Слободян В.О.

ПЕРЕВАГИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОЕКТНОГО ПІДХОДУ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

Національний університет «Острозька академія»

Ця стаття про особливості провадження проектного підходу для створення сприятливих умов концентрації наявних організаційно-фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів для розв’язання найгостріших проблем у сфері туризму.

Ключові слова: туризм, проект, проектування, соціально-культурна сфера.

This article is about the features of realization of the design approach to create favorable conditions for the concentration of available organizational, financial, technical and other resources to solve the most urgent problems in tourism.

Keywords : tourism, project, projection, socio-cultural sphere.

Соціально-культурне проектування почав виокремлюватись як особливий вид діяльності у II половині XX століття. Проектний підхід у соціально-культурній сфері сформувався внаслідок розвитку соціально-культурної комунікації, необхідності озброїти людину знаннями з метою вирішення нагальних соціально-культурних проблем, реальних ресурсних можливостей соціально-культурної сфери та поступової переорієнтації культури з повнозатратних принципів на принципи часткової самоокупності. Своєрідність проектного підходу полягає в тому, що пріоритетними в ньому є не статистичні параметри доступності, відвідування закладів культури, забезпечення населення культурними послугами («скільки» й «кому»), а ціннісна природа культурних послуг, що споживаються населенням («що», «навіщо» і «чому») [3].

Проектування як технологія ефективного управління культурним процесом обумовлюється тенденцією посилення соціальних функцій культури, удосконаленням різних підсистем соціокультурного життєзабезпечення людини (рекреації, дозвілля, побутових послуг, самодіяльної творчості, домашнього побуту, охорони природи, культурної екології, суспільно-політичної активності людини). Соціально-культурним проектом називають культурно-мистецькі акції та соціальні заходи, реструктуризацію закладу культури та удосконалення культурно-дозвільної системи, реконструкцію туристичного комплексу [2]. За допомогою проектів вирішуються найрізноманітніші соціально-культурні питання: рекреаційне обслуговування, подолання підліткової злочинності, налагодження культурно-дозвільної інфраструктури в містах.

Сьогодні сформовано декілька поглядів на трактування поняття «соціально-культурне проектування». Так, Г. Антонкжом, В. Глазичєвим, І. Ляховим соціально-культурне проектування розглядається як різновид науково-практичної діяльності, головною метою якої є реконструювання, удосконалення та створення соціально-культурних об’єктів. Т. Дрідзе та Е. Орловою – як соціальна технологія, що дозволяє здійснювати діагностику нагальних соціально-культурних проблем та опрацьовувати варіанти їх вирішення; Б. Мосальовим – як технологія, що дозволяє проводити діагностику соціокультурної динаміки; А. Марковим та Г. Бірженюком – як цілеспрямований процес соціально-культурної комунікації, орієнтований на спільне конструювання способів та зразків вирішення значущих для особистості та суспільства проблем [1] .

Відтак, соціально-культурне проектування – це інноваційна, творча діяльність, спрямована на виявлення причин виникнення соціокультурних проблем, аналіз реального стану об’єкта, розробку шляхів і засобів досягнення проектної мети. Соціокультурне проектування здійснюється за допомогою відповідної технології і має на меті перетворення дійсності. Потенційні можливості проектного підходу у вирішенні соціально-культурних проблем полягають у можливості: уявити ідеальну модель функціонування та розвитку певного соціокультурного об’єкта; змалювати реальні та перспективні завдання стосовно досліджуваного об’єкта; визначити механізми досягнення соціально-культурних цілей та їх взаємозв’язок; спроектувати новий образ та структуру соціально-культурного явища через відповідні програми.

Проектний підхід передбачає чіткий розподіл керівництва цілями, завданнями, функціями та обов’язками щодо реалізації проекту, що полегшує оцінку та підвищення контролю за виконанням завдань підлеглих. Методи управління проектами є гнучкими, їх можна застосовувати у будь-яких організаціях і при цьому гармонійно коригувати зі стратегічним управлінням та організаційною стратегією, на основі управління ефективністю діяльності, що за інших умов найчастіше є значно утрудненим, проектний підхід дає змогу сформувати більш гнучку організаційну структуру управління, що здатна своєчасно реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.

Управління проектами веде до отримання «готового продукту» – кінцевого результату, за яким визначається ступінь задоволення потреб громадян. Воно використовує стратегію цільового раціонального розподілу та використання проектних ресурсів за критеріями максимізації з метою ефективного управління ними. Проектний менеджмент у галузі туризму передбачає досягнення унікальних цілей за обмежений час, що є вигідним для впровадження його на рівні рекреаційних областей та районів України. У межах України використання проектного підходу дозволяє створити унікальні туристичні проекти, запропонувати абсолютно інші концепції розвитку туристичної галузі, які можна було б реально втілити на практиці.

Література:

1. Бланк, И.А. Менеджмент в туризме [Текст] / И.А. Бланк. – К.: Украино-Финский ин-т менеджмента и бизнеса, 1997. 408 с.
2. Биржаков, М.Б. Введение в туризм [Текст] / М.Б. Биржаков. – М.: Невский фонд, 2002. – 320 с.
3. Пузакова, Е.П. Международный туристический бизнес [Текст] / Е.П. Пузакова, В.А. Честникова. – М.: Экспертное бюро, 1997. – 176 с.