УДК: 615-084:578.822.9:578.833.31:636.7

Ільїна О.В., Пархоменко Л.І., Парченко В.В., Каплаушенко А.Г., Панасенко О.І., Книш Є.Г.

ВИКОРИСТАННЯ ПОХІДНИХ 1,2,4-ТРІАЗОЛУ З МЕТОЮ ВАКЦИНОПРОФІЛАКТИКИ

ПАРВОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ ТА ЧУМИ У СОБАК

Луганський Національний аграрний університет

Запорізький державний медичний університет

Анотація: робота присвячена вивченню епізоотичної ситуації щодо розповсюдження парвовірусного ентериту, чуми у собак із урахуванням сезонності, породного складу та віку серед щеплених і не щеплених собак, ізоляції та вивченню біологічних властивостей польових ізолятів,  визначенню противірусної дії препаратів тріазолового ряду і оцінки впливу препарату румосол та ВПК-108 із цієї групи на ефективність імунопрофілактики собак.

Ключові слова: парвовірусний ентерит, чума собак, препарати тріазолового ряду (румосол та ВПК-108), противірусна активність та імуномоделююча дія, вакцинопрофілактика, фоспреніл.

Аннотация: работа посвящена изучению эпизоотической ситуации распространения парвовирусного энтерита, чумы у собак с учетом сезонных, породных и возрастных особенностей среди привитых и не привитых собак, изоляции и изучению биологических свойств полевых изолятов,  определению противовирусного действия препаратов триазолового ряда и оценки влияния препарата румосол и ВПК-108 из этой группы на эффективность иммунопрофилактики собак.

Ключевые слова: парвовирусный энтерит, чума собак, препараты триазолового ряда (румосол и ВПК-108), противовирусная активность и имуномоделирующее действие, вакцинопрофилактика, фоспренил.

Summary: work is devoted for the study of epizootic situation of parvovirus enteritis distribution, dogs plagues which taking into account seasonal, pedigree and age-dependent features among graft and not graft dogs, to the isolation and study of biological properties of the field isolates, to determination of antiviral action of preparations of triazols row and estimation influence preparation of rumosol group on efficiency of Annotation: work is devoted the study of epizootic situation of distribution of parvovirus enteritis, plagues for dogs taking into account seasonal, pedigree and age-dependent features among graft and not graft dogs, to the isolation and study of biological properties of the field isolates,  to determination of antiviral action of preparations of triazol row and estimation of influence of preparation of rumosol from this group on efficiency dogs imunoprophylaxis.

Keywords: parvovirus enteritis, plague of dogs, preparations of triazols row (rumosol and VPK-108), antiviral activity and imunokeyer action, vakcinoprophylaxis, fosprenil.

ВСТУП. На сьогодні є дуже актуальним питання розвитку в Україні собаківництва. Тим самим щорічно збільшується чисельність собак, схильних до різних інфекційних захворювань [1]. В напрямі синтетичної хімії проводиться велика пошукова діяльність, спрямована на створення малотоксичних та високоефективних вітчизняних лікарських засобів для боротьби із інфекційними захворюваннями. Пріоритет в створенні потенційних ліків належить похідним 1,2,4-тріазолу [10].

Завдяки впровадженню вакцинопрофілактики відбувається зниження захворюваності тварин, але це призвело до частішої появи нетипових форм прояву захворювання асоційованої етіології. Незважаючи на значні досягнення у вивченні біологічних властивостей збудників та розробці заходів профілактики реєструються спалахи парвовірусного ентериту та чуми у собак [2], що пояснюється існуючими відмінностями штамів вірусів у антигенних відношеннях.

При вакцинації тварин бажано використовувати препарати та потенційні біологічно активні речовини, які б нормалізували імунну відповідь при введенні антигену. Проте їх можна застосовувати не тільки з профілактичною, але й з лікувальною метою, як імунокоректори  первинних і вторинних імунодефіцитів та противірусні засоби прямої дії на ранніх стадіях вірусного інфекційного процесу [6-8, 10].

Таким чином, метою роботи було визначити противірусну активність нових потенційних препаратів тріазолового ряду щодо вірусу чуми та парвовірусу у культурі клітин та курячих ембріонах; оцінити вплив на гуморальну та клітинну ланки імунітету при вакцинації проти парвовірусного ентериту та чуми собак, порівняно до фоспренілу.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

У роботі використовували: вакцинний штам вірусу чуми собак ЕПМ (жива ліофілізована вакцина „Біовак D”, титр 10^3,5ТЦД_50/см³) та парвовірусу собак Геркулес (жива вакцина Біовак РА, культуральна, титр парвовірусу 1:64 ГАО) та ізоляти парвовірусу ЄН-5/2, БП-8 та асоціації вірусу чуми з парвовірусом БН-3, БП-6, які були ізольовані від хворих собак [3-5] .

Біологічні об’єкти: курячі ембріони (КЕ) 9 – 11- добової інкубації у кількості  365 штук;  первинна культура клітин фібробластів курячих ембріонів (ФКЕ); культура перещеплюваних клітин Vero; 27 голів цуценят різного віку; 12 кроликів, 10 морських свинок та 1041 голів собак для оцінки епізоотичної ситуації щодо вакцинопрофілактики.

Препарати: тріазолового ряду ВПК-108 (піперідіній 2-[5-(2-фурил)-4 феніл-1,2,4–тріазол-3-ілтіо]-ацетат) і румосол ( морфоліній 3-(4-піридил)-1,2,4– тріазоліл–5-тіоацетат); фоспреніл (продукт фосфорілірування поліпренолів хвої, в основі якого динатрієва сіль фосфату поліпренолів).

Ізоляцію вірусу чуми та парвовірусу проводили із клінічного та патологічного матеріалів з використанням курячих зародків, культури клітин ФКЕ, перещеплюваної Vero з подальшою їх індикацією у РГА, РІД, ІФА, ПЛР та ЕМ.

Реакцію гемаглютинації з 1 % зависсю еритроцитів півня, морської свинки, свині та кішки ставили шляхом двократного розведення досліджуваного матеріалу на фізіологічному розчині (рН 7,0-7,2, t+37,5⁰C для чуми та рН 6,0, t +4⁰C для парвовірусу) в об’ємі 0,2см ³. Реакцію імунної дифузії (РІД) для виявлення вірусу чуми та парвовірусу у вірусвміщуючому ембріональному матеріалі ставили в агарі 1,5% концентрації, забарвленому метиловим оранжевим, за методом О.Ухтерлоні. Використовували гіперімунну сироватку [9] крові кролів до вірусу чуми (штам ЕПМ) та ізоляту парвовірусу ЄН-5/2.

Індикацію польових ізолятів парвовірусу та вірусу чуми проводили у ІФА за допомогою комерційних наборів: „Набір для виявлення антигену вірусу чуми собак методом ІФА” та „Набір для виявлення антигену парвовірусу собак, вірусів ентериту норок та панлейкопенії кішок методом ІФА”, виробництва НПО Нарвак, м. Москва.

Належність ізолятів ЄН-5/2, БП-8 до родини Parvoviridae та ізоляту БН-3 до родини Paramixoviridae та Parvoviridae визначали у полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР) із системою праймерів з комерційних наборів «Парвовір» та «Полічум» до генів парвовірусу та вірусу чуми у лабораторії молекулярної діагностики ННЦ «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини».

Електронну мікроскопію (ЕМ) проводили після ультрацентрифугування парвовірусу (ізоляти ЄН-5/2, БП-8) та асоціації вірусу чуми з парвовірусом (ізоляти БН-3, БП-6) у градієнті щільності 30% сахарози і негативного контрастування в електронному мікроскопі ПЕМ –125 К (АТ «SELMI », м. Суми), у Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (м. Харків).

Противірусну активність щодо вірусу чуми (штам ЕПМ, титр 10^3,5ТЦД_50/см³) та парвовірусу (ізолят ЄН-5/2, титр 10^4,5ЕІД_50/0,2см³) препаратів тріазолового ряду ВПК –108 та румосолу вивчали на курячих зародках, які вводили одночасно з вірусами у концентраціях 0,02-0,04-1-2 мг/КЕ у об’ємі 0,2 см³  на хоріоналантоїсну оболонку (ХАО) та встановлювали за інтенсивністю патологічних змін у зародках та зниженням титрів вірусів за методом Ріда і Менча та у РІД.

Для визначення антивірусної активності препарату румосол та ВПК-108 у 0,1 % (0,25 мг/кг) концентрації щодо вірусу чуми (штам ЕПМ) та парвовірусу (ізолят ЄН-5/2) у порівнянні до фоспренілу використовували культуру клітин ФКЕ, яку вирощували у флаконах ємністю 20 см³ з посівною концентрацією   850 клітин тис./см³. Поживні середовища містили рівні об’єми середовища 199 та Ігла, 10 % сироватки крові великої рогатої худоби.

Для оцінки противірусної дії вибраних препаратів проводили інфікування через 24-години культури клітин ФКЕ із суцільним моношаром  із одночасним введенням препаратів. Залишали інтактний контроль, контроль вірусів та контроль цитотоксичності препаратів у 0,1% концентрації. Критеріями оцінки дії препаратів щодо вірусів слугували: час прояву цитопатичної дії (ЦПД) та титр вірусу з препаратами та без препаратів, який визначали за методом Ріда і Менча та у РІД за О.Ухтерлоні.

Вплив препаратів тріазолового ряду на організм цуценят після триразового їх введення із подальшою вакцинацією (вакцина Біовак DPA, серія 38, контроль 83) та наступним інфікуванням імунних цуценят парвовірусом (ізолят ЄН-5/2) вивчали за гематологічними та імунологічними показниками, а саме рівень гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), кольорового показника, лейкограмою, Т- й В- клітин, імунорегуляторного індексу, метаболічна (НСТ-тест, відновлення нітросинього тетразолію) та фагоцитарна активність нейтрофілів, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК). Кількість лейкоцитів та еритроцитів розраховували за загальноприйнятими методами у камері Горяєва, ШОЕ визначали за Панченковим Т.Г., вміст гемоглобіну - за методом Салі, що викладені у довіднику «Лабораторні методи досліджень у клініці» під редакцією Меншикова В.В.(1987р.). Фагоцитарну активність нейтрофілів визначали у відношенні завісі мікробної культури мікрококусу. Тест НСТ проводили в мазках крові за методом Виксмана М.Е. (2001 р.). Імунологічні дослідження крові проводили з визначенням Т і В-лімфоцитів методом розеткоутворення з еритроцитами барана за Jondal et al. у модифікації А.Н. Чередєєва (1984-1988 рр.). Статистичну обробку даних здійснювали з використанням комп’ютерної програми Exel XP Professional і пакету Statistica v.6.1.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Для визначення противірусної активності використовували різні дози препаратів: 0,02-0,04 мг/КЕ (0,01-0,02 %), 1-2 мг/КЕ (0,5-1%) для КЕ та 0,25 мг/мл (0,1 %) для культури клітин ФКЕ при інфікуванні вакцинним штамом ЕПМ вірусу чуми та ізолятом парвовірусу ЄН-5/2 на ХАО та суцільний моношар з одночасним введенням препаратів при змішуванні з вірусом. При одночасному введенні вірусу чуми (штам ЕПМ) з ВПК-108 у концентрації 0,02 -0,04 мг/КЕ зменшувалися: гіперемія та набряк ХАО (на 42-8 %); крововиливи на тілі зародку (на 67-33 %); глинистість печінки на 67 %, відбувалося збільшення нирок на 17-25 %. ВПК-108 у концентрації 0,04 мг/КЕ знижував ознаку відставання у рості інфікованих КЕ у два рази, тоді як концентрація 0,02 мг/КЕ не впливала на цю ознаку.

Блокування розвитку більшості ознак репродукції вірусу в КЕ зумовлювало введення препарату ВПК-108 у концентрації 2 мг/КЕ з вірусом, але гіперемія та набряк ХАО зберігалися, що пояснюється токсичним впливом препарату в даній концентрації.

Введення ВПК-108 у концентрації 1 мг/КЕ у суміші із ізолятом ЄН-5/2 парвовірусу зумовило зменшення крововиливів на 25% порівняно до КЕ, інфікованих без препаратів, а румосол (1 мг/КЕ) повністю блокував розвиток крововиливів. Відсутність неправильного положення та відставання у рості КЕ, поява уремічних солей відрізняло КЕ, інфікованих з препаратами від КЕ інфікованих без препаратів. Зниження КЕ із глинистою печінкою знижувалася під впливом ВПК-108 на 25 % у концентрації 1 мг/КЕ.

Титр ізоляту парвовірусу ЄН-5/2 після культивування у КЕ у суміші з ВПК-108 у концентрації 1 мг/КЕ знижувався за РІД на 2,5 lоg₂ від початкового (5 lоg₂), тоді як румосол у концентрації 1 мг/КЕ блокував інфекційну активність ЄН-5/2 і лінії преципітації не реєстрували, що може бути зумовлено зниженням концентрації вірусу до ступеня чутливості РІД. Відносно вірусу чуми (штам ЕПМ, 4 lоg₂) препарат ВПК-108 у концентраціях 0,02-0,04-2 мг/КЕ знижував титр вірусу на 1-3-2 log₂ відповідно.

Титр вірусу чуми (штам ЕПМ) знижувався на 1,25-1,7-1,5 lg ЕІД _50/0,2см³ від початкового за концентрацій 0,02-0,04-2 мг/КЕ препарату ВПК-108. Румосол та ВПК-108 у концентрації 1 мг/КЕ знижували інфекційну активність парвовірусу (ізолят ЄН-5/2) на 1,5-2,2 lg ЕІД ₅₀/0,2 см³.

Препарати тріазолового ряду ВПК-108 і румосол у концентрації 0,25 мг/мл зумовлювали затримку ЦПД вірусу чуми та парвовірусу собак у культурі клітин ФКЕ впродовж 24-48 годин, тоді, як 0,25 мг/мл фоспренілу не гальмував прояв ЦПД, яка виявлялася вже через 24 години після інфікування.

Зниження титру вірусу чуми (штам ЕПМ) у суміші з румосолом та фоспренілом встановлено на 1,5-1,3 lg ТЦД_50/0,5см³ від початкового. Титр парвовірусу (ізолят ЄН-5/2) у присутності ВПК-108, румосолу, фоспренілу зменшувався на 1,2-1-1,5 lg ТЦД₅₀/0,5см³.  За РІД препарати ВПК-108 і румосол у концентрації 0,25 мг/мл пригнічували інфекційну активність парвовірусу собак (ізолят ЄН-5/2) у ФКЕ від 5 log₂ до 2-3 log₂ відповідно до препаратів. 

Використання  0,25 мг/мл фоспренілу призводило до зниження титру парвовірусу ЄН-5/2 у культурі ФКЕ на 3 log₂. Румосол і фоспреніл (0,25 мг/мл) щодо вірусу чуми (штам ЕПМ) блокували інфекційну активність, що обумовлено зниженням концентрації вірусу.

Для визначення впливу препарату румосол у 0,5 % концентрації (0,5 мг/кг), порівняно до фоспренілу (0,4 % (0,4 мг/кг), виробнича концентрація), проводили триразове введення препаратів цуценятам один раз на добу в об’ємі 1 см³. Триразове введення румосолу, порівняно до фоспренілу, найбільш активно зумовлювало підвищення гемоглобіну (Р<0,01), еритроцитів і лейкоцитів(Р<0,05; 0,01), ШОЕ (Р<0,01), еозинофілів (Р<0,01), моноцитів (Р<0,01), Т- і В-загальних клітин (Р<0,01), ІРІ (Р<0,001), ЦІК (Р<0,05) та фагоцитарної активності (Р<0,01) у межах фізіологічних норм. Щеплення цуценят проводили на фоні триразового введення румосолу у 0,5 %, фоспренілу у 0,4 % (виробнича) концентраціях. Було сформовано групи цуценят: І група – цуценята щеплені на фоні введення румосолу, ІІ група –цуценята щеплені на фоні введення фоспренілу, ІІІ група – цуценята щеплені без препаратів.

Встановлено, що препарат румосол найбільш активно впливає на формування поствакцинального імунітету, порівняно до фоспренілу. У таблиці 1 наведені гематологічні показники після щеплення на фоні триразового введення препаратів.

                                                                                                            Таблиця 1.

Гематологічні показники щеплених цуценят, М±m, п=3

Примітки: у цій та наступних таблицях *Р<0,05, **Р<0,01, ***Р<0,001 достовірність між групою до щеплення та на 7-21 добу після щеплення, •Р<0,05, ••Р<0,01, •••Р<0,001 між 7-ю та 21-ю добою у групі; 1- норма за Смирновим А.М. (1981 р.)

На 7-у добу після першого щеплення на фоні триразового введення  румосолу і фоспренілу знижувався рівень гемоглобіну на 26,7-21,3 г/л (Р<0,001, Р<0,01), еритроцитів на 0,5-0,3 Т/л (Р<0,001), кольорового індексу (Р<0,05, Р<0,001) та підвищувалась кількість лейкоцитів на 0,4-1,1 Г/л (Р<0,05, Р<0,001), ШОЕ на 2,3-1 мм/1 год. (Р<0,01), але залишалися у межах фізіологічних норм. У групі щеплених цуценят без препаратів також спостерігали зниження рівня гемоглобіну на 18,4 г/л (Р<0,01), еритроцитів на 0,2 Т/л, кольорового індексу (Р<0,01) та підвищення ШОЕ на 0,7 мм/1год. (Р<0,01). Інші гематологічні показники коливалися, але залишалися у межах фізіологічної норми.    

Встановлено на 21-у добу після ревакцинації, у порівнянні з аналогічними показниками на 7-у добу, у цуценят першої та другої групи підвищувався рівень гемоглобіну на 16,7-8,3 г/л (Р<0,01) та знижувався рівень ШОЕ на 1,3 мм/год.(Р<0,05) і лейкоцитів на 2,5-2,4 Г/л (Р<0,05, Р<0,001), але у групі щеплених на фоні румосолу підвищувалися еритроцити на 0,4 Т/л та кольоровий індекс (Р<0,001).       

У групі цуценят, щеплених без препаратів, на 21-у добу підвищувався показник ШОЕ на 1 мм/1 год. (Р<0,05, Р<0,01) та зменшувалась кількість лейкоцитів на 1,2 Г/л (Р<0,01) та кольоровий індекс (Р<0,05, Р<0,01) порівняно до 7-ї доби після вакцинації. Інші показники не мали достовірних змін.                                                               

Аналіз лейкограми крові щеплених цуценят на фоні румосолу та фоспренілу  показав достовірне зниження рівня еозинофілів упродовж усього періоду спостереження на 2 % (Р<0,01) -1 % (Р<0,05) та 2,3 % (Р<0,001)- 2,4 % (Р<0,01, Р<0,05) відповідно до 7-ї та 21-ї доби та до груп, тоді як у цуценят, щеплених без препаратів, цей показник зменшувався на 0,3-1,7 %.

Рівень сегментоядерних нейтрофілів збільшувався на 2,6% (Р<0,05) у цуценят І та ІІ груп на 21-у добу після ревакцинації. У групі цуценят, щеплених без препаратів, реєстрували зниження рівня сегментоядерних нейтрофілів на 2,4 % (Р<0,01), порівняно до 7-ї доби. У цуценят, щеплених на фоні румосолу та фоспренілу, збільшувався рівень паличкоядерних нейтрофілів на 1,3 % (Р<0,01)-2 % (Р<0,05) на 21-у добу після щеплення. Рівень лімфоцитів знижувався на 7-21 добу на 4 -3 % (Р<0,01) у цуценят, щеплених без препаратів.

На 7-у добу після першої вакцинації на фоні румосолу у цуценят реєстрували підвищення кількості моноцитів на 2,4 % (Р<0,05), а на фоні фоспренілу та без препаратів - зниження на 1 % (Р<0,01)-1,3 % (Р<0,05) відповідно. Підвищення моноцитів на 2 % (Р<0,01) у цуценят ІІІ групи та зниження у І та ІІ групи - на 2,4-1,3 % (Р<0,05) виявляли на 21-у добу,  порівняно до 7-ї доби. Однак, рівень моноцитів по відношенню до початкового показника нормалізувався у цуценят І та ІІІ групи (Р<0,05, Р<0,01), а у групі щеплених на фоні фоспренілу – знижувався на 2,3 % (Р<0,001).

Фагоцитарна активність нейтрофілів значно активізувалася у групах щеплених цуценят з румосолом (8,4 % (Р<0,01))  і фоспренілом (6,7 % (Р<0,01)) на 7-у добу після вакцинації, тоді як у групі щеплених цуценят без препаратів цей показник становив 3,3 % (Р<0,05).

Імунологічні показники щеплених цуценят на фоні триразового введення румосолу і фоспренілу вказують на стимуляцію поствакцинального імунітету порівняно до цуценят, імунізованих без препаратів (табл. 2).     

  Таблиця 2.

Динаміка імунологічних показників крові цуценят, М±m, п=3

На 7-у добу після вакцинації у цуценят І групи знижувався рівень В-загальних клітин на 1,3-1,7 % (Р<0,05). У цуценят ІІ-ї групи- кількість Т-і В-загальних клітин знижувалась на 3,5(Р<0,05)-1,6 % (Р<0,05), у ІІІ-ї групи - підвищувались Т-хелпери та знижувались Т-супресори на 1,7-2 % (Р<0,05) відповідно.

На 7-у добу після вакцинації у всіх групах щеплених цуценят  знижувались показники Т-активних на 2-1,7-1,4 % (Р<0,001, Р<0,01, Р<0,001) та Т-термостабільних на 1,6-2,3-1,6 % (Р<0,001, Р<0,05, Р<0,01) відповідно до груп, що пов’язано із зниженням кількості Т-загальних клітин та швидкою їх диференціацією.

Вже на 21-у добу після ревакцинації на момент формування імунної відповіді підвищувались імунологічні показники у цуценят, щеплених з препаратами, відносно 7-ї доби. Рівень Т- і В-загальних клітин підвищувався на 1-1,7 % (Р<0,05, Р<0,01) і 1-3,0 % (Р<0,01), відбувалася нормалізація співвідношення Тх/Тс. Кількість Т-хелперів підвищувалась на 1,4-6 % (Р<0,01), Т-супресорів знижувалась на 0,6-2,7 % (Р<0,01), що свідчить про стимуляцію імунної системи.

У цуценят, щеплених без препаратів на 21-у добу відносно 7-ї доби,  недостовірно збільшувалися імунологічні показники, окрім Т-активних клітин, які підвищувалися  на 2 % (Р<0,01).   Підвищення метаболічної активності нейтрофілів спостерігали у цуценят першої групи за рахунок збільшення показників НСТ+, НСТ++ на 5-6,3 % (Р<0,01, Р<0,001), у другій НСТ+ - на 5 % (Р<0,01) на 7-у добу, тоді як у цуценят групи, щеплених без препаратів, цей показник не мав достовірних змін.

ВИСНОВОК. Вперше вивчено противірусну активність препаратів тріазолового ряду (ВПК-108 та румосол) у порівнянні з фоспренілом щодо парвовірусу та вірусу чуми собак. За для оптимізації щеплення цуценят проти парвовірусного ентериту та чуми собак визначено схему введення румосолу, як препарату з імунокорегуючою дією.

Література:

1. Полушко О.В. Мониторинг, специфическая профилактика и методы  лечения чумы собак в г. Луганске [Текст] / О.В. Полушко // Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки.- 2005.- № 50/73.- С. 183-188.
2. Полушко О.В. Деякі біологічні властивості вакцинного штаму вірусу чуми м’ясоїдних [Текст] / О.В. Полушко // Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки.-  2006.-№ 63/86.- С. 125-128.
3. Пархоменко Л.І. Первинна ізоляція вірусу чуми м’ясоїдних від собак [Текст] / Л.І. Пархоменко, О.В. Ільіна // Вісник Житомирського ДАУ. – 2007.- № 2 (19) т. 1. – С. 141-145
4.  Ільіна О.В. Цитопатогенні властивості ізолятів вірусу чуми та парвовірусу собак у культурі клітин Vero [Текст] / О.В. Ільіна //  Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки. – 2007. – № 78/101.- С. 260- 264.
5. Ільіна О.В. Індикація вірусу чуми та парвовірусу собак [Текст] / О.В. Ільіна // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2008. - № 1 (48). – С. 198-201.
6. Ільіна О.В. Імуномоделююча дія препарату тріазолінового ряду щодо імунізації щенят у порівнянні з фоспренілом [Текст] / О.В. Ільіна, А.М. Селезньова, В.В. Парченко, А.Г. Каплаушенко // Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки. – 2008. – № 92. – С. 92-96
7. Ільіна О.В. Противірусна активність нових препаратів тріазолінового ряду щодо вірусу чуми та парвовірусу собак in vitro [Текст]  / О.В. Ільіна, В.Й. Іздепський, Л.І. Пархоменко, Б.Т. Стегній, В.В. Парченко, А.Г. Каплаушенко // Ветеринарна біотехнологія ДНКІБШМ. – К. – 2008.- № 13 (том 2). – С. 88- 92
8. Ільіна О.В. Визначення противірусної активності деяких похідних 1,2,4 – триазолу відносно вірусу чуми та парвовірусу [Текст] / О.В. Ільіна, Л.І. Пархоменко, В.Й. Іздепський, В.В. Парченко, А.Г. Каплаушенко // Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки.- 2008.-№ 84.- С. 64- 67
9. Пархоменко Л.І. Методи отримання гіперімунних сироваток та використання їх для індикації парвовірусу собак [Текст] / Л.І. Пархоменко, О.В. Ільіна, О.О. Довганюк // Збірник наукових праць. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини.- Х. -2008.- Випуск 16 (том 2): ветеринарні науки – С. 103-106.
10. Пат. 36330 Україна, С07Д 249/00 А61К 31/41. Похідні 1,2,4 –триазолу, що виявляють противірусну активність по відношенню до вірусів курячих ембріонів [Текст]. Книш Є. Г., Парченко В.В., Панасенко О.І., Каплаушенко А.Г., Каплаушенко Т.М., Гоцуля Т.С., Пархоменко Л.І., Іздепський В.Й., Ільіна О.В.[та ін.] - № u 2008 05244; заявл. 22.04.2008; опубл. 27.10.2008, Бюл. 20.