УДК 349.6

Настечко К.О.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ МОРСЬКИХ ТА РІЧКОВИХ СУДЕН

Інститут держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України

Ця стаття присвячена вивченню питання правового регулювання екологічного контролю морських та річкових суден, зокрема у статті визначаються особливості такого регулювання, досліджуються прогалини законодавства та пропонуються правові шляхи їх вирішення.

Ключові слова: екологічний контроль, правове регулювання, судно, Україна.

Эта статья посвящена изучению вопроса правового регулирования экологического контроля морских и речных суден, в частности в статье определяются особенности такого регулирования, исследуются пробелы законодательства и предлагаются правовые пути их разрешения.

Ключевые слова: экологический контроль, правовое регулирование, судно, Украина.

This article is aimed at research of question of legal regulation of environmental control of sea and river ships, in particular the peculiarities of such regulation have been set up in the article, the loopholes of legislation have been researched and the legal ways of its settlement have been proposed.  

Keywords: environmental control, legal regulation, ship, Ukraine.

Актуальність даної тематики правових досліджень важко переоцінити. В українській та міжнародній пресі часто з’являються повідомлення про розлив нафти, забруднення моря великими судами – танкерами. Тому, сьогодні виникає питання про те, яким чином можна запобігти подальшій появі таких ситуацій, коли шкода завдається населенню, морю, природі. 

Наприклад, лише за останні 3 роки розлив нафти стався у Канаді, Норвегії, у Мексиканській протоці, у Казахстані та ін.

Питання правового регулювання екологічного контролю морських та річкових суден передбачено у Наказі Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць» від 8 вересня 1999 року №204 [1]. Зокрема, у розділі 4.3 зазначається, що екологічний контроль суден проводиться з метою перевірки: виконання ними вимог чинного законодавства та міжнародних угод України щодо запобігання забрудненню моря; наявності свідоцтв про стан судна та його водоохоронного обладнання; відповідності стану судна та його водоохоронного обладнання виданим на них свідоцтвам.

Під час контролю судна держекоінспектор самостійно або разом з уповноваженим Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (далі - ДФІ) або з інспектором державного портового нагляду морського рибного порту за належністю та спільно з капітаном (або іншою особою командного складу) проводять: огляд суднового водоохоронного обладнання на відповідність його встановленим правилам охорони морських вод від забруднення; зовнішній огляд судна й поверхні води поблизу нього; перевірку наявності пломб на осушувальних системах, баластових танках, сепараційних установках, системах зливу за борт лляльних та інших забруднених вод; відповідну перевірку гарантій власника судна, зазначених у судновій декларації, щодо безпеки його судна для внутрішніх і територіальних вод України.

На нашу думку, перевірка гарантій власника судна, має передбачати оцінку ризику виникнення ситуацій, які можуть завдати шкоди навколишньому середовищу. Також, такі гарантії обов’язково мають передбачати страхування судна та грузу, який воно перевозить.

  При огляді судна держекоінспектор самостійно або спільно з уповноваженим ДФІ або з інспектором державного портового нагляду морського рибного порту за належністю повинен перевірити наявність і оформленість відповідним чином таких документів: суднової екологічної декларації . Слід зауважити, що  така декларація заповнюється на двох мовах (український та англійській) і передбачає такі обов’язкові реквізити як: дата заповнення декларації, порт перевантаження, назва судна, найменування судновласника, агент судна, відомості про природоохоронне обладнання судна та інформацію про особу, яка заповнила декларацію із визначенням її повноважень, підпис особи, яка заповнила декларацію. На нашу думку, наявність такого документа обов’язково має передбачати інформацію та гарантії щодо герметизації судна.

       На нафтових танкерах, на суднах-хімовозах та комбінованих вантажних суднах, якщо вони перевозять нафту наливом, а також на суднах, які мають спеціально побудовані вантажні приміщення сумарною ємністю 200 куб. м і більше та використовуються для перевезення нафти наливом він перевіряє "Журналу нафтових операцій" (частина 1 "Операції машинних відділень", частина 2 "Вантажі та баластні операції"); на суднах, які не є танкерами, з головним двигуном потужністю 75 к. с. і більше - "Журналу нафтових операцій" (частина 1 "Операції машинних відділень"); на танкерах-хімовозах та інших суднах, які перевозять рідкі шкідливі речовини наливом - "Журналу вантажних операцій для суден, які перевозять шкідливі рідкі речовини наливом"; на всіх суднах із чисельністю екіпажу, спеціального персоналу і пасажирів 6 і більше осіб - "Журналу операцій зі сміттям"; на суднах, які перевозять шкідливі речовини в будь-якому упакуванні (тарі), вантажних контейнерах, знімних танках, насипом і навалом або в автодорожніх чи залізничних цистернах - схваленого Регістром або іншою класифікаційною організацією документа, який підтверджує, що тара та пристрої, застосовані для пакування шкідливих речовин, запобігають забрудненню морських вод; актів та інших документів, що підтверджують здавання судном на плавзбирачі або берегові приймальні споруди вод, забруднених нафтопродуктами або іншими шкідливими речовинами, господарсько-фекальних стічних вод, побутового і промислового сміття та баластових вод;     записів у судновому журналі про опломбування всіх клапанів, клінкерів та інших запірних пристроїв, через які можуть скидатися за борт забруднені нафтопродуктами або іншими шкідливими речовинами води; схеми розташування клапанів тощо для кожної суднової системи, за допомогою яких виконуються операції зі шкідливими речовинами, включаючи пристрої для збирання сміття; міжнародне свідоцтво про запобігання забрудненню нафтою; свідоцтво, що засвідчує об'ємні та вагові характеристики судна; судновий журнал. 

        У разі відсутності на судні потрібного документа або неналежного його оформлення і заповнення держекоінспектор повинен відзначити цей факт у Акті про перевірку, який складається в довільній формі.

        На нашу думку, такий акт має бути складений за чітко визначеною формою, а саме передбачати такі необхідні реквізити як: дата заповнення акту, порт в якому здійснюється перевірка, назва судна, найменування судновласника, агент судна, відомості та пояснення порушника, посилання на відповідне законодавство, яке передбачає правила перевозу грузів  на морських та річкових судах та  інформацію про особу, яка склала акт із визначенням її повноважень, підпис особи, яка склала акт. Усно держекоінспектор має пояснити порушнику його права та обов’язки, а також визначити подальші дії пов’язані із порушенням, зокрема попередити про відповідальність.

Важливою нормою є стаття 5.6.2 вищевказаного Наказу, яка передбачає, що на нафтових танкерах, суднах-хімовозах та комбінованих вантажних суднах, якщо вони перевозять як вантаж нафтопродукти наливом, держекоінспектор перевіряє відповідність документів щодо характеру і об’єму (кількості вантажу) – до інформації, викладеної у екологічний декларації. У разі потреби може бути перевірено забрудненість атмосферного повітря на судні або поблизу нього. Однак, особливості такого правового регулювання перевірки атмосферного повітря наказ, на жаль, не передбачає.

Слід відмітити, що не підлягають екологічному контролю на державному кордоні України судна, для яких держкордон не відкривається (круїзні судна тощо).

Література

1.Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України «Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць» від 8 вересня 1999 року №204 / Офіційний вісник України вiд 10.12.1999 - 1999 р., № 47, стор. 156.