Антонюк С.М., Головня П.Ф., Міщенко С.В., Ахрамєєв В.Б., Андрієнко І.Б., СвиридовМ.В., Головня О.П.

ПОСТНЕКРОТИЧНІ КІСТИ – ПРОБЛЕМА ПАНКРЕАТОЛОГІЇ

Донецький національний медичний університет

Антонюк С.М., Головня П.Ф., Мищенко С.В.,  Ахрамеев В.Б., Андриенко И.Б., СвиридовН.В., Головня А.П.

Постнекротические кисты –проблема панкреатологии

Авторами обследованы и  пролечены 38 больных с постнекротическими псевдокистами поджелудочной железы. Внедряемые малоинвазивные технологии оценены как, высокоэффективные и безопасные способы лечения даной категории больных.

Ключевые слова: деструктивный панкреатит, постнекротические кисты, малоинвазивные технологии.

Antoniuk S.M., Golovnja P.F., Mishchenko S.V., Ahrameev V.B., Andrienko I.B, SviridovN.V., Golovnja A.P.

Postnecrotic cyst - problem pancreatology

Authors examined and treated 38 patients with postnecrotic pseudocysts of the pancreas. Ongoing minimally invasive technologies evaluated as highly effective and safe treatments this patients.

Keywords: destructive pancreatitis postnecrotic cysts, minimally invasive technology.

У своєму повідомленні ми хочемо поділитися досвідом лікування хворих деструктивним панкреатитом, у яких перебіг захворювання ускладнився формуванням постнекротичних псевдокіст. Основним методом діагностики постнекротичних псевдокіст являється ультрасонографія, яка дозволяє у достатній мірі визначати об'єм, структуру та межі патологічного процесу. Якщо питання тактики хірургічного лікування, щодо сформованих кіст, у якійсь мірі визначені, то об'єми втручань при несформованих псевдокістах активно дискутуються в літературі, на симпозіумах, з'їздах та інш.

В вирішенні вказаної проблеми можуть бути малоінвазивні технології, спрямовані на усунення патологічного процесу з мінімальною травматичністю та суттєво зниженному ризику лікувальної процедури. Нами були обстежені 38 хворих з постнекротичними псевдокістами, які були госпіталізовані в стаціонар у строки від 3-х до 12 тижднів з моменту захворювання. З них – 32 чоловіка та 6 жінок, вік коливався від 26 до 62 років. Розміри псевдокіст складали від 6 до 15 см у діаметрі, об'ємом від 20 до900 мл. Локалізація патологічних порожнин відмічалася в основному в парапанкреальній ділянці у 34 хворих, у одного – в ділянці селезінки, яка займала весь лівий піддіафрагмальний простір та у 3-х хворих кіста розташована з переходом на клубову ділянку. Найчастише – (у 24 хворих) кісти були поодинокими, у 15-ти пацієнтів кісти відшнуровувалися у вигляді 2-х – 3-х та більше порожнин. Прицільна пункція виконувалася під місцевою анастезією та примедикацією в умовах операційної, голками типу – стілет-катетери або пункційні голки діаметром 3,5 мм, довжиною 18-25 см. Дослідження відбувалися під ультразвуковим контролем на апараті “Volusion - 780” фірми “General elektrik”, який має кольорове доплеровське картирування, яке дозволяє диференцювати постнекротичну псевдокісту з аневризмою та особливо визначитися із взаємовідносинами між кістою та магістральними судинами цієї зони. Прицільна пункція виконувалася методом «вільної руки», інколи, для полегшення точного надходження в осередок, використовувався спеціальний пункційний адаптер.

При проходженні голки крізь м 12'"> які тканини, звертали особливу увагу на наступні ефекти:

-  Симптом «прогинання» тканин, особливо капсули кісти або органу;

-  Симптом «зміщення» шарів тканин;

-  Візуалізація кінчика (зрізу) пункційної голки;

-  Проява гіпо-анехогенного ареолу навкруги кінчика голки (при введенні анестетиків).

В залежності від локалізації рідинних утворень пункції виконувалися в основному через шлунково – ободову зв'язку та малий сальник, у одного хворого по середньо-пахвовій лінії зліва, крізь синус, із залишенням дренажу на 18 діб, у 2-х хворих при локалізації процесу у лівій клубовій ділянці, виконувалося подвійне контрастирування (через клізму сигмоподібна кишка наповнювалася розчином фурациліну) та на правому боці троакаром виконувалася пункція із залишенням дренажів.

У двох хворих пункція кіст виконувалася вимушено, крізь стінку шлунка (також при подвійному контрастуванні).

При досягненні голкою патологічного рідинного утворення виконувалася аспірація вмісту із подальшим бактеріологічним, цитологічним та біохімічним дослідженнями.

Останні, дозволили підтвердити нагноєння псевдокісти  у 5-ти хворих, у 3-х хворих –крововиливи у порожнину та у однієї хворої виявлені атипічні клітиниу вмісту кісти –як наслідок  канцерозного апнкреатиту. Усім хворим після видалення вмісту кіст  в порожнину вводили антибіотики, інгібітори протеаз та кортикостероїди.

17 пацієнтам проводили повторні пункції, так як через 3-5 діб при контрольних дослідженнях відмічали в різній мірі наповнення кіст. У хворих із нагноєнням кіст повторювалися пункції до 6-ти разів. Дренажі залишалися тільки у 4-х хворих(це локалізація процесу заочеревинно, лівій клубовій ділянці та зліва під діафрагмою). У інших хворих дренажі не залишали, через ризик підтікання вмісту кіст після їх видалення, у 10-ти випдках виконували рентгенконтрастні дослідження, в двох з них –виявлена внутрішня нориця з головним протоком залози. З вище вказаного, слід визначити, що з 38-ми хворих малоінвазивна хірургія була ефективною у 31-го пацієнта. З них, 4 хворих госпіталізовані повторно із синдромом дуоденальної непрохідності, пов’язаного з порушеннями в дієті.

Не ефективним малоінвазивне лікування було у 7-ми хворих. Одну хвору перевели в онкологічне відділення. Двом хворим із-за багатокамерності структури кіст на 6-му і 8-му тижні виконані радикальні цистектомії, двом хворим виконані дренуючі операції (цистентеростомія) в такі самі строки, тому що причиною не ефективності малоінвазивного лікування були нориці псевдокіст з головним панкреатичним протоком, та 2-м хворим доступом Кохера зліва розтинали заочеревний простір, виконували некрсеквестректомію з дренуванням поржнин нами створеним дренажним пристроєм(патент 5412А). Ускладнень при проведенні малоінвазивних втручань не було.

Таким чином, отримані результати лікування постнекротичних псевдокіст з використанням малоінвазивних технологій під контролем ультрасонографії дозволить зробити висновок, що впровадження в клінічну практику вказаних втручань являється сучасним високоефективним і безболісним методом лікування таких хворих.