Клюєва Н. В.

МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ І ТЕНДЕНЦІЇ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

МНУ ім В .О Сухомлинського

Анотація. Проаналізовано розвиток та сучасний стан міжнародного туризму в Україні. Визначені тенденції та стратегії розгортання туристичної індустрії в Україні.

Ключові слова. Міжнародний туризм, туризм в Україні, державне регулювання туризму, тенденції розвитку туризму в Україні.

Індустрія туризму є одним із секторів світової економіки, що розвиваються найбільш динамічно. Згідно з даними СОТ, в останні 20 років середньорічні темпи прирості валютних надходжень від міжнародного туризму становлять 14%. У1993р. ці суми сягали 372 млрд.дол. До 2010р. кількість міжнародних туристичних поїздок зросла до 937 млн. [2] Багато високо розвинутих країн, і серед них Іспанія, Швейцарія, Австрія, Франція, Бельгія, побудували свій добробут значною мірою на основі туризму, що визначається високодоходною галуззю господарства, яка підтримується державою [1., с. 31].

Туризм в Україні як галузь, як сектор економіки, який формує позитивний імідж країни, почав розвиватися на початку 90-х. Створення Державного комітету з туризму стало першою сторінкою в історії вітчизняної сфери надання туристичних послуг. Міжнародний досвід, урахування особливостей національної економіки та ментальності українців допомогли науковцям, законодавцям та фахівцям туристичної галузі наблизитися до цивілізованого рівня ведення цього бізнесу.

2003 року український уряд затвердив програму розвитку туризму в Україні до 2010 року. Вона зокрема, передбачає необхідність проведення роботи у кількох напрямках: розвиток туристичної інфраструктури, поліпшення послуг на всіх рівнях за рахунок підвищення майстерності кадрів, спрощення формальностей при отримані віз і пересуванні країною, впровадження новітніх наукових розробок.

Понад 50 галузей народного господарства залучено до індустрії туризму. Вони тісно взаємопов’язані і в комплексі можуть принести чималий прибуток державі. Проста арифметика — кожний турист, який відвідує країну, протягом трьох днів витрачає в середньому 520 дол. США. Минулого року Україну відвідали 12 мільйонів туристів. Але ми маємо потенціал на порядок вищий. Необхідно лише створити умови і перш за все цивілізовані «правила гри», які зробили б нашу державу більш привабливою для іноземних туристів [3, с. 10].

У ХХІ ст. туризм має стати одним з ефективних засобів формування системи загальнолюдських цінностей, сприяючи становленню єдності різноманітного світу, в якому «вільний розвиток усіх є умовою розвитку кожного» [1, с. 35].

Стратегія розгортання туристичної індустрії в Україні полягає, в першу чергу, у виробленні державного регулювання туризму, основою якої є ставлення до туризму як одного з пріоритетних напрямів розвитку національної культури й економіки.

Державне регулювання туризму – це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування економічного механізму згідно із цілями й пріоритетами державної туристичної політики [4, с. 132]. Раціональне державне регулювання не протистоїть механізму ринкового регулювання й не підміняє його, а свідомо використовує його регулювання потенціал, надає ринковим регуляторам цілеспрямованого характеру. У кінцевому підсумку це сприяє досягненню поставлених державою цілей і пріоритетів з меншими економічними та соціальними витратами.

Державне регулювання туризму – це система заходів задля здійснення підтримувальної, компенсаційної та регулювальної діяльності держави, спрямованої на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку туризму та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й усього суспільства [4, с. 132].

Протягом останніх років було прийнято ряд нормативних актів, які регулюють функціонування галузі за­галом. Але незважаючи на "нормативну заповненість", ще багато аспектів роботи туристичної індустрії чекають на увагу з боку держави. Чинне законодавство, на жаль, містить нечіткі визначення основних понять, що стосуються сфери туристич­них послуг, відомчого підпорядкування і т. ін. Для реалізації туристичного потенціалу України повною мірою держава повинна:

- забезпечити туристам комфортні і безпечні умови для приїзду в Україну;

- проводити ефективну політику розвитку масового туризму, опрацювати відпо­відну концепцію;

- спростити і прискорити оформлення віз, скасувати візовий режим для країн ЄС, США, Канади, Японії;

- зменшити готельний збір;

- вжити заходів до поліпшення стану визначних пам'яток і створення нових об'єктів масового туризму. Внести зміни до законів про землекористування, до правил видачі відповідних дозволів організаціям суміжних галузей, що дозволить залучати інвес­тиції у відкриття нових осередків відпочинку;

- створити можливості для будівництва та роботи малих мотелів і готелів сімей­ного типу, які забезпечать збільшення кількості робочих місць для населення і мо­жуть стати джерелом валютних надходжень;

- розгорнути реалізацію проектів з будівництва готелів високої категорійності.

Також необхідно розвивати внут­рішній туризм: сільський, екологічний, оздо­ровчо-спортивний, релігійний, дитячо-моло­діжний, екстремальний, мисливський і бага­то інших напрямів, які популярні і серед на­ших співвітчизників, а особливо у гостей Укра­їни. Серед названих напрямів особливої ува­ги заслуговує сільський. Україна традиційно сприймається як аграрна країна, одна з єв­ропейських житниць, зі збереженням сільсь­кого устрою життя, багатою культурною спад­щиною, з дивовижною природою та гостин­ними господарями. Тому розвиток сільсько­го «зеленого» туризму прискорить станов­лення інших його видів.

В Україні з 1996 року діє Спілка сприяння розвитку сільського «зеленого» туризму. Го­ловна мета її діяльності - популяризація від­починку в українському селі, сприяння роз­витку сільської інфраструктури, зайнятості сільського населення, виховання поваги до краси рідного краю, гостинних мешканців сільської місцевості, існуючого культурного та історичного надбання народу, сприяння збереженню навколишнього середовища, за­хисту прав та інтересів своїх членів. У 18 об­ластях засновані осередки сільського туриз­му, вони охоплюють різні місцевості від по­ліських рівнин до карпатських гір [3, с. 11].

Для ефективної діяльності сільської турис­тичної мережі необхідно впровадити добро­вільну систему сертифікації житла як базо­вого елементу сільського туризму, забезпе­чити функціонування інформаційно-туристич­них центрів при регіональних осередках сіль­ського туризму, створити прозорий механізм відносин між організаторами, власниками са­диб та органами місцевого самоврядування. Основою ж збереження інформаційно-орга­нізаційної інфраструктури сільського туриз­му мають стати членські внески власників са­диб. Такі кроки створять умови, за яких ту­рист відпочине від урбанізованого міста. Ма­теріальної бази для такого відпочинку виста­чає. Нам лише потрібно навчити людей, як надавати послуги і заробляти гроші. А від цього виграють всі: і громадяни, і держава.

Література:

1. Л. Левковська. Стан і перспективи розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні // Економіка України. — 2003. — №6. — с. 31-35
2. Туризм в Україні. Статистичний бюлетень. К., 2002, 51с.; Stutts A.T. Hotel and Lodging Managemet:An Introduction. USA, 2001, 350c.
3. Цибух В.І. Якуба В. Великі перспективи українського туризму // Діловий вісник. — 2004. — ;6. — С. 10-11
4. Шупік Б. В. Поняття й ефективні методи державного регулювання міжнародного туризму в Україні // Держава та регіони. Серія «Державне управління». — 2010. — №1 — С. 130-135