УДК: 346.5

Дорошева О.М., Філь Р.В.

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ОБ'ЄКТІВ КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Донецький національний університет

В статті розглянуті особливості правового регулювання ефективного функціонування об’єктів комунальної власності. Обґрунтуванню пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері.

Ключові слова: комунальна власність, правове регулювання, повноваження, суб’єкти, об’єкти, органи місцевого самоврядування.

Keywords: the municipal property, legal regulation, powers, objects, subjects property, local controls

Актуальність теми. Процеси регулювання соціально-економічного розвитку території є першочерговими для органів місцевого самоврядування, тому першорядна роль в функціонуванні місцевого самоврядування, забезпеченні ефективності всієї муніципальної реформи належить комунальній власності. Натомість, залишаються актуальними питання правового забезпечення ефективного функціонування об'єктів комунальної власності та обсягу повноважень органів місцевого самоврядування у здійсненні права власності на комунальне майно.

Найбільшу увагу проблемам права комунальної власності приділяли такі вчені-юристи: Б.І. Адамов, Р.Ф. Гринюк, О.В. Дзера, З.М. Заменгоф, С.А. Зінченко, С.М. Корнєєва, В.К. Мамутов, В.С. Мартемьянова, Л.А. Музика, І.С. Щебетун, В.С. Щербина та ін.

Але неузгодженість розмежування об'єктів власності не дозволяє регіонам бути самостійними господарюючими суб'єктами. Тому перед органами місцевого самоврядування постає проблема формування і управління підприємствами комунальної форми власності.

Характеристика проблеми. В Україні комунальна власність формується шляхом передачі майна із державної власності або викупу органами місцевого самоврядування. Об'єктами передачі державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у спільну власність територіальних громад є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, нерухоме майно (будівлі, споруди, у т.ч. об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Проблема формування комунальної форми власності має три аспекти: фінансово-економічний, соціальний, управлінський. У фінансово-економічному аспекті внаслідок слабкості матеріальної бази місцевого самоврядування і недостатності повноважень щодо її посилення виникає незацікавленість місцевих органів у розвитку економічного потенціалу підвідомчої території, підвищенні її інвестиційної привабливості, часто до порушень прав і законних інтересів підприємців. Це проявляється у невикористанні найбільш ефективних механізмів розподілу комунального майна, що має залучатися у підприємницьку діяльність (виділення земельних ділянок і здача в оренду нежитлових приміщень поза конкурсної процедури, неприйняття заходів щодо покриття витрат при неякісному виконані робіт підрядниками за договорами і т.п.).

Інтенсивні процеси роздержавлення підприємств комунальної форми власності призводять до зменшення кількості об'єктів, що перебувають у розпорядженні місцевих органів. Однак досвід інших країн засвідчив, що кількість підприємств комунальної форми власності у розпорядженні місцевих органів є показником рівня економічної децентралізації. Тому з метою підвищення рівня та якості надання послуг соціального характеру місцеві органи повинні знаходити раціональні пропорції між комунальними підприємствами та суто приватними об'єктами.

Різносторонні функції комунальних підприємств дозволяють говорити не лише про необхідність приватизації таких підприємств, але і про розрізнення двох груп у сукупності самих об'єктів комунальної форми власності - об'єкти соціального характеру та суто комерційні об'єкти. Перша категорія об'єднує в собі об'єкти, що забезпечують життєдіяльність територіальної громади - мережа забезпечення населення комунальними послугами, заклади освіти та охорони здоров'я, об'єкти інженерно-технічної інфраструктури міста, житловий фонд тощо. До другої категорії належить вся комунальна власність, функціонування якої безпосередньо не пов'язано з виконанням певних соціальних функцій - нерухомість офісного, торговельного та складського призначення, підприємства комунальної форми власності, що не є природними монополіями та працюють на ринку (наприклад, будівельні компанії). Такий поділ потребує різних підходів до управління цими підприємствами.

Об'єкти тієї частки комунальної власності територіальних громад, що набули статусу спільної власності, яка знаходиться в управлінні районних та обласних рад, виконують не місцеві потреби, а корпоративні, спільні. Повноваження з управління об'єктами спільної власності (місцевого самоврядування) виконує орган державної влади (місцева державна адміністрація) і фінансується здійснення цих повноважень за рахунок державного бюджету. Тому відсутні реальні важелі управління та інших дієвих механізмів впливу на діяльність об'єктів спільної власності з боку рад.

Висновки. Створення підприємств комунальної форми власності, здатних бути джерелом доходів до місцевих бюджетів і забезпечувати послуги соціального характеру - напрям роботи органів місцевого самоврядування, який має охоплювати комплекс питань. Подальше становлення комунальної власності в Україні має відбуватися на основі функціонального підходу, тобто критерії формування комунальної власності як джерела економічної самодостатності територіальних громад мають відповідати повноваженням органів місцевого самоврядування та інтересам населення відповідної території і забезпечувати ефективне функціонування місцевого господарства.

Розширення переліку об'єктів комунальної власності є недостатнім чинником підвищення ефективності функціонування всього комунального сектора. Об'єкти комунальної власності, метою діяльності яких є надання послуг соціального характеру, не є конкурентоспроможними на ринку. Тому з метою покращання якості надання ними послуг, фінансування таких об'єктів повинно базуватися на засадах повного бюджетного забезпечення із залученням позик та інвестицій. Із цією метою необхідно удосконалити принципи організації місцевими органами належної роботи по управлінню об'єктами комунальної власності.

Література

1. Адамов     Б.І.     Удосконалення     управління     комунальними структурами міст. - Донецьк: ІЕП НАН України, 1996. - 37 с.

2. Музика Л.А. Право комунальної власності в Україні. Автореф дис... канд. юрид. наук (12.00.03). - Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2004. 249 с.

3. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.02.2004 // Урядовий кур'єр. - 2004. - № 46.

4. Куйбіда В.С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: Монографія. - К.: МАУП, 2004. - 432 с.: іл. - Бібліогр.: с. 373-431.