Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Полєвікова О. Б.
 
ГЕНЕЗА СЛОВОЦЕНТРИЧНОГО ПІДХОДУ ДО МОВНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ У ЛІНГВОФІЛОСОФСЬКІЙ ДУМЦІ УКРАЇНИ
Херсонський державний університет
 
Вступ. Філософія мови як наукова дисципліна з’явилася у другій половині XVIII ст. завдяки працям таких філософів як Г.Ліхтенберг, І.Гаман, І.Гердер, Г.Якобі, В. фон Гумбольдт. Але до 50-х років XX ст. вона найчастіше асоціювалася з лінгвістичним структуралізмом, згодом – з генеративною граматикою, теорією штучного інтелекту.
Розвиток лінгвофілософських ідей почався лише в 70-80-ті роки XX ст. як перехід від лінгвістичної філософії оксфордської й кембріджської шкіл до філософії мови. Філософія лінгвістики започаткована завдяки працям Г. Фреге, Б. Рассела, К. Айдукевича, В. Квіна, Н. Хомського.
З 80-х років XX ст. філософію мови пов’язують із когнітивними напрямами досліджень, переорієнтацією з філософії мови до філософії свідо­мості. У працях Дж. Скорупскі, Ч. Тревіса, Е. Крейга мова розглядається як носій одного з типів знань; категорії мови вивчаються у взаємозв’язках зі свідомістю, мисленням, сутністю людини як соціальної та біологічної істоти.
Зміна філософських поглядів на природу мовної реальності формує у межах лінгвістичного осягнення сутності два підходи: 1) іманентно-семіологічний, виразно втілений у структуралізмі; б) антропологічний, започаткований В. фон Гумбольдтом. Згідно з цією концепцією мова є відтворюваною роботою духу, який перетворює артикульований звук у слово, слугує засобом вираження думки.
Мета дослідження: здійснити теоретико-методологічне обґрунтування словоцентризму як основи мовленнєвого розвитку людини.
Реалізація поставленої мети вимагатиме, на нашу думку, розв’язання таких завдань: 1) розглянути ключові філософські поняття в історичному контексті; 2) здійснити аналіз теоретичних положень Г.Сковороди, О.Потебні та інших вітчизняних дослідників мови; 3) визначити реальне становище словоцентризму на сучасному етапі розвитку педагогічної науки в Україні.
1.  Філософський і лінгвістичний підходи до сутності мови споріднені спільною метою бачити світ як єдине ціле. На думку Ю.Степанова філософія мови – це сукупність поглядів на мову, пов’язаних із конкретними філософськими течіями. Цей парадигмоцентричний підхід до філософії мови дає змогу внутрішньо структурувати дослідження, визначити її ретроспективу та перспективу, закономірності розгортання. В історії розвитку лінгвофілософських ідей Ю.Степанов виокремлює три парадигми: 1) семантич­ну; 2) синтактичну та 3) прагматичну [27].