УДК 338.483.1

Долгопола Г.Є., Коробейникова Я.С., Зоріна Г.П.

ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ РЕКРЕАЦІЙНИХ ПРОСТОРІВ

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Кафедра туризму

Публикация рассматривает проблему особенностей планирования рекреационного пространства и  требования  к такому планированию. Рассматриваются существующие строительные нормы, предъявляемые к планированию рекреационных объектов и их благоустройству.

Ключевые слова: рекреация, рекреационное пространство, рекреационная архитектура, рекреационные комплексы.

 A publication is sanctified to the problem of features of planning of recreational space and requirements in relation to such planning. Operating building norms are examined in relation to planning of recreational objects and their equipping with modern amenities.

Keywords: recreation, recreational spaces, recreational architecture, recreational complexes.

Потреба у відпочинку є невід’ємною частиною життєдіяльності людини. Відпочинок (рекреація) після трудового дня, тижня, місяця, року відновлює фізичні та духовні сили людини, знімає емоційну напругу.

У сучасному світі рекреація – це багатостороннє явище, тісно пов’язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками.    

Рекреалогія – наука, яка вивчає закономірності формування, функціонування і поширення територіальних рекреаційних систем, що складаються з природних і культурних комплексів, інженерних споруд, які використовуються для рекреації, а також із обслуговуючого персоналу, органу управління та рекреантів; розробкою принципів організації рекреаційного господарства та основ рекреаційного природокористування.

Підсистема “природні і культурні комплекси” виступає в якості ресурсів і умов задоволення рекреаційних потреб. Природні і культурні комплекси володіють певною ємністю, стійкістю, комфортністю, різноманіттям, привабливістю.

Підсистема “інженерні споруди” забезпечує, з одного боку, звичайну життєдіяльність відпочиваючих та обслуговуючого персоналу, а з іншої – задоволення специфічних рекреаційних потреб рекреантів. Вони характеризуються такими показниками, як ємність, комфортність, надійність, інженерно-будівельні і експлуатаційні характеристики (норми, що відображають технологію їх створення і експлуатації).

Функція підсистеми “обслуговуючий персонал” спрямована переважно на обслуговування рекреантів[1]. Орган управління слідкує за оптимальним співвідношенням між всіма підсистемами, для чого він повинен отримувати інформацію про властивості та ємність підсистем, наявність матеріальних і фінансових резервів.

Підсистема “відпочиваючі” визначає вимоги до інших підсистем в залежності від соціальних, вікових, національних, регіональних та індивідуальних особливостей рекреантів.

Простори, пристосовані архітектурними засобами для відпочинку, називаються рекреаційними просторами; архітектура, що задовольняє рекреаційні потреби людини, – рекреаційною архітектурою. Іншими словами, рекреаційна архітектура – це вид архітектурної діяльності, об'єктом якої є формування рекреаційних просторів. Рекреаційна архітектура близька за проблематикою до ландшафтної архітектури: з'єднання штучного і природного середовища, оскільки природний ландшафт є головним середовищем рекреації[2].

Тріаду найважливіших вимог до архітектури сформулював давньоримський архітектор Вітрувій: користь, міцність, краса. Користь – вимога задоволення утилітарних потреб людини архітектурним середовищем. Вимога функціональності архітектури привела до появи різних типів будівель. Міцність будівель і споруд залежить від їх конструкцій і конструктивних схем. Вимога конструктивності визначає архітектурну композицію будівлі. Всі конструктивні схеми складаються з конструктивних елементів – що підтримують (стіни, опори) і перекривають (балки, зведення). Конструктивні елементи з'єднуються в архітектурні форми, створюючи естетичний ефект. Вимога естетики, краси визначає архітектурно-художню композицію будівлі. Критерії краси, художньої гармонії змінювалися з часом, впливаючи на декоративність зовнішнього і внутрішнього оформлення будівлі [3].

Вимоги функціональності, конструктивності і художності є історичними категоріями, що визначають архітектурний стиль. Архітектурний стиль є сукупність основних ознак архітектури даного часу і даного народу, що виявляються в особливостях функціональної, конструктивної і художньої сторін. Вимога єдності стилю є найважливішим критерієм формоутворення як архітектурного, так і наочного середовища. За окремим предметом можна судити про час його створення, про рівень культури і спосіб життя народу[4].

Різноманітність функціональних процесів, що відбуваються у рекреаційних закладах (комплексах, спорудах) різного призначення, визначає їхню структуру. У більшості випадків вирішуються завдання організації декількох взаємопов’язаних функціональних процесів в одній будівлі, що впливає на об’ємно-планувальне рішення об’єкту.

Важливими є: зручність розташування закладу відносно транспортних магістралей, перспектива розвитку туризму в даній місцевості, особливий ландшафт. Функціональні процеси, що відбуваються у рекреаційних закладах суворо регламентують визначення відповідних функціональних зон на генплані та у планах споруди. Унікальність архітектурних ансамблів рекреаційних комплексів, контрастність по відношенню до міської забудови, збереження рис етнічної архітектури, підпорядкування відповідному ландшафту – основа формування повноцінного рекреаційного середовища.

Вимоги до планування рекреаційних закладів:

• максимальне збереження ландшафту;
• органічний взаємозв’язок споруди і природного середовища;
• створення цілісної архітектурно-просторової композиції;
• створення оптимальних умов для організації різних форм рекреаційної діяльності.

Споруди носять багатофункціональний характер. У єдиному комплексі поєднуються приміщення культурно-масового призначення, житлові та господарські. Добре продумані функціональні зв’язки забезпечують комфортну організацію простору рекреаційного закладу.

Архітектурно-просторове рішення об’єктів виконується з урахуванням ландшафту, природнокліматичних умов та характерних особливостей регіональної етнічної архітектури.

У проектах враховуються норми проектування окремих типів будівель, спеціальні санітарні та протипожежні норми, детально розглядаються складні технологічні процеси, які відбуваються у рекреаційному закладі.

Відповідно до загальних вимог, відпочинково-оздоровчий комплекс розташовується на території рекреаційної зони, у місцях відпочинку населення та забезпечується зручними під'їздами і підходами від зупинок громадського транспорту згідно з ДБН 360 з обов'язковим дотриманням нормативного шумового режиму на прилеглій території житлової забудови та забезпеченням санітарних розривів до житлових та громадських будинків згідно з вимогами ДержСанПіН 173 п. 4.10, ДержСанПіН 203, СанПіН 42-128т4690, СанПіН 42-120-4948.  Передбачаються місця для транспортних засобів інвалідів та зручні підходи до них, які забезпечують пересування на кріслах-колясках.

Благоустрій території рекреаційного комплексу, під’їзди і пішохідні доріжки проектуються із урахуванням вимог ДБН 360, ДБН Б.2-41 ВСН 62.

Під’їзди і пішохідні доріжки передбачаються до всіх споруд комплексу, критих споруд і спортивних площадок. Під’їзди повинні мати удосконалене полегшене, капітальне покриття. Пішохідні доріжки, тротуари і пандуси, якими користуються інваліди на кріслах-колясках, повинні мати тверде шорстке покриття, яке в разі намокання не стає слизьким.

Ділянка, що обирається для будівництва рекреаційного комплексу, повинна мати достатню площу території з урахуванням специфіки експлуатації комплексу і його місткості. Крім того, для служби постачання численних різноманітних груп приміщень комплексу, створюється цілий ряд спеціальних допоміжних і складських зон, що вимагають індивідуального під'їзду вантажного транспорту та організації незалежного їхнього завантаження, розвантаження, зберігання товарів. До ділянки розташування комплексу пред'являються архітектурно-ландшафтні критерії: наявність озеленення; водних поверхонь; рельєфно-ландшафтне довкілля для досягнення органічного зв'язку зовнішнього і внутрішнього простору; збереження і підсилення ландшафтних особливостей ділянки за рахунок закріплення природних домінант - пагорбів, мисів, терас тощо. Однією з обов'язкових умов будівництва комплексу є те, що його ділянка має бути екологічно-комфортною. Санітарно-гігієнічні параметри довкілля (чистота повітряного басейну, рівень шуму, аерація, інсоляція) повинні відповідати нормативним вимогам. При виборі ділянки враховується наявність міських інженерних комунікацій (водопровід, каналізація, електрокабель), можливість телефонізації і підключення до існуючих інженерних міських мереж, що значно знижує вартість будівництва комплексу.

Основна функція рекреаційного закладу – забезпечення умов проживання, харчування та організація відпочинку. Ці послуги визначають рівень його комфортності. Приміщення та обладнання повинні відповідати санітарним правилам облаштування, обладнання та їх експлуатації, правилам і нормам техніки безпеки та протипожежної безпеки. Усі будівлі комплексу повинні відповідати естетичним, технічним, санітарно-гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям та було дотримано умови економічності процесу будівництва будинку.

Література:

1. Дрогомирецький Я.М., Коробейникова Я.С., Долгопола Г.Є. Підготовка кадрів спеціальності «Туризм»: Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Современные направления теоретических и прикладных исследований 2020», т. 29 - Биология, туризм, рекреация. Одесса, 2010. с. 79-81.ISBN 966-555-192-2

2. Долгопола Г.Є., Дрогомирецький Я.М. Рекреаційні системи, туризм та екологія ландшафтів. Матеріали ІІ всеукраїнської науково-практичної конференції «Географія та екологія: наука та освіта»; 17-18 квітня 2008 р. – Умань: СПД Сочінський – с. 57-60. ISBN 978-966-98684-2-5

3. Кильпе Т.Л. Основи архитектури: Учебное издание. – М.: Высш. шк., 1989. – 175., ил.

4. Лукьянова Л.Г., Цыбух В.И. Рекреационные комплексы: Учеб. пособие / Под общ. ред. В.К. Федорченко. – К.: Вища шк., 2004. – 346 с., ил.