин [6; 7; 8] нас цікавило питання про те, яке місце обіймає поняття та явище толерантності у дискурсі глобальної взаємодії. Окрім того, що становить собою сумнозвісна «толерантна особа», про виховання якої так дбають різноманітні соціальні інститути? Це питання поряд з деякими іншими, поєднаними спільною тематикою філософії та психології толерантності, ми поклали в основу опитування.
У результаті компаративного аналізу виявлені різні тенденції сприйняття та інтерпретації поняття толерантності. Так, при відповіді на запитання: «Що таке «толерантність»? Це гарно чи погано, реально чи ні?» – 39 відсотків респондентів-українців утруднилися дати конкретну відповідь або відповідали ухильно: «Ми вивчали, але я забув»; «Це щось пов’язане з політикою»; «Нам постійно про це кажуть, але я не можу зрозуміти» та ін.
24% респондентів навели тлумачення толерантності, яке у відповідності з висловлюванням одного зі студентів можна визначити так: «Це вміння людини приймати всіх людей незалежно від їх національності такими, як вони є». 18% опитаних заявили в узагальненому вигляді наступне: «Толерантність – це відмова від своїх національних почуттів на догоду іншим» або «Це вміння приховувати те, що насправді думаєш про представників інших національностей: навіщо марно витрачати сили та псувати відносини?» 6,2% учасників опитування розуміють толерантність як стратегію невтручання: «Це коли інші не лізуть у твої справи, у світ людей твоєї національності». Менш ніж 4% респондентів мають скептичне відношення до поняття толерантності, наприклад: «У нас цього немає, та навряд буде»; «Люди занадто різні, і через це неможливо домогтися того, щоб всі всіх розуміли». Спостерігалися й більш категоричні висловлювання: «Це нереально, утопія».
Решта респондентів-українців (тобто менш ніж 10% всіх опитаних) визначили толерантність достатньо чітко у відповідності до загальноприйнятих наукових підходів, хоча й у дусі «наївної психології»: «Це вміння розуміти та терпимо ставитись до інших».
Ці дані свідчать про достатньо низький рейтинг такої цінності, як толерантність, у колективній свідомості наших юних співвітчизників, а також про те, що наше суспільство усе ще не подолало нечіткість уявлень про толерантність.
Респонденти з США мають більш виразні та прагматично орієнтовані уявлення про толерантність, хоча більшість респондентів (69%) утруднились навести більш чи менш чітку дефініцію цього терміну. Так, відповіді опитаних американців дозволяють зробити висновок про те, що вони усвідомлюють взаємозв’язок толерантної поведінки та дійсного соціального успіху: «Якщо ти толерантно ставишся до інших, в тебе більше можливостей бути зрозумілим та почутим»; «Бажаєш, щоб тебе підтримали, підтримуй інших» та ін. 52% опитаних мають усвідомлене уявлення про те, що пошук спільного є більш функціональним, аніж фіксація на відмінностях: «Якщо мій приятель має інший колір шкіри, це не свідчить про те, що я не можу на нього покластися»; «Коли у тебе багато друзів у різних національних спільнотах (студентських – прим. автора), ти маєш змогу розраховувати на більший успіх своїх проектів» та ін.
Респонденти цієї цивілізаційної групи усвідомлюють явні переваги толерантної поведінки у порівнянні з інтолерантною, однак бачать їх у дещо ідилічному ореолі: «Я хочу бути успішним, а це можливо, якщо я поважаю успіх інших. Без цього немає радості та духовного спокою». Таким чином, культурною цінністю є вміння виробляти в собі повагу, підтримувати її та пред'являти у поведінці як запоруку толерантних відносин. Окрім того, респонденти-американці відзначили взаємозв’язок наступних особистісних рис зі здатністю формування потенціалу толерантної особистості: це адекватна або схильна до високої самооцінка (так вважають 35% опитаних), здатність до самокерування та самообмеження (61%) та свобода, у тому числі інтелектуальна (24% респондентів).
87% представників цієї цивілізаційної групи відзначили, що недооцінка толерантності призводить до серйозних проблем у відносинах як міжособистісних, так і планетарного масштабу. Про це свідчать переважні відповіді «так» на запитання: «Чи вважаєте ви, що інтолерантність негативно впливає на взаємовідносини як однокурсників, сусідів, так і народів, цивілізацій?» Респонденти-українці схильні розглядати толерантність у більш вузьких, локальних категоріях (типова відповідь: «Нам краще поміркувати про відносини між собою: у сім'ї, у колективі, серед друзів»). Таким чином, наші молоді співвітчизники більше значення надають соціальному та психоемоційному благополуччю у «внутрішніх справах», визнавая його запорукою та передумовою толерантних настанов щодо зовнішнього світу, міжцивілізаційних відносин. У цьому сенсі є показовим висловлювання одного з учасників опитування: «Якщо людині погано вдома, вона не може бути толерантною на вулиці». Переважна більшість респондентів-українців вважають, що лише досягнення соціальної та міжнаціональної згоди всередині певної країни та культури дає шанс формуванню толерантних відносин у глобальному масштабі: «Якщо ти задоволений, щасливий та в гарних стосунках з тими, хто поряд, тобі хочеться обійняти увесь світ».
Нетолерантна поведінка обумовлена численними факторами-умовами, більшість з яких ще не вивчена належною мірою. Незважаючи на очевидні відмінності в інтерпретації поняття та явища толерантності у представників обох цивілізаційних груп, що приймали участь в опитуванні, виявлена явна схожість у розумінні ними причин нетолерантного сприйняття та поведінки. Наведені нижче детермінанти інтолерантності виявлені у результаті аналізу відповідей на питання: «Що заважає людям бути толерантними?»
1. Переважна більшість учасників опитування з обох цивілізаційних груп в якості дуже важливої причини відзначають соціальні страхи, найважливішим з яких є ксенофобія: «Ми просто боїмося чужих людей». Цікаво, що атрактивні, зовнішньо привабливі люди будь-якої національності сприймаються респондентами обох груп як більш безпечні у порівнянні з людьми звичайної зовнішності.
2. Схильність до самоізоляції, яка щільно пов’язана з ксенофобією та формується на засадах деструктивного впливу психологічних захистів (заперечення, витіснення та ін.). Ця тенденція активно підтримується комплексом неповноцінності та почуттям фальшивої зверхності.
3. Нереалізовані радикальні амбіції – від сексуальних до релігійних та політичних. Наприклад, це прагнення до домінування та влади, бажання підкоряти та підкорятися. Безумовно, подібні амбіції являють собою універсальний інструмент маніпулювання масовою свідомістю та благодатну підставу для націоналізму, шовінізму. Лихо ХХІ сторіччя – тероризм – також здобуває свою силу у надмірній амбіційності як окремих особистостей, так і цілих груп. При цьому вона ретельно маскується під національно-патріотичні та визвольні ідеї.
4. Учасники опитування особливо виокремлюють екстремізм, що відрізняється винятковою різноманітністю сфер прояву (політичний, націоналістичний, релігійний, підлітково-молодіжний), в якості очевидної причини интолерантності. Молоді люди цілком усвідомлюють, що часто екстремізм приховує своє справжнє обличчя за позитивною, просоціальною ідеєю (це, наприклад, екологічний екстремізм) або поза поважною науковою концепцією (антиглобалістський). Більшість учасників опитування надали відомості про те, що неодноразово були жертвами таких видів екстремізму, як моральний та естетичний. На їх думку, це постійно проявляється у побуті: «Люди часто бувають нетерпимими до того, як ми, молодь, вдягаємось».
5. Учасники опитування відмічають в якості серйозної причини деструктивної інтолерантної поведінки соціально-психологічну та емоційну нестійкість (наприклад: «Коли мені погано, я взагалі не збираюсь терпіти що-небудь, що мене дратує!»). Дійсно, моральна нестабільність людини, підвищена імпульсивність, нервозність, невпевненість у своїй життєвій позиції та принципах призводять до надмірної сугестивної чутливості людини, її залежності від зовнішнього впливу та соціальних стереотипів. Через це слід розглядати толерантність в якості фактора, покликаного стабілізувати особистість як систему, збалансувати внутрішні спонукання та їх прояви у поведінці.
6. Особливий вид відповідальності, а вірніше, безвідповідальності – так званий зовнішній локус контролю, коли відповідальність за наслідки своєї поведінки (у даному випадку – нетолерантної) свідомо або позасвідомо перекладається у кращому разі на сумнозвісні «обставини»: на погоду, природу або країну, в якій «довелося народитися». У найгіршому випадку – на когось іншого: «У всьому винні масони». Інакше кажучи, це спосіб самовиправдання та захисту від переживання власних невдач, неспроможності, лінощів.
7. Деструктивна групова ідентичність, заснована на неспроможності до рефлексії – аналізу власних станів, прагнень та вчинків. Глибина та якість самоаналізу залежать від ступеню освіченості людини, розвиненості морального почуття, рівня самоконтролю та пов’язані зі здатністю до саморозвитку [1]. Часто така людина не в змозі оцінити ситуацію та свою поведінку в ній. Внаслідок чого вона втрачає контроль за своєю поведінкою та виявленням своїх емоцій стосовно оточуючих. Це збільшується надмірною прихильністю до групи (релігійної, професійної, неформальної та ін.), яку розвивають в собі несамодостатні та неавтономні особистості.
Невпевнена в собі людина з низькою самооцінкою знаходить відчуття власної значущості, лише усвідомлюючи свою приналежність до якої-небудь групи. І чим більше її самосвідомість пригнічена груповими цінностями, тим сильніше вона схильна до страху перед всіма «чужими», хто не належить до цієї групи.
8. Агресія (прихована та відверта, спрямована як назовні, так і на себе): більш ніж 60% респондентів в обох цивілізаційних групах відзначили, що ситуативно обумовлена та немотивована «постійна» (тобто фонова) агресія заважає їм «бути толерантними».
9. Схильність до деструктивних емоцій (ненависть, заздрість, злість та ін.), а також нездатність до поваги та співчуття.
10. Ригідність (від лат. rigidus – жорсткий, твердий) – тужава психічна рухливість, неготовність до будь-яких змін програми життя та діяльності відповідно вимогам нової ситуації. Пліч-о-пліч з нею йдуть соціальна несприйнятливість, а також авторитарність та консерватизм.
10. Глибокий та довготривала екзистенційна криза. Людині в такому стані властиві відчуття: «Все погано»; «Немає виходу»; «Немає сенсу життя» та ін. Подібні стани провокують інтенсивний пошук винного, в якості якого виступають всі, хто сприймається як несхожій, чужий.
Уявляється, що подальша інтерпретація результатів дослідження дозволить зробити внесок у подолання моральних парадоксів у процесі інтерпретації поняття толерантності, враховуючи різноманітні соціально-культурні цінності та уявлення про свободу розвитку особистості в міжкультурному просторі. Це стає особливо важливим завданням за умов соціальних провокацій, що притаманні глобалізованому світу.
Література:
- Авакумова И. В., Ермаков П. Н. О становлении толерантности личности в поликультурном образовании // Вопросы психологии. – 2003, № 3.
- Кеннет Уэйн. Образование и толерантность // Высшее образование в Европе, 1997. – № 2, Т. ХХI. – С. 16.
- Толерантность. Под ред. М. Мчедлова. – Москва: Изд-во «Республика», 2004. – С. 182.
- Философия и будущее цивилизации: Тезисы докладов и выступлений IV Российского философского конгресса (Москва, 24–28 мая
- Цивілізаційна структура сучасного світу. За ред. Ю. Н. Пахомова та Ю. В. Павленко. Том 1. Глобальні трансформації сучасності. – Київ: Наукова думка. – 2006. – 685 с.
- Lytvynchuk, I. Еmotive factor of civilizational identification // Identity and remembrance in post-soviet
- Lytvynchuk, I. The notion of happiness in intercivilizational discourse // “Anaharsis’s journal. V. 4. –
- Lytvynchuk, I. Value attitudes of youth towards the interaction in global discourse // International scientific Conference “Scientific investigations and their practical application. Current situation and courses of the development “