Рейтинг пользователей: / 3
ХудшийЛучший 

УДК 339.72

Ватаманюк-Зелінська У.З.

Пшдряд, як форма інтеграційної взаємодії підприємств великого та малого бізнесу

Львівська державна фінансова академія

 

Вступ. Інтегративність різних підприємницьких структур як окремих системних комплексів, передбачає формування раціональних схем взаємодії між ними – інтегрованими об’єктами та великими інтеграційними об’єднаннями. Передумовою такої форми співпраці є необхідність збалансованого розвитку економіки на рівні підприємств, галузей, регіонів та держави в цілому на основі економії та раціонального використання трудових, фінансових, виробничих та ін. ресурсів і зростання надходжень до місцевих та державного бюджетів. Загалом, будучи своєрідною формою транснаціоналізації виробництва, інтеграція розглядається як поняття, що означає об’єднання в ціле будь-яких окремих частин і характеризує наслідки трансформаційних процесів, які відбуваються у інтеграційних об’єктах,. Зважаючи на те, що розвиток інтеграційних процесів стосується, в переважній більшості, промислового сектора економіки, слід відмітити вагому роль підприємств малого бізнесу у таких процесах. Отож, зміни, що відбуваються в економіці України супроводжуються новими підходами в організації малого та великого бізнесу, зокрема, у діяльності суб’єктів господарювання, які за новими критеріями Податкового кодексу [1] відносяться до 1-4 групи єдиноплатників і відрізняються видами послуг, які вони надають, здійснюючи господарську діяльність, обсягом доходу та кількістю осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах. Тому організаційні форми підприємницької діяльності трансформовуються і, зважаючи на особливості власного функціонування, можуть, зокрема, передбачати й інтеграційну взаємодію малих та середніх підприємств із підприємствами великого бізнесу, враховуючи особливості організації їх господарської діяльності.

 

Розглядаючи поняття інтеграційної взаємодії (інтеграції) у різних наукових виданнях, слід зазначити, що в основному воно стосується виробничих процесів, пов’язаних із виготовленням продукції. Тому його й доцільно розглядати, поєднуючи види діяльності підприємств промислового сектора економіки, що діють у сфері великого та малого бізнесу. За цієї умови переваги інтеграційної взаємодії для розвитку виробничих зв’язків полягатимуть у наступному: зменшення ризиків у учасників фінансово-господарських відносин; забезпечення рентабельності виробництва та інноваційної складової у розвитку господарської діяльності підприємств; налагодження каналів збуту; маневреність капіталу; отримання прибутку за рахунок використання переваг різних форм інтеграційної взаємодії; диверсифікація ризиків та витрат.

Важливим, з точки зору організаційної взаємопідпорядкованості інтегрованих та інтеграційних формувань, є принцип інноваційного розвитку. Проте, інноваційна діяльність зумовлена значними негативними ризикам, що, особливо небажаним є в сфері господарювання. Переведення такої ситуації у ранг сприятливих щодо отримання прибутку і збереження власних ринкових позицій передбачається використання системи інтеграційної взаємодії вертикального типу: принцип підпорядкованості за рахунок співпраці (об’єднання) підприємств, пов’язаних із різними стадіями виробництва та реалізації виробничої діяльності, який забезпечує мінімальні ризики у інноваційній сфері та коригує збутову політику фірми. Попри це, великі переваги мають також горизонтальні інтеграційні об’єднання, які забезпечують розвиток окремої галузі економіки за рахунок підпорядкування, в основному, управлінських функцій та інтеграційні об’єднання діагонального типу.

Вертикальна інтеграція, – в мікроекономіці, це ступінь володіння одним холдингом, інфраструктурою, бізнес-процесами, технологіями, компетенціями і  т.  д. у ланцюзі процесів виробництва товару або послуги (в напрямку до постачальників сировини – назад; в напрямку до споживачів – вперед). Вертикально інтегровані холдинги контролюються загальним власником. Зазвичай кожна компанія холдингу виробляє різний продукт або послугу для задоволення загальних потреб. Наприклад в сучасному сільському господарстві, в більшості випадків, існує такий ланцюг: збір продукту, його переробка, сортування, упаковка, зберігання, транспортування і, нарешті, продаж продукту кінцевому споживачеві. Фірма контролююча все або декілька ланок подібного ланцюга буде вертикально інтегрованою. Вертикальна інтеграція це протилежність горизонтальній інтеграції. Монополія створена за допомогою вертикальної інтеграції називається вертикальною монополією [2].

Розглядаючи поняття вертикальної інтеграції, слід звернути увагу на його трактування у різних часових епохах. Так, у другій половині 19 ст. також існував такий підхід до його означення [3; 4]: вертикальна інтеграція – об'єднання в єдиний технологічний процес всіх або основних ланок виробництва і перехід, від вирощування сільськогосподарської продукції продуктів до реалізації готової продукції під контролем одного центру – промислової, банківської або торгової монополії. При вертикальній інтеграції контролюються всі стадії виробництва і збуту. Це одне з поширених явищ в аграрній економіці високорозвинутих капіталістичних країн, що характеризує поєднання сільського господарства з промисловістю, підпорядкування фермерського виробництва великим промисловим і торговим фірмам. Інтегровані сільськогосподарські підприємства широко упроваджують науково-технічні досягнення в галузі механізації, електрифікації, хімізації, меліорації, агрономії і генетики. Вертикальна інтеграція підсилює подальше зростання концентрації і централізації виробництва і капіталу в сільському господарстві, приводить до монополізації виробництва і збуту ряду сільськогосподарських товарів; вона приносить монополіям величезні надприбутки, веде до посилення їх домінування в сільському господарстві. Найбільш поширена форма вертикальної інтеграції – система укладання монополіями договорів з фермерами і дрібними землеробами, на основі яких виробники постачають відповідній компанії певний продукт. Інтегруюча| фірма постачає необхідні засоби праці, сировину, забезпечує консультаціями і т.п. За допомогою вертикальної інтеграції монополії повністю контролюють виробництво, встановлюють не тільки квоту постачань і ціни на сільськогосподарську продукцію, але і обсяг виробництва останньою, добиваються дотримання встановленої технології виробництва. Вертикальна інтеграція набула значного розвитку в країнах Північної Америки, перш за все в галузі птахівництва, що привело до створення великих підприємств, оснащених сучасною технікою. Розвиток вертикальної інтеграції вносить зміни в процес відтворення капіталу в сільському господарстві. Переробка сільськогосподарської продукції стає виключно справою промисловості. Таким чином, все або майже все те, що виготовляється в сільському господарстві, набуває товарного характеру і поступає в промисловість у вигляді сировини. У іншому становищі опиняються великі фермерські господарства, що встановлюють зв'язки з монополістичними фірмами. Вони високопродуктивні і рентабельні, але інтереси великих фермерів стикаються з інтересами монополістичних груп при розподілі доданої вартості, що створюється на їх підприємствах. Досвід США і країн Західної Європи показує, що система вертикальної інтеграції не привела до утворення "організованого ринку" і не позбавила економіку від кризових явищ. Вертикальна інтеграція означає новий ступінь уречевлення| виробництва при збереженні приватної власності на засоби виробництва. Даний підхід вказує на притаманність такого способу організації економічних відносин у капіталістичному суспільстві (про що зазначає автор словника), і трактує його як негативне явще через монополістичний характер вертикальної інтеграції. Проте, як пріоритетне явище, трактується вертикальна інтеграція на кооперативній основі.

 

ЧИТАТЬ ВЕСЬ ТЕКСТ с рисунками >>>