УДК 338.484

Побігун О.В., Фоменко Н.В., Гоптарьова Н.В.

Досвід використання екотуристичних продуктів за кордоном

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Рассматривается популярность экологического туризма за рубежом и варианты использования экопродуктов в отдельных странах мира.

Popularity of ecological tourism is examined abroad and variants of the use of ecoproducts in the separate countries of the world.

Ключевые слова: экотуризм, сельский зеленый туризм.

На сучасному етапі розвитку індустріалізації туризму відбувається наростання протиріч між задоволенням туристичного попиту і раціональним використанням туристичних ресурсів, в основі яких - антропогенне навантаження, що здійснюється потоками туристів на природні екосистеми.

На вирішення цих протиріч спрямована концепція екологічного туризму, основною ідеєю якої є гармонізація стосунків людини з навколишнім природним середовищем, турбота про збереження довкілля, що використовується в туристичних цілях, та підвищення екологічної свідомості суспільства. Сам термін «екотуризм» має багато визначень. В широкому трактуванні під екотуризмом розуміють такі види туризму, які не приносять шкоди довкіллю і сприяють гармонійному розвитку туристичних регіонів. В більш вузькому – це подорожі, в яких основним мотивом виступає пізнання відносно недоторканої природи.

Одним із найважливіших об’єктів екотуризму у всьому світі є природоохоронні території. Згідно українського законодавства, рекреаційно- туристичну діяльність можуть здійснювати цілий ряд об’єктів ПЗФ, і в першу чергу біосферні заповідники, національні природні та регіональні ландшафтні парки. Завдяки функціональному зонуванню території в цих об’єктах встановлюється диференційований режим охорони, який дозволяє поєднати збереження найцінніших природних комплексів та розвиток сприятливих для довкілля видів туризму.

Екотуристичний продукт природоохоронних територій має свою специфіку і повинен обов’язково включати 3 складові: природоохоронну, еколого-освітню і етнотолерантну. Природоохоронна складова полягає в першу чергу в необхідності дотримання природоохоронного режиму та мінімізації негативних наслідків впливу туризму на природні комплекси. Вона досягається завдяки чіткій регламентації форм і видів туристичних занять, визначенні допустимих норм рекреаційного навантаження, відповідному облаштуванню туристичних маршрутів і стежок тощо. Еколого-освітня складова тур продукту проявляється в тому, що відвідувачі, перебуваючи на території об’єкту ПЗФ (незалежно від виду туристичних занять) повинні отримати певний об'єм екологічних знань про природу краю, ландшафтне та біологічне різноманіття, а також проблеми її охорони. Ця складова враховується під планування мережі туристичних маршрутів та еколого-освітніх стежок і насичення їх відповідною візуальною інформацією, створення музеїв природи та візит-центрів, складання текстів екскурсій, видавництва рекламно-інформаційної продукції.

Етнотолерантна складова передбачає врахування інтересів місцевого населення та отримання ним прибутків, зокрема від надання туристам нічліжної та гастрономічної бази (сільський туризм), використання місцевих видів транспорту, залучення місцевих жителів у якості провідників, продажу сувенірів тощо.

Численні опитування туристів свідчать, що серед провідних мотивів туристських подорожей на перший план все більше виступає прагнення людей до спілкування з природою. Звідси походження близьких за змістом понять: natural tourism (природно-орієнтований туризм), green tourism (зелений туризм), soft tourism (м’який туризм, або, як його ще називають, «природний туризм з м’яким дотиком до природи») та ін. Відбувається зміщення в моделях споживання - для багатьох туризм уже не розкіш, а природна необхідність. У деяких, особливо європейських, країнах вже сформувалось таке поняття, як "право на туризм" - це було відображене в Глобальному етичному кодексі туризму, ухваленому Генеральною асамблеєю ВТО (Чілі, 1999).

Екологічні тури мають високе екологічне значення. За даними ВТО, на частку екотуризма доводиться від 7 до 10% щорічного доходу всій індустрії туризму. Соціальна значущість даного виду туризму полягає, перш за все, у виховному і рекреаційному значенні. Так, наприклад, в програму турів на ряді з відвідинами екологічно чистих районів, включені екскурсії в місця екологічних катастроф. За результатами економічного аналізу останнім часом найбільшу частку і найбільший приріст прибутків дає екологічний туризм. Відповідно до даних Стенфордського науково-дослідного інституту екологічного туризму, що був створений у 1990 році, даний вид подорожей має у світовому масштабі темпи приросту, які складають щорічно 30 %.

Екологічний туризм протягом шести років може досягти обороту в 470 мільярдів доларів на рік, за даними Міжнародного товариства екотуризму. Журнал Forbes назвав найкращі «зелені» маршрути світу, які вибирають прихильники активного відпочинку на природі, не завдаючи шкоди флорі і фауні. У десятку таких туристських напрямків увійшли Компас Кей - приватний острів на Багамах, відвідувачі якого можуть насолоджуватися спілкуванням з доброзичливими акулами у воді, і багатий печерами острів Санта-Круз на Галапагосі, сафарі в Кенії і рафтинг по суворих порогах річки Алсек на Алясці. Любителям подорожей Forbes рекомендує спостереження за птахами на Карибських островах і піший туризм по гімалайських хребтах Непалу і Тибету. Стежки екологічного туризму ведуть в незайману бразильську «водну країну» Пантана і до вулканів Коста-Ріки, вони відкривають казковий підводний життя Індонезії і таємниці гігантських черепах Гренади.

Попит на «зелений туризм» у Європі вже тривалий час є доволі високим. На ярмарку  туризму ITB у Берліні пропозицій екотуризму цього року не бракує. Відпустка вдома чи неподалік від дому, з точки зору збереження довкілля і захисту клімату, є найкращою, адже не потрібно долати величезні відстані літаком чи автомобілем, які продукують викиди СО₂. Європейців приваблює також відпочинок у невеличких готелях у горах чи в лісі, зроблених з нешкідливих природних матеріалів, де немає кондиціонерів, використовується лише отриманий екологічним шляхом струм, а в меню – страви з продуктів із позначкою «біо». Попит на «зелений туризм» у Німеччині є доволі високим. Наприклад, щороку близько 50 мільйонів людей відвідують національні парки в Німеччині [1].  

Чехії теж є що запропонувати туристам. Мова йде про екологічний і пізнавальний індивідуальний туризм, за допомогою якого туристи знайомляться з новою культурою і її джерелами, не порушуючи при цьому традиційного плину життя в місцях відвідування й не наносячи шкоди навколишньому середовищу.

Найбільш популярні путівки з екологічного відпочинку у Великобританії, що, швидше за все, пов’язано з рішенням британців проводити відпустку вдома через слабкий курс англійського фунта. Далі за списком популярності ідуть Тайвань, Єгипет, Італія, Перу, Малайзія, Марокко й Танзанія. Державне агентство Czechtourism уважає, що Чехії теж є що запропонувати для здійснення подібного туризму [2].

На сьогоднішній день у республіці існує ряд пропозицій з агро- і екотуризму, а також невелика мережа екологічних готелів, що відповідають усім вимогам Міністерства навколишнього середовища Чеської республіки. Таких готелів у Чехії налічується дев’ять, щоправда, тільки один з них – замок  Мцелі – має  не тільки чеський, але і європейський сертифікат екологічного готелю. Згідно дослідження, проведеного агентством Czechtourism, більшості (69%) туристам у Чехії взагалі на загал не відомо про існування екологічного туризму в країні. Тільки 3% опитаних повідомили, що шукали можливості для проживання в екологічних готелях. 20% респондентів заявили, що при наявності пропозиції обов'язково б скористалися екологічними послугами на проживання. І тільки 11% туристів ніколи не цікавилися проблемою збереження навколишнього середовища [2].   

Водночас досвід багатьох країн світу свідчить про наявність глобальної (загальносвітової) тенденції деаграризації національних економік, тобто стійкого зменшення частки сільського господарства у виробництві валового внутрішнього продукту, економічному зростанні, а також у структурі зайнятості населення. Відбувається це не за рахунок спаду виробництва у сільському господарстві, а внаслідок вищих темпів розвитку інших галузей і видів діяльності. Таким чином створюються умови для зайнятості позааграрними видами діяльності осіб, які вивільняються з сільського господарства внаслідок розвитку в ньому техніко-технологічного прогресу. У багатьох сільських регіонах Європи сільське господарство більше не є найважливішою формою використання землі і діяльністю сільської громади. Так, частка громади, що працює у сільськогосподарському секторі, складає від 30% їхньої загальної кількості в Греції, до 2-7% - в Нідерландах і Великобританії.

Щоб при цьому не обезлюднювались сільські території, органи влади і самоврядування за активної участі сільських громад і громадських організацій, вживають спеціальних заходів до того, щоб якомога більше видів несільськогосподарської діяльності розвивалось саме у сільській місцевості. І навіть до того, щоб виробники сільськогосподарської продукції займались несільськогосподарськими видами діяльності та завдяки цьому отримували вищі доходи. Іншими словами, йдеться про диверсифікацію сільської економіки та диверсифікацію зайнятості сільського населення, важливим результатом якої  є зростання доходів сімей, а також наповнюваності місцевих бюджетів. А зростання доходів селян і органів місцевого самоврядування – важлива запорука підвищення якості життя на селі, розвитку сільської інфраструктури, формування сприятливого життєвого середовища для розвитку того ж таки сільського господарства

Отже, необхідно знайти нові види діяльності, які б доповнили сільськогосподарську діяльність. Пошук підходів до вирішення цієї задачі пояснює підвищену увагу до сільського туризму, що за швидкого розвитку може оживити багато сільських регіонів. Статистичні дослідження показують, що 35% мешканців міст в країнах ЄС віддають перевагу відпустці в сільській місцевості. У Нідерландах їхня частка особливо висока – 49%. Загалом у сільській місцевості країн ЄС на ринку понад 2 млн. ліжко-місць.

Якщо подивитися на дану ситуацію з позицій стійкого розвитку сільських територій, то будь-яка діяльність, спрямована на створення робочих місць і збільшення доходів населення, заслуговує на підтримку, особливо якщо вона здійснюється у несприятливих умовах – у сільській „глибинці”, на депресивних територіях тощо. Сільський господар, який розміщує і харчує гостей-туристів, на якийсь час сам створює робоче місце собі чи  членам своєї сім’ї, збільшує свій дохід, отже цілком справедливо може розраховувати на підтримку. Але від діяльності сільських господарів суспільство отримує ще й додаткові блага: стабілізується демографічна ситуація на селі, залишаються обжитими території, відтворюється людський потенціал сільського господарства. Тому в багатьох країнах діяльність сільського населення, що кваліфікується як агротуризм (у нас - сільський  зелений туризм), користується максимальними попитом.

Однак надзвичайно важливим при цьому залишається збалансованість сільського зеленого туризму, що у свою чергу перетворює його на ще один вид екотуризму – сільський зелений екотуризм.

Література.

1. http://www.personal-plus.net/363/6299.html - Всеукраїнський загальнополітич-ний освітянський тижневик.

2. http://ukraine.czechtourism.com/ - Офіційна туристична презентація Чеської республіки.