Фойгт Н.А.

Завдання державного управління щодо гармонізації розвитку суспільства в умовах демографічного старіння

Національна академія державного управління при Президентові України

У тезах аналізуються управлінські чинники обмеження внеску населення старшого віку у розвиток суспільства. Пропонуються правові й організаційні механізми забезпечення державної політики інтеграції літніх людей у державні програми суспільного розвитку

Ключові слова: державне управління, старіння населення

The paper deals with the administrative factors, which limited the contribution of elderly on the social development. The legislative and organization administrative mechanisms, which maintain the state policy of integration of older population into state programs of the social development, are proposed.

Key words: state administration, population ageing

Розуміння розвитку змінюється з часом як в окремих країнах, так і у світі в цілому. Для того щоб можна було повною мірою використовувати ті можливості, які створює розвиток у широкому контексті, необхідно правильно розуміти його тенденції й пріоритети. У минулому розвиток головним чином розумівся як, передусім, економічний прогрес. Але процеси глобалізації роблять актуальними нові підходи, що відкривають ширші можливості для громадян усіх вікових груп. У контексті цих нових і тих, що ще формуються, підходів взаємний вплив демографічного старіння й економіки представляється лише невеликою частиною того набору змінних, які необхідно брати до уваги.

При виробленні загальної державної політики уряд й інші зацікавлені сторони зобов'язані враховувати її вплив на добробут громадян на всіх стадіях життєвого циклу. Так, програми з підвищення безпеки й поліпшення умов праці, сприяння поширенню здорового способу життя, підтримки природного середовища тощо створюють життєву перспективу, яка, врешті, є сприятливою для усіх. Потреби людей похилого віку необхідно включити в національні програми розвитку, зробивши політику соціального включення невід'ємною частиною загального процесу розвитку.

Старіння населення містить у собі як погрози, так і можливості для людського суспільства - усе залежить від того, якою мірою й наскільки вчасно питання, пов'язані зі старінням, враховуються у державній політиці й державних програмах розвитку суспільства. Поки що у громадській свідомості превалюють негативні настанови й забобони відносно процесу старіння і власне літніх людей. Сумнівні положення, на яких вони базуються, суперечать емпіричним даним і вимагають перегляду. У країнах, де питання про зв'язок старіння й розвитку дійсно зробилося предметом серйозних досліджень, дійшли висновку, що старіння не містить в собі загрози. Проте, переконання, що літні люди - це «тягар» для суспільства, зберігається й найчастіше маніфестується через: (а) дискримінацію людей похилого віку за місцем роботи й в інших ситуаціях; (б) політичні рішення і дії, що виходять із визнання безпорадності й недієздатності людей похилого віку як даності й тим самим усіляко збільшують й підсилюють стан залежності людей літнього віку; (в) виключення людей літнього віку з процесу ухвалення рішень, як взагалі, так і, особливо, у тих питаннях, які безпосередньо стосуються їхнього добробуту; (г) ігнорування при виробленні і впровадженні політичних й управлінських рішень стосовно суспільного розвитку важливості минулого і поточного внеску літніх людей у цей розвиток, а отже, неможливість використання цього внеску на користь усьому суспільству; (д) нездатність державної системи підтримувати добробут населення похилого віку, у тому числі й найбідніших його верств, а також тих, хто є вразливим до насильства, як от представників етнічних меншин або малоосвічених верств літнього населення.

На жаль, такі згубні переконання й дії на політичному й управлінському рівні чинять негативний вплив на статус людей похилого віку, примушуючи більшість з них миритися з цими негативними установками і, зазвичай, самоусуватися з громадського життя. І, навпаки, позитивна оцінка людей похилого віку і їхньої ролі в суспільстві збільшує потенціал прогресу й сприяє їх ефективній інтеграції у життя суспільства.

Для подолання неконструктивних політичних настанов при формуванні державної політики щодо інтеграції старіння населення у процес загальносуспільного розвитку необхідно керуватися наступними положеннями:

• старіння населення є природним результатом суспільно- економічного прогресу;

• люди похилого віку є одним з ресурсів подальшого економічного зростання;

• старіння населення цілком гармонійно інтегрується у державну політику і державні програми усіх рівнів стосовно загальносуспільного розвитку.

З метою уникнення неконструктивних рішень стосовно інтеграції населення похилого віку при розробці і впровадженні державних програм розвитку необхідно залучати до співпраці консультативні центри з проблем старіння локального, регіонального та національного рівнів, недержавні організації, приватні комерційні й некомерційні установи а також інші зацікавлені інституції для: (а)  збору й оцінки наявних даних та здійснення при необхідності додаткових досліджень; (б) надання переконливої науково-обґрунтованої аргументації  для протиставлення негативним поглядам; (в) викривання неправомірності підходу до літніх людей як до «тягаря», який нібито звалюється на суспільство та наголошення на рівноправності літніх людей, у тому числі відносно доступу до соціально-економічних можливостей; (г) виявлення випадків дискримінації, а також елементів законодавства, політики й суспільної думки, що містять або призводять до безпідставно негативізму стосовно людей похилого віку; (д) виділення із загального кола проблем декількох найважливіших,  на яких треба зосередити зусилля; (е) сприяння формуванню коаліцій зацікавлених сторін для спільних дій у ключових напрямах; (є) взаємодія з лідерами громадської думки (такими як, скажімо, співробітники засобів масової інформації або видавці шкільних підручників) для підтримки й посилення елементів позитивних підходів до старості, які базуються на національній культурі.