Антонюк С.М., Головня П.Ф., Ахрамєєв В.Б., Андрієнко І.Б., СвиридовМ.В., Гмошинський М.В.

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ДЕСТРУКТИВНИМ ПЕНКРЕАТИТОМ

Донецький національний медичний університет

Авторами представлены материалы обследования 168 больных с острым деструктивным панкреатитом обследованным больным кроме общепринятой тактики дополнительно внедрялись новые технологии, которые позволили снизить количество осложнений и летальность на 2,9%

Ключевые слова: деструктивный панкреатит, тактика, детоксикация

Antonjuk S.M., Golovnja P.F., Ahrameev V.B., Andrienko I.B, SviridovM.V., Gmoshinsky M.V.

Some features of the complex treatment of patients with pancreatitis

The authors of the materials survey of 168 patients with acute pancreatitis patients examined than the conventional tactics in addition to introduce new technologies that will reduce the number of complications and mortality at 2.9%

Keywords: destructive pancreatitis, tactics, detoxication

Однією з причин невдоволеності результатами хірургічного лікування хворих на гострій панкреатит являється досить вісока летальність, в основному, за рахунок прогресування панкреонекрозу і розвітку важких ускладнень на тлі вираженого ендотоксикозу.

Під нашим спостереженням знаходилось 168 хворих у яких діагностований деструктивний панкреатит. Діагноз підтвердженій даними клінічних досліжень, результатів біохімічних показників, а також даних рентгенологічних і ультрозвукових досліджень.

Протягом останніх десятиліть в тактику лікування хворих з деструктивними формами панкреатиту вносились деякі зміни і були доповнення розробками з власного досвіду, це означає, що традиційно у всіх хворих оцінювали важкість стану і призначали консервативне лікування з урахуванням симптоматики основного захворювання, його ускладнень  і супутньої патології. Це боротьба з болем (новокаїнові паранефральні, парапанкреальні блокади і блокади круглої звязки печінки; спазмолітики, анальгетики, промедол). З метою стабілізації гемодинаміки проводили внутрішньовенні інфузії високомолекулярних плазмозамінників. З метою дезінтоксикації внутрішньовенно переливали до 4000 -7000 мл кристалоїдних розчинів на добу в 2-3 прийоми з форсуванням  диурезу. Пероральний прийом їжі забороняли і по можливості переводили хворих на парентеральне харчування. У 140 хворих (88,7% випадків) для уточнення характеру робили лапароскопію з наступним дренуванням черевної порожнини, створеним нами дренажним пристроем (АС№ 41080)

Дані літератури свідчать про те, що розвиток панкреонекрозу відбуваеться при скупчені капілярного фільтрату в інтерстиціальному просторі в результаті чого настає динамічна недостатність лімфообігу з наступним гіпостазом, стазом і тромбозами в дрібних лімфатичних капілярах. При цьому підвищується активність калікреїну  і протеолітична активність сироватки крові. У подібних випадках виникає необхідність катетерезації периферійних лімфатичних судин(ПЛС). яка проводилась в 59(35,1%) наших хворих.

Незалежно від форми, важкості і поширеності процесу з метою коррекції умов мікроциркуляції  і лімфопродукції  спочатку вводився гепарін 5000 ОД і лідаза 8 ОД на добу. З метою нейтралізації токсичної дії протеаз, які активуються калікріїн-кініновою системою ендолімфально вводили по 20000 контрикала. З метою профілактики розвитку гнійно-септичних ускладнень таким хворим проводили ендолімфатичну антибіотикотерапію і імунокорекцію. Антибіотики, в основному, аміноглікозіди, напівсинтетичні пеніціліни вводилися двічі на добу в загальноприйнятих дозах. З метою імунокорекції ендолімфально 1 раз у три дні вводили 0,3 мл продігіозана.

При прогресуючому токсикозі і важких порушеннях детоксикаційної функції бар’єрних органів робили дренування грудної лімфатичної протоки з наступним проведенням лімфосорбції активованим вугіллям марки СКН. Таких хворих було 13(7,7%)

Прооперовано 67 (39,9%)  хворих. Показанням до термінових втручань у 23 (17,5%) хворих були: не ефективність активної консервативної терапії протягом 1-2 діб; гострий холецистопанкреатит з розвитком деструкції в жовчному міхурі, наростання механічної жовтяниці; гнійно-септичний процес в підшлунковій залозі та прогресування поліорганної недостатності. 34 пацієнтам(25,9%) були зроблені відсрочені сануючі операції.

У 21 хворого (12,5%) відмічалися ознаки розвитку печінкової недостатності. Їм проводилася лапаротомна холедохостомія і  лапароскопічна мікрохолецистостомія. Цим хворим проводили екстрокорпоральну детоксикацію жовчі аміакотропними сорбентами марки СКН-1К і СКН-2К по розробленому нами спосубу (ас№ 41080)

Ефективність лікування була досягнута в 154 (91,1%) хворих.

Проведення ендолімфальної терапії ендотоксикозу при деструктивних формах панкреатиту в наших хворих в порівняні з хворими, що отримували загальноприйняте лікування, проявлялось більш раннім відновленням гемодинаміки, ліквідацією парезу кишечника, нормалізацією температури. Істотним було раннє відновлення функціональної активності і відносної кількості клітин Т – системи імунітету, нормалізувався рівень і співвідношення імуноглобулінів класу АМG, нормалізувалась бактерицидна активність сироватки крові, фагоцитарні реакції, рівень амілази крові і сечі. Зниження рівня аміаку в жовчі свідчив про відновлення сечовиносинтезуючої функції печінки.

Вмерло 11 хворих від ускладнень, повязаних з декомпенсованим ендотоксикозом.

Післяопераційна летальність склала 16,4%, тобто це на 2,9 нижче аналогічних показників минулих років. Що свідчить про ефективність тактики яка проводилась у досліджених нами хворих.

При  вивчені віддалених результатів одужаних хворих у 38 (24,7%) на протязі від 3-х до 12 тижнів були діагностовані постнекротичні псевдоксти підшлункової залози, яким успішно виконані малоінвазивні технологіі. Особливості лікування псевдокіст будуть викладенні в наступному матеріалі.

Таким чином, комплексний підхід до тактики хірургічного лікування хворих з деструктивним панкреатитом дозволяе в більш ранній термін скорегувати гомеостаз і поліпшити результати лікування цієї категорії хворих.