Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Ігнатенко Є.В.

ГЕОПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ТРАНСПОРТНИХ КОРИДОРІВ В УКРАЇНІ 

Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова

 

This work is about international transport corridors (ITC), which pass territory of Ukraine and the spatial analysis of positive influence of development of international transport corridors.

Keywords: international transport corridors (ITC), transport system of Ukraine.

Ця робота про міжнародні транспортні коридори (МТК), що проходять територією України та просторовий аналіз позитивного впливу розвитку міжнародних транспортних коридорів.

Ключові слова: Міжнародні транспортні коридори(МТК), транспортна система України.

Сучасні тенденції розвитку світової економіки характеризуються розширенням економічних зв'язків між країнами та континентами і, як наслідок, зростанням обсягу в міжнародної торгівлі, що обумовлює постійне збільшення  транснаціональних транспортних потоків і міжнародного транзиту пасажирів та вантажів. У цих умовах зростає роль транспорту та стверджується його позиція як інтегруючої системи взаємодії країн світу та засобу вирішення міжнародних комунікаційних та політичних проблем. У свою чергу, інтеграція світової економіки стимулює внутрішні інтеграційні процеси на транспорті. У результаті цього, новою формою територіальної організації транспортної інфраструктури стала мережа сучасних полімагістралей – міжнародні транспортні коридори (МТК). Вони формують комплекс наземних та водних транспортних магістралей з відповідною інфраструктурою, допоміжними спорудами, під'їзним шляхами, прикордонними переходами, сервісними пунктами, вантажними та пасажирськими терміналами, устаткуванням для управління рухом. До МТК підносять такі маршрути та напрямки двостороннього масового переміщення вантажів і пасажирів які здійснюються з великою швидкістю (для вантажів до 120 км/год, для пасажирів - до 160 км/год), комфортно, безпечно, з наданням  різноманітних  якісних послуг і з конкуретноздатними  вартісними показниками. Основна частина Україна розташована на перетині найважливіших транспортних і зовнішньоторговельних маршрутів між країнами Східно-Азіатського регіону і Європи. Це зумовлює транзитний статус країни. Україна має розвинуту транспортну інфраструктуру[4,5]. Довжина залізничної мережі складає 22,6 тис. км, мережі автомобільних доріг — 2,2 тис. км. В Україні функціонує 45 аеропортів і аеродромів, 19 морських торгових портів, 10 річкових портів, 6 залізниць, 41 авіа- і 114 судноплавних компаній різних форм власності[1]. Одержали ліцензії і працюють на ринку автотранспортних послуг понад 16 тис. суб'єктів підприємництва. Однак на вітчизняному ринку транспортних послуг склалася незадовільна ситуація, тому що не всі організації з міжнародних перевезень спроможні виконати весь комплекс транспортних послуг. Має місце низький рівень системи підготовки міжнародних спеціалістів у цій галузі, що підриває довіру до них з боку зарубіжних партнерів, а чинне нормативно-правове регулювання транспортно-експедиційної галузі встановлює багато перешкод на шляху утвердження нових форм господарювання. До внутрішніх чинників незадовільного розвитку вітчизняного транспортного ринку додаються ще й зовнішні, які вказують перш за все на бездіяльність механізмів захисту українських міжнародних перевізників і експедиторів від іноземних і вітчизняних недобропорядних вантажовласників, конкурентів, кримінальних елементів на автошляхах через відсутність операцій і контролю за вантажем при перевезенні та налагоджених взаємовідносин у самій транспортній інфраструктурі між її складовими елементами. Тому в Україні необхідно приділяти велику увагу розвитку транспортної системи , її інтеграції в міжнародну транспортну мережу. Урядом затверджені і реалізуються Програма створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні, Концепція реформування транспортного сектора економіки. Парламентом країни прийнята Комплексна програма становлення України як транзитної держави. Мінтрансом розроблена Концепція розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період і до 2020 року. Співробітництво України в області транспорту базується як на двосторонніх, так і на багатосторонніх угодах. Починаючи з 1992 року підписано 142 такі угоди, у тому числі двосторонні: про загальні принципи співробітництва в області транспорту – з 7 країнами, в області залізничного транспорту – з 16, автомобільного – 3 37, авіаційного – з 56, морського – з 18,  річкового – з двома країнами. Міністерство транспорту співробітничає в області транспорту з 81 країною [2,3].

Одним із найважливіших для України як транзитної держави геополітичних питань є розподіл маршрутів головних транспортних трансматерикових коридорів, які б поєднували країни Кавказу, Середньої, Центральної Азії, південно-азійські регіони Росії з Європою. Основна функція сучасних міжнародних транспортних коридорів (МТК) – доставка вантажів найкоротшим шляхом і максимально швидко. При цьому виконуються і такі операції як перевалка вантажів з одного виду транспорту на інший, обробка, пакування, сортування тощо. Для успішного вирішення цих задач необхідна наявність розвинутої транспортної інфраструктури: автомобільних, залізничних шляхів; комплексів по перевалці, обробці вантажів, водних і повітряних шляхів залізничних станцій, портів, терміналів, під'їзних шляхів, ремонтних підприємств, сфери послуг. Особливо важливу роль в системі транспортних коридорів відіграє розвиток інформаційної інфраструктури, яка акумулює і передає інформацію про наявність вантажу потреби у транспортних засобах, дозволяє контролювати строки проходження вантажів та їх збереженість[1].

16 грудня 1996 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів». Згідно з цією постановою визначені транспортні коридори України, які включаються як складова частина мережі міжнародних транспортних коридорів. У  вересні 1998 р. у Баку відбулася Міжнародна конференція «Відновлення стародавнього «шовкового шляху», яка була присвячена налагодженню транспортного коридору «Європа — Кавказ — Азія» у розвиток програми Європейського Союзу ТРАСЕКА, котра була запропонована у травні 1993 р. у Брюсселі. За останні роки реалізації програм ТРАСЕКА в 10 разів збільшився обіг на трасі Європа — Азія. На конференції в Баку була прийнята основна багатостороння угода про міжнародний транспорт з розвитку євроазіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК). Проект створення ЄАНТК може бути ефективним у випадку залучення до його реалізації інвестиційних ресурсів нафтогазових компаній – власників нафти Каспійського регіону і активних операторів на ринку в Європі. Перша ділянка ЄАПТК почала діяти в рамках поромної переправи Іллічівськ-Поті, про що свідчить міжурядова угода між Україною, Грузією і Азербайджаном, підписана у середині грудня 1996 року.  Розбудова та експлуатація МТК є пріоритетним напрямом міжнародної економічної діяльності України. Прогнозоване наінайближчі 20 років зростання попиту на енергоресурси та посилення залежності основних енергоспоживаючих регіонів від імпортованих енергоносіїв вимагають прискорення інтеграційних процесів, зорієнтованих на об'єднання енергетичних потенціалів країн у масштабі євразійського континенту, посилення ролі України як енерготранзитної держави [3,4].

      Високий рівень транзитного потенціалу України, завдяки вигідному транспортно-географічному та геополітичиому розташуванню на шляху основних транзитних потоків між Європою та Азією, наявність розвинутої мережі транспортних комунікацій, зумовлює проходження її територією 4 Критських МТК (№3 (Берлін - Дрезден - Львів – Київ), №5(Трієст - Любляна - Будапешт (Братислава) - Львів), №7(: (водний по Дунаю) Відень - Братислава - Будапешт - Бєлград - Рені - Ізмаїл - Усть-Дунайськ), №9(Гельсінкі - Санкт-Петербург - Мінськ - Москва - Київ - Одеса (Кишинів) Димитровград - Алексанруполіс)) та маршрутів: Балтика - Чорне море, Європа - Азія, ЧЕС, ТКАСЕСА .Сьогодні  розроблено чотири стратегічні напрямки: 1) Центральна Європа - країни СНД. 2)Південна Європа, Близький Схід, Африка - країни СНД. 3)Скандинавія, Балтика - Близький Схід, Закавказзя, Центральна Азія. 4)Північна Європа - Середня Азія, Китай, Далекий Схід [3].

Для посилення дії транзитного фактору щодо транспортування нафти і газу в інші країни сьогодні і в перспективі необхідно: 1)остаточне вирішення всіх організаційних та технічних питань щодо подовження нафтопроводу від Бродів на територію Польщі(Гданськ), що дозволить подати нафту до портів Балтійського моря і до Німеччини. 2)тісна співпраця із зацікавленими країнами, потенційними споживачами транзитної нафти, це, насамперед, з Польщею, а також Угорщиною, Словаччиною, Німеччиною й іншими. 3)створення максимально сприятливих організаційно-технічних та економічних умов для використання країнами-імпортерами та експортерами об'єктів нафтотранспортного коридору, в тому числі, вибір партнерів по закупівлі нафти, підрахунок обсягів її транзиту та визначення з тарифами, керуючись при цьому вимогами економічної доцільності. 4)утримання та посилення стратегічного положення України в міжнародній системі транспортування газу за рахунок створення правових умов для недопущення несанкціонованого відбору газу та критичної заборгованості за газ, підвищення та підтримання технічного рівня й надійності газотранспортної системи, розширення транзитних потужностей та потужностей системи підземного зберігання газу, розширення Після 2010 року існує ризик поступової втрати обсягів транзиту російської нафти, тому сьогодні для України все більше зростає значення проекту Євро-Азійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) і, зокрема, його основної складової (нафтопроводу „Одеса–Броди” (в основному напрямку).

Географічне розташування України дозволяє задіяти різноманітні джерела постачання нафти незалежними шляхами з Азербайджану, Казахстану, Туркменістану, країн Ближнього і Середнього Сходу та ін., суттєво посиливши роль держави-транзитера між нафтодобувними регіонами та важливими ринками збуту в Європі[4].

На основі проведеного геополітичного аналізу можна дійти до висновку.

Транспортні коридори сприяють залученню транзитних потоків на територію України, що впливає на роль держави у міжнародному поділі праці та її участь у Європейській транспортно-логістичній інтеграції і формуванні Пан'європейського транспортного простору. Вони визначають комунікаційний каркас України, впливають на формування територіальної структури господарства, забезпечують здійснення просторових економічних зв'язків і є чинником розміщення продуктивних сил держави. Нині експорт транспортних послуг є суттєвою складовою експортного потенціалу України (74-84% загального експорту послуг). Однак, для успішного функціонування МТК необхідно здійснити впровадження        низки організацїйно-технічних заходів, законодавчих та нормативних актів, які б забезпечували перевезення вантажів та пасажирів на відповідному вимогам ЄС рівні.

Нині, всі процеси створення національних та й міжнародних танспортних коридорів гальмуються наслідками світової фінансово – економічної кризи, яка вдарила по економікам не тільки бідних й середньорозвинених країн, але й по найбільш високорозвиненим країнам світу (США, Японія, Німеччина,Франція, Італія,Великобританія)

 

Література:

1.Багрова І. В.,Гетьман О.О.,Власюк В.Н. Міжнародна економічна діяльність України: Навч пос./ За ред. І.В.Багрової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 384с.

2.Гриневецкий С.Р. Транспортные коридоры: перспективы для региона // Судоходство. - 1998. - № 6-7. - с. 7-11.

3.Дергачев В.А. Геоекономика (Современная геополитика). Учебник для вузов. – Киев: ВИРА-Р, 2002. – 512 с.

4.Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: підручник для студ. географ. Спеціальностей вищих навч. закладів / О.Г. - Одеса: Астропринт,2009. – 544с.

5.Радионова И.А. Бунакова Т.М. Учебно–справочное пособие экономическая география. Московский лицей. 1999.- 672 с.