Черепня Ю.В.

КАТЕГОРІЯ МОДАЛЬНОСТІ ЯК ЛІНГВІСТИЧНЕ ЯВИЩЕ

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

The category of modality in the English language is being considered in this work. Opinions of linguists and philosophers of different periods are being studied. Means of expressing modality in the grammatical categories of the verb are being analyzed.

Key words: modality, grammatical category, linguistic means.

В даній роботі досліджується категорія модальності в англійській мові. Визначаються точки зору на проблему лінгвістів та філософів різних часів, аналізуються способи вираження модальності у граматичних категоріях дієслова.

Ключові слова: модальність, граматична категорія, мовний засіб

Модальність є необхідним засобом судження. Вона визначає не склад судження, а його зміст у плані характеру зв’язку суб’єкту судження з його предикатом. Необхідність дослідження категорії модальності в англійській мові зумовлена тим, що на даний час серед лінгвістів не існує чіткого визначення цього граматичного явища.

Поняття модальності в лінгвістиці запозичене із формальної (модальної) логіки. Вихідним моментом для створення модальної логіки був факт існування способів у мовах світу і, особливо, протиставлення реальної-нереальної дій. Вираження реальності та нереальності в мовних формах тісно пов’язані з модальністю судження, тож у всьому, що стосується модальності та способу, логічні та граматичні поняття тісно переплітаються.

Категорії модальності судження неоднозначно визначаться у різних авторів. В основному ж виділяються модальності дійсності, необхідності, можливості [2; 6]. За цими категоріями кваліфікуються типи судження: асерторичні (модальність дійсності), аподиктичні (модальність необхідності) та проблематичні (модальність можливості/неможливості, тобто заперечення можливості). Власне модальна логіка досліджує поняття «можливо» (possible) та «необхідно» (necessary). Виходячи з цих двох параметрів (модальні дієслова, модальні слова) з’явилося традиційне уявлення про модальність. Інші модальні поняття, що вказують на обов’язок, примушування (obligation), дозвіл (permission), формалізуються так званою деонтичною (deontic) логікою. Сюди потрапляють також різні відтінки, такі як бажаність, дозволеність, фізична та фактична можливість [1].

У логічно-граматичному розумінні модальності змішуються два різні боки  мовної реальності. По-перше, оформлення структури речення (інтонаційне та структурне) відповідно до його комунікативного завдання, яке визначається установкою мовця. По-друге, передача в мовній категорії або в лексичному значенні модальних дієслів або ж у спеціальних словах, що модифікують дію, модальності того, що виражається в пропозиції дії. Об’єднати ці два різних за своєю сутністю і за рівнем явища в одну категорію, чи то синтаксичну, чи то морфологічну, складно.

Подібні коливання у концепціях закономірні. Логічна категорія відображає мислення людини, що знаходить експліцитне вираження у мовних категоріях та одиницях і є обумовленою дійсністю. Дійсність відображається в мові не прямо і не опосередковано (тоді всі мови були б однаковими), а опосередковано, через свою структуру. Загальнолюдські філософські та логічні поняття часу, простору, модальності, родові та видові поняття набувають мовного вираження, що дозволяє ставити питання про мовні універсалії. Але відображення дійсності не має безпосереднього відношення до проблеми категоріального змісту граматичних форм та структур, який залежить від багатьох чинників і перш за все від системи співвідношень, в які входять ті чи інші форми у даній мові, і від того, як вони подані формально. Отже, модальність не позначає відносини між двома компонентами речення, відповідно, вона не є синтаксичною категорією.

Модальність по відношенню до мовного матеріалу можна визначити як понятійну (семантичну) категорію, що відображає певний комплекс значень, які мають різні рефлекси у мові. Сутність модальних значень обумовлює той факт, що вони реалізуються головним чином у присудку, і перш за все у способі дієслів. Це випливає із логічної природи модальності, що зв’язує суб’єкт із предикатом судження. Отже, модальність властива перш за все дієслову, і дослідження модальних значень доцільно починати з аналізу способів вираження модальності у граматичних категоріях дієслова, а також у лексичному значенні модальних дієслів.

Будь-яка граматична категорія, яка має як план вираження, так і план змісту, по відношенню до мови в цілому може представляти логічну та семантичну проблему значення, що може реалізовуватися не лише в морфологічній формі як граматична категорія, але і в інших граматичних засобах. Так, час або вид можуть знайти конкретизоване вираження у адвербіаліях типу завтра, нещодавно, протягом осені, одразу та ін.. Модальна характеристика може бути надана не лише у дієслові, але і у модальних дієсловах або сполученнях.

Питання про зв'язок значення власне граматичних категорій і окремих лексичних та інших одиниць мови представляє собою семасіологічну проблему плану змісту у мові, що є сполучною ланкою між логічними поняттями та уявленнями, породженими об’єктивною реальністю, та їхнім конкретним відображенням у мовній оболонці, а також призмою, через яку проеціюється знання про явища і зв’язки оточуючого світу на мову [3; 4].

Понятійна чи семантична категорія – це форма виявлення в мові співвідношень з логічним рядом, куди включається як граматична співвіднесеність (непредметна, більш абстрактна), так і лексична (предметна, конкретна); від характеру семантичної категорії залежить її здатність знаходити відображення одночасно в граматичній та лексичній системах мови, або лише в лексичній [5].

У граматичній традиції закріпленим є певне вузьке розуміння модальності. Модальними прийнято вважати одиниці, які здатні виражати у конкретному або узагальненому вигляді в залежності від характеру мовної одиниці необхідність або можливість зв’язку суб’єкту з його дією та всі ті відтінки, що семантично співвідносяться з ними. Мовними засобами її вираження як семантичної категорії є особливі підкласи слів та словосполучень, морфологічна категорія наказового і умовного способів, та модальні дієслова. Модальність має відношення до синтаксису лише тоді, коли її зміст вплітається в предикативне ставлення, що складає основу речення.

Отже, модальність як вид значення найбільш характерна для модифікації змісту дії, чому і виражається способом або модальними дієсловами. Щодо модальних слів, то вони здатні виражати всі три види модальності, виділені логікою: дійсність, можливість, необхідність, та різні відтінки цих модальностей, в той час як модальні дієслова виражають лише дві модальності – можливості та необхідності (can, must). Спосіб виражає модальність у найбільш абстрагованому вигляді, оскільки він представляє собою граматичну категорію. Граматична категорія відображає найвищій ступінь мовної абстракції, яка не може знаходити вираження у окремих лексичних одиницях, а реалізується у певній формі, що здатна включати всю лексичну систему мови.

Література:

1. Аристотель. Аналитики / Аристотель; М.: Государственное издание политической литературы, 1952. – 440 с.
2. Беляева Е.И. Функционально-семантические поля модальности в английском и русском языках / Е.И. Беляева; Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1985. - 179 с.
3. Звегинцев В.А. Семасиология. / В.А. Звегинцев; М.: Наука, 1957.- 232 с.
4. Реформатский А.А. Число и грамматика // Вопр. грамматики. / Сб.статей к 75-летию акад. И.И. Мещанинова. М., 1960
5. Хлебникова И.Б. Сослагательное наклонение в английском языке: Теория и практика. / И.Б. Хлебникова; Саранск: «Красный Октябрь», 1994. - 176 с.

6. Allwood J. Logic in linguistics / J. Allwood, L-G.Andersson, O. Dahl;  London: Oxford University Press, 1977. – 187 p.