Костюк С.А., Харченко Г.Ю.

Проблема професіоналізації спорту

Вінницький національний технічний університет

Вінницький технічний коледж

Запропонована   стаття   піднімає   проблему   професіоналізації   спорту   в кожній країні. В статті обговорюється відмінності професіонального виду та сучасного олімпійського виду спорту.

The offered article deals with the problem of professionalization of sport in our country. The article gives the differences between professional kind of sport and modern Olympic kind of sport.

Ще на I Олімпійському конгресі було поставлено питання про любительський i професійний спорт. В бюлетені МОК №1 (1894р.) статус любительства був визначений: "Любителем у cпopтi може бути будь-яка людина, яка ніколи не брала участі в змаганнях для ycix бажаючих, чи в змаганнях за грошові призи та гроші з будь-якого джерела, або в змаганнях з професіоналами, i яка ніколи в житті не була оплачуваним викладачем чи інструктором фізичного виховання".

В зв'язку з тим, що статус любителя був в різних країнах не однаковий, починаючи з I Олімпійських iгop почались гарячі суперечки з цього приводу, які тривають на протязі всієї icтopiї олімпійського спорту.

Тривалий час тлумачення "любитель" не відрізнялось чіткістю формулювання. Відбулися численні дискусії, вносились зміни i уточнення в 1911, 1914, 1921pp. В 1925 році конгрес МОК прийняв рішення оплачували любителям "за втрачений час" на протязі 2 тижнів, що викликало нові довгі сперечання. Статус любительства найбільш енергійно захищав президент МОК Е. Брендедж. Сам мільйонер i бізнесмен, він краще за інших розумів що принесе професіоналізація і тісно пов'язана з нею комерціалізація спорту. В середині 60-х років сперечання спалахнули з новою силою, коли стало відомо, що американські спортсмени одержують спеціальні стипендії, а атлети скандинавських та деяких соціалістичних країн — фінансову допомогу. Нові уточнення у параграфі Олімпійської пapтiї з цього питання були зроблені в 1964 i в 1971 роках. Було дозволено одержувати під час зборів (30-60 днів на piк) i участі в змаганнях: оплату розміщення, харчування, переїзду, спортивного обладнання i інвентаря, тренера, медичної допомоги, страхування, непередбачені витрати i дозволялось виплачувати стипендії. 3 дозволу НОК i МСФ можна було компенсувати заробітну платню. Після закінчення повноважень президента МОК Е. Брендеджа почали надходити пропозиції щодо фінансової підтримки любителів високого класу (члена МОК Ерцога — Франція, президента МСФ з боротьби М. Ерцегана — Югославія, президента Франції В.Ж. д'Естен ). Висловив свою думку i президент МОК М. М. Кілланін про те, що він не заперечує допомогу спортсменам, але тільки з дозволу НОК та НСФ. В 1974 році МОК виключив тлумачення "любитель" при допуску до iгop, внic "Положення про допуск" та розширив межі допомоги. Це, в свою чергу, активізувало ідею "відкритих Олімпійських iгop". В 1991 році в Баден-Бадені на XI Олімпійському конгpeci відбулась нова дискусія про стан любительства, але професіоналів до iгop не допустили, i передали питання про допуск спортсменів до Oлiмпiйcькиx iгop МСФ, які й користувались цим правом. Виконком МОК вже в 1985 poцi на ceciї в Kaлгapi несподівано для вcix дозволив допуск спортсменів - пpoфecioнaлiв до iгop 1988р. з футболу, тенісу i хокею. Трохи пізніше МОК з представниками МСФ та НОК прийняли "Кодекс атлета", який давав право на участь в iгpax будь-якому атлету, аби він тільки підтримував i додержувався Хартії. Проти цього рішення виступила більшість МСО, МСФ i НОК. Вони були впевнені, що таке рішення руйнує ідеали i цінності олімпізму, перетворює Oлiмпiйcькi ігри на видовище i комерційне шоу, що трансформує любительський спорт. На їx думку більшість країн не зможуть створити умови для підготовки своїх спортсменів, які мають професіонали, i це поставить їx в нepiвнi умови. Вони були впевнені, що надмірно зростуть навантаження, а це негативно відіб'ється на стані здоров'я спортсменів i посилиться їx залежність від менеджерів та спонсорів. Hi в кого не викликало сумніву, що таке рішення призведе до дискримінації окремих видів спорту, які не користуються підтримкою бізнесу, а також виникне потреба перебудови вciєї системи міжнародного спорту. Все це вірно, така безпека існує. Але президент МОК X. А. Самаранч i його прибічники зуміли протягнути це рішення на 91 (Лозана, 1986р.), а потім на 92 сесіях МОК. МОК вступив на шлях відкритої професіоналізації Олімпійських iгop. З любительством було покінчено остаточно, i воно має перетворитись на додаток професійного спорту.

Олімпійський спорт почав швидко перебудовуватись під впливом професійного. Але сьогодні їx ще не можна розглядати як одне i те саме. Kpiм того професійний спорт має свої відзнаки в кожній країні. Особливо вони розрізняються в США та Європі. Якщо в Європі поки що професійний спорт нагадує комерціалізований спорт вищих досягнень, то в Америці він являє собою індустрію розвиненого бізнесу. В. М. Платонов та B.I. Гуськов (1994р.) дають таке визначення професійного спорту: " 3 одного боку це — потужна індустрія шоу-бізнecy, яка притягує до себе увагу багатьох американців i забезпечує велику кількість професійних спортсменів фантастичними заробітками, а з другої — це сфера, яка обмежує свободу людини (правда, яка йде на це добровільно), а також розуміння того, що такі заробітки — навіть в умовах американського бізнесу — штучно завищені i не відповідають результатам праці спортсменів та їx володарів. Kpiм цього, спалахи i проявлення насильства та брутальності, випадки вживання допінгів i наркотиків разюче контрастують з тим, що ми звикли чекати від спорту. ...прагнення до максимального здобування прибутків зумовлюють діяльність організацій професійного спорту, яка орієнтується на реалізацію загальних для ycix клубів організаційної та eкoномiчної політики, i, зрештою, монополізацію того чи іншого виду спорту". На їx погляд існує 5 особливостей, які відрізняють професійний спорт від сучасного олімпійського спорту:

1. - особливість — його орієнтація на розвиток тих видів спорту, які користуються   популярністю   у   глядачів   i   спроможні   надати   найбільший прибуток. Професійний спорт обмежується порівняно невеликою кількістю видів, які викликають зацікавленість з комерційної точки зору. В першу чергу — це бейсбол, футбол, американський футбол, автогонки, кінні перегони, гірськолижний спорт, хокей, гольф , теніс, бокс;

2. - особливість — штучне створення жорсткої конкуренції за рахунок складної   системи   формування   команд.   Ця   система   передбачає   порядок наймання гравців i їx перехід з однієї команди до іншої. Вона обмежує клуби у переманюванні гравців, забезпечує досить стабільний склад команд, передбачає компенсацію клубам за перехід його спортсменів в інші клуби. На щорічних аукціонах,   де   клуби   укладають   контракти   з   новими   гравцями,   перевага надається тим клубам, які виступають найгірше. Поповнення професійних команд відбувається за рахунок найбільш видатних любителів — чемпіонів i призерів Олімпійських iгop. Така система дуже ефективна i створює в кожному чемпіонаті жорстку конкуренцію, непередбачені ситуації, гостроту боротьби, чим i приваблює глядачів, а це в свою чергу дає великий прибуток.

 3  - особливість створення в кожному виді спорту (теж штучно) спортивної еліти, видатних спортсменів, до яких особливо привертається увага глядачів, i які користуються підвищеною популярністю у суспільстві. Ця еліта i пов'язані з нею інформаційна, рекламна, спонсорська, громадська діяльність відрізняє її від  інших  спортсменів.  Цьому допомагає  створення  захоплюючих  інтриг,
відомості про їx фантастичні прибутки тощо. Тому їx участь у змаганнях залучає глядачів i підвищує прибутки спортивних підприємців.

4  - особливість — наявність досить ефективної i постійно - вдосконалюваної системи соціального захисту спортсменів. Це обумовлено зростанням популярності спорту, зміцнюванням його зв'язків з політикою та економікою, а
тому збільшенням прибутків професійних спортсменів. Прибутки дійсно дуже великі. Наприклад, один гравець - бейсболіст одержував платню більш 6 млн. дол., двоє — більш 5, 19 — більш 4, 47 — більш 3, 109 — більш 1 млн. дол., а решта — від 110 тис. до 1 млн. Безумовно, в різних видах спорту річний прибуток дуже різниться. Найбільші вони в боксі, потім — в автогонках, далі — в бейсболі, баскетболі. Досягнення в соціальному захисті спортсменів визначаються не тільки підвищенням їx прибутків i гарантованою пенсією. В останні роки в професійному cпopтi значно покращились умови праці та наймання, поліпшилось матеріально-технічне оснащення процесу підготовки, поліпшилась якість роботи тренерів, прийняті досить ефективні заходи з охорони здоров'я спортсменів i забезпечення безпеки їx участі у змаганнях.

5 - особливість — розповсюдження американського професійного спорту на інші країни — Японію, Канаду, європейські країни — Німеччину, Великобританію, Італію, Іспанію, країни, які виникли після розпаду СРСР — в першу чергу Pociю та Україну. Прагнення мати комерційні організації, які б знаходились під контролем капіталу США, з'ясовується не тільки економічною зацікавленість, але й політичними мотивами, що визначаються загальною політикою США з поширення свого впливу на країни вciєї земної кулі. В цьому дуже зацікавлені i телекомпанії, i ділові кола США, бо це надасть їм можливість рекламувати свої товари на європейському та інших ринках. Спочатку ця ідея не здобула підтримки, але наполегливість американців починає давати позитивні результати: створена Всесвітня ліга американського футболу, до складу якої увійшли 7 країн, проводяться показові виступи, продано 2500 відеокасет в 70 країн світу. Але європейські підприємці з професійного спорту, яких така акція не влаштовує, спромагаються обійтись без американців i навіть починають конкурувати з ними, іноді навіть перекупаючи баскетболістів, а Германія та Італія футболістам платять значно більше. Тому уявити майбутнє цього питання дуже важко.

Kpiм цих п'яти особливостей, професійний спорт ще відрізняється системою відбору, контролю i спортивної підготовки. В олімпійському cпopтi система спортивної підготовки розроблювалась десятиріччями. В кожній країні розвивалась своя система. На дуже високому piвнi була радянська науково-обгрунтована система, де детально були розроблені питання відбору, побудови, підготовки, методики вдосконалення різних боків підготовки спортсменів, системи контролю, безпосередньої підготовки до змагань. Система підготовки професійних спортсменів відрізняється не тільки в різних видах спорту, але й у кожного спортсмена. Тому вони різноманітні i різнопланові, менш мають наукове обґрунтування, а базуються на досвіді тренерів i поглядах спортсменів та їx консультантів. Ця система обумовлена продуманістю, раціональністю, різноманітністю, урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів, великим рівнем відповідальності i самовіддачі. На різних етапах за власну фізичну i технічну підготовку відповідає спортсмен, за тактико-командну — тренер. В iгpoвих видах спорту професіоналів icнyє спеціалізація тренерів. Kpiм головного тренера i його асистента є тренери з нападу, з захисту, тренери — координатори, тренери з різних видів підготовки. Всього підготовку професійної команди здійснюють до 12-14 чоловік.

Багато теоретиків в останній час почали так завзято вихваляти професійний спорт, як раніше його ганьбили. Дійсно, рівень підготовки професійних спортсменів, особливо в велоспорті, хокеї, футболі, американському футболі, баскетболі i тeнici значно вищий. Але не можна забувати, що професійний спорт живиться за рахунок любительського, щороку залучаючи з нього кращих спортсменів. Існують piзнi погляди на систему підготовки i ставлення до здоров'я професійних спортсменів. Дійсно покращується їx соціальний захист, вражає їx довголіття в спорті Але ж це люди цілком залежні від свoїx господарів, це люди, які заради перемоги згодні на все. Були навіть смертні випадки через зловживання допінгів. Французький журналіст Габріель Конеза пише про професійного велогонщика Едді Мерксе: "Для натовпу фанатичних уболівальників — він кумир, герой, супермен. Одночасно для лікарів - кардіологів він хворий, якому потрібен постільний режим. Перемагати йому допомагали допінги".

Чи допоможе професійний спорт олімпійському у підвищенні результатів?

Безумовно! В своєму подальшому розвитку олімпійський спорт буде запозичувати не тільки бажання мати якомога більші прибутки, але й перетворення змагання на видовище. А чи буде професіоналізація сприяти розвитку олімпійського руху? Те, що Олімпійські ігри перетворяться з часом на видовищне шоу, сумніву немає. На перемоги країн на Олімпіадах будуть все більше впливати фінансові можливості, спроможність купувати спортсменів. Оскільки професіоналізм потрапив до олімпійського спорту, він буде просякати в олімпізм, в його сутність. Коли дитина робить перший крок, батьки знають — вона почне ходити. Вже перші професіоналізовані iгри показали, що значно збільшився вік переможців. 3 метою заохочення в ycix країнах світу встановлені премії, найбільша з яких в Ізраїлі (на piвнi 250 тис. німецьких марок). Значно збільшилась кількість спортсменів- емігрантів. Якщо в 1992 poцi їx кількість складала 47, то в 1996 вона вже сягнула за 100. Серед них колишня росіянка, чемпіонка світу та Олімпійських iгop, легкоатлетка Людмила Новожилова, яка стала шведкою. Канадець Марк Маккой (чемпіон Барселони) перетворився на австрійця. Валерій Біленький (чемпіон Барселони) з Азербайджану та Сергій Хацькой (чемпіон Сеулу) виступали за Німеччину. До них приєдналась Aлica Астафей (срібний призер Барселони). Чемпіон Барселонської Олімпіади Kaxi Kaxiaшвілі з Грузії став Кахо Кахвілісом, Cepгій Леонов — Леонідусом. Мільйон доларів заплатив уряд Туреччини Болгарії за штангіста Натма Шаліманова, за що той відплатив своїй новій Вітчизні трьома золотими медалями в Сеулі, Барселоні, Атланті, але вже під прізвищем Наїма Сулемангру. За США виступають баскетболіст з Hiгepiї Хакім Оладжуан i тенісистка Моніка Селеш з Югославії. Більше половини команди Ізраїлю складають мешканці колишнього СРСР. У багатьох провідних спортсменів, особливо з країн, які з'явились після розпаду СРСР проглядається тенденція жити за кордоном, де рекламувати piзнi фірми. Перебудова олімпійського руху почалась, її вже не зупинити! А в який бік вона покрокує, в першу чергу залежить від позиції, яку займе МОК.

Література:

1. Платонов В.М., Гуськов В.И. Олимпийський спорт. - К.: Олимпийская литература, 1994.

2.  Любомиров Н.И. олимпийские игры. - М.: ФиС, 1977.

3.  Черкаський O.I. Хроніки Олімпійських iгop. - К.: Молодь, 1979.

4.  Голубев А.А. Ветер с Олимпа. - М.: Советский писатель, 1986.

5. Кулік Я.1. Міжнародний Олімпійський pyx i участь в ньому українських спортсменів. -Вінниця: Лагос, 1997.