Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Власенко В.В., Вакуленко Н., Ковальова В.

ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ

Харківський національний автомобільно-дорожній університет

 

Ефективне функціонування будь-якої організації визначається насамперед ступенем розвитку її персоналу. Спроможність організації постійно здійснювати розвиток своїх працівників є одним з найважливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності організації на ринку, оновлення та зростання обсягів виробництва товарів чи надання послуг.

The effective functioning of any organization is determined above all things the degree of development of its personnel. Possibility of organization constantly to carry out development of the workers is one of major factors of providing of competitiveness of organization at the market, update and growth of production of commodities or grant of services volumes.

Ключові слова: персонал, конкурентоспроможність, розвиток, професійне навчання.

В умовах наростання глобалізаційних тенденцій розвитку світової економіки значення людського чинника у підвищенні рівня конкурентоспроможності національних економік суттєво посилюється. Забезпечення отримання країною конкурентних переваг можливе лише  за умов наявності якісного, конкурентоспроможного персоналу, який формується в умовах розвиненого конкурентного середовища на ринку праці. Саме тому проблеми, пов’язані із дослідженням шляхів оптимізації стану розвитку ринку праці як необхідної передумови формування конкурентоспроможного персоналу, є дуже актуальними.

Конкурентоспроможність персоналу є досить новою для нашої країни сферою наукових досліджень і напрямом практичної діяльності підприємства. На сьогодні ще не має єдиного загальновизнанного визначення конкурентоспроможності підприємства  і тому його термінологічне визначення та складові потребують подальшого дослідження. Питанням управління конкурентоспроможності персоналу підприємства присвячені роботи таких вчених: І.Р. Бузько, А.Е. Воронкова, І.В. Мажура, Ї.В. Шаповалова, С.А. Картошов, М.С. Дороніна, В.В. Онікіенко. В Україні науковий інтерес до проблеми конкурентоспроможності персоналу підприємства тільки починає формуватися.

Дослідження засвідчили високу рентабельність початкової освіти. Водночас простежується стійка тенденція: чим вищий рівень підготовки, тим нижча його норма віддачі. Тому для оцінки ефективності професійного навчання персоналу необхідно використовувати різні методи. Це стосується, зокрема, визначення ефективності навчання на рівні навчального закладу, підприємства, а також на макрорівні.

Розвиток персоналу — це системно організований процес безперервного професійного навчання працівників для підготовки їх до виконання нових виробничих функцій, професійно-кваліфікаційного просування, формування резерву керівників та вдосконалення соціальної структури персоналу. Розвиток персоналу забезпечується заходами з виробничої адаптації персоналу, оцінювання кадрів для здійснення атестації кадрів, планування професійної кар’єри робітників і фахівців, стимулювання розвитку персоналу тощо.

Управління розвитком персоналу сприяє ефективному використанню трудового потенціалу особистості, підвищенню її соціальної та професійної мобільності, є засобом профілактики масового безробіття, відіграє значну роль у підготовці працівників для здійснення структурної й технологічної перебудови галузей економіки. Це позитивно впливає на збільшення обсягів та оновлення номенклатури випуску продукції чи надання послуг, забезпечує покращання результатів фінансової діяльності.

Одночасно розвиток персоналу сприяє підвищенню рівня конкурентоспроможності самих працівників на ринку праці. Конкурентоспроможність робочої сили — це сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару «робоча сила», що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців. Вона має визначені якісні та кількісні характеристики.

Працівники, підвищуючи свій рівень кваліфікації чи опановуючи нову професію або спеціальність засвоєнням нових знань, умінь і навичок, одержують додаткові можливості для планування професійної кар’єри як в організації, так ї за її межами. Розвиток персоналу забезпечує підвищення загального інтелектуального рівня особистості, розширює її ерудицію та коло спілкування, оскільки освічена людина вільно орієнтується в сучасному складному світі, у взаєминах з людьми. Як наслідок покращується соціально-психологічний клімат в структурних підрозділах організації, підвищується мотивація працівників до праці, їхня вірність цілям і стратегічним завданням організації, забезпечується, а також знижується рівень плинності кадрів.

Завдання розвитку персоналу організації такі:

—                     здійснення професійної підготовки робітників, створення сприятливих умов для ефективної роботи персоналу, запровадженням гнучної системи безперервної післядипломної освіти працівників;

—                     організація виробничої адаптації персоналу, його професійно-кваліфікаційного просування для реалізації цілей стратегічного управління;

—                     забезпечення повнішого використання здібностей, інтересів працівника, його освітнього та професійного потенціалу для впровадження в практику нововведень, високих технологій, щоб у такий спосіб підвищувати гнучкість організації, її конкурентоспроможність на ринку;

—                     проведення оцінювання персоналу, застосування результатів оцінювання під час здійснення виробничої адаптації, атестації працівників, забезпечення взаємозв’язку атестації зі стратегією управління конкурентоспроможністю персоналу організації;

—                     формування позитивного ставлення персоналу до організації, її керівництва внаслідок цілеспрямованого планування трудової кар’єри працівників, ефективного матеріального й нематеріального стимулювання їхнього розвитку, підвищення престижу й привабливості організації.

Реалізація завдань з розвитку персоналу потребує значних витрат ресурсів. Питома вага витрат організацій на персонал у собівартості продукції чи послуг має виражену тенденцію до зростання. Тому важливого значення набувають економічні аспекти розвитку персоналу, заходи щодо забезпечення раціональнішого використання коштів роботодавця на зазначені цілі. Проблеми інвестування в розвиток людини знайшли своє відображення в концепції людського капіталу.

Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал — найефективніші. Саме цим зумовлюється нова якість економічного зростання, яка утвердилась за останні десятиріччя в розвинених країнах.

 

Література

1. Бузько І.Р. Стратегічне управління персоналом підприємств в умовах сучасного розвитку ринку праці / Бузько І.Р., Вартанова О.В., Надьон Г.О., Крупко В.У.,Безсмертна В.В. –Луганськ. – Вид-во СНУ ім. В.Даля. 2009. – 804с.

2. Кирьянов А. В. Концепция управлення человеческими ресурсами в организации // Управление персоналом. - 2003. - № 4. - С. 13-17.

3.  Михайлов Ф.Б. Управление персоналом: Классические концепции и новые подходы. - Казань: Изд-во КФЄИ, 1994.-361с.

4. Овчинникова М.Н. Требования работодателей в пространстве рыночного взаимодействия: эмпирическая диагностика // Корпоративная культура – 2007. – №1(155). – С. 58-61.

5. Шаповалова Т.В. Роль образовательного уровня персонала в повышении конкурентоспособности предприятия//Вісник СНУ ім. В.Даля.-2003.-№2 (60).С.271-275