Дейкало Г.О., Осипенкова І.І., Унрод В.І., Скрипниченко Р.М.
ПРО МЕТОДИ ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ ЛИМОННОЇ КИСЛОТИ
Черкаський державний технологічний університет
В статті проаналізовані відходи, які утворюються при виробництві лимонної кислоти та запропоновані методи для їх переробки.
Ключеві слова: лимонна кислота; методи переробки.
In the article the wastes which appear at production of lemon acid and methods for their processing offered are analysed.
Key words: lemon acid; methods of processing.
При виробництві лимонної кислоти мікробіологічним методом за допомогою пліснявих грибів утворюються різні за хімічним складом відходи: гіпсовий шлам, міцелій та фільтрат цитрату кальцію. Вони забруднюють грунт, повітряний та водний басейни. Утворення небезпечних токсичних речовин відбувається внаслідок хімічної взаємодії цих відходів із компонентами навколишнього середовища. При виробництві 1т лимонної кислоти утворюється 3,8 – 5,7 т цих відходів. Вони направляються на поля фільтрації і їх кількість постійно збільшуватиметься, так як потреба у виробництві лимонної кислоти зростає, яка завдяки своїм фізико-хімічним властивостям широко використовується у ряді галузей промисловостей, зокрема в харчовій, хімічній, фармацевтичній, металургійній.
Так як ці відходи не використовуються, заводам, які виробляють лимонну кислоту, потрібно витрачати значні кошти на видалення відходів та очистку стічної води, що в значній мірі впливає на рентабельність цього виробництва. Важливою задачею виробництва лимонної кислоти є пошук методів утилізації відходів, що не тільки поліпшить екологічні умови виробництва, а також знизить її собівартість.
Нами розроблені методи для застосування цитрогіпсу і вологої міцеліальної маси.
Установлено, що цитрогіпс можна застосовувати для виготовлення в’яжучих речовин, а міцеліальну масу – для кормових добавок.
Основними факторами, які впливають на фізико-хімічні властивості в’яжучих речовин, виготовлених із цитрогіпсу, є температура обпалювання, хімічна природа внесених активних добавок та їх концентрація. Залежно від температури обпалювання утворюються два види в’яжучих: напівводний цитрогіпс і безводний.
За своїми фізико-механічними властивостями вони можуть бути використані для виготовлення різноманітних гіпсових виробів, а також як домішки до інших в’яжучих речовин. Напівводний цитрогіпс має синє забарвлення, обумовлене наявністю не більше 3% домішок берлінської лазурі, тому його можна використовувати як матеріал для виготовлення багатьох декоративних виробів.
За допомогою розробленого методу можна переробляти вологу міцеліальну масу для добування сухих кормових добавок. Фізико-хімічний аналіз складу комбікормів дав змогу визначити можливість заміни окремих білкових компонентів на відпрацьований міцелій, тому що він містить у своєму складі: білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни, органічні кислоти та незамінні амінокислоти. Проведені розрахунки дозволили встановити, що міцелій за поживною цінністю може замінити зернові та інші цінні компоненти традиційних комбікормів, які містять білок.
Запропоновані нами методи для використання відходів, в якості вторинної сировини, відрізняються низькими енергетичними затратами. Найбільш дешеві продукти можна одержати із міцелію, так як вони виготовляються при кімнатній температурі.
Таким чином запропоновані методи утилізації відходів рішали б не тільки екологічні проблеми виробництва лимонної кислоти, але й в значній мірі знижували її собівартість.