УДК : 342

Позняков С.П.

Основні рівні методології дослідження методу адміністративно-правового регулювання господарських відносин

Національний університет державної податкової служби України

В тезисах определены основные методологические подходы к исследованию способов административно-правового регулирования хозяйственных отношений.

Ключевые слова: методология, познание, право, способы, административно-правовое регулирование, хозяйственные отношения.

The theses identified the main methodological approaches to research methods of administrative and legal regulation of economic relations

Keywords: methodology, knowledge, law, methods, administrative and legal regulations, economic relations.

Реформа адміністративного права, як системоутворюючої і фундаментальної галузі публічного права, на сучасному етапі пов’язана із трансформацією багатьох аспектів фундаментальних її компонентів і, зокрема, оновленням його методу, способів регулювання, формуванням принципово нових підходів і засобів регулятивного впливу адміністративно-правових норм, реалізації нової суспільної спрямованості цієї галузі.

Наукова інтерпритація методу пов’язана із системою регулятивів, правил, приписів, що виступають знаряддям подальшого пізнання та зміни дійсності. Кожний метод обумовлений насамперед своїм предметом і істинність методу завжди детермінована змістом такого предмета [1, с. 175–178]. У контексті цього постулату сучасне адміністративне право, зазначає Е. В. Додін, розглядається як спосіб забезпечення необхідного дотримання й дієвого захисту прав і свобод людини у сфері функціонування виконавчої влади держави [2, с. 13].

Метод адміністративного права в академічній літературі розкривається як сукупність певних загальних і специфічних способів, що використовуються законодавцем для забезпечення дії норм адміністративного права [3, с. 89–90].

У сфері правового регулювання господарської діяльності у межах загальної теорії права наукою вироблені основні методологічні напрями зворотного впливу права на економіку. Так, право закріплює сформовані економічні відносини, гарантує їх стабільність (право як закріплювач); право стимулює створення і розвиток нових економічних відносин, якщо для цього є відповідні умови (право як стимулятор); право підтримує і охороняє існуючі економічні відносини, особливо такі, що тільки виникли (право як охоронець) [4, с. 234]. До визначеного переліку, на нашу думку, необхідно додати такі методологічні напрями: право як спрямовувач і право як обмежувач.

Право у сфері господарських відносин, грунтуючись на об’єктивних економічних закономірностях, суспільної господарської необхідності і найвищої соціальної цінності, закріплює юридичні гарантії і формує відповідні механізми правового регулювання їх реалізації: „права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави” (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Отже, суб’єктами правотворення і правореалізації є насамперед людина, громадянин, громада, що визначають (стимулюють, спрямовують, обмежують) правотворчу і правореалізаційну діяльність держави. Зазначений правовий принцип є одним із основних методологічних напрямів, що спрямовують дослідження не лише за предметом пізнання, але й діяльність, пов’язану із „людиноцентриським” „правотворенням” і „правореалізацією”, адекватним удосконаленням й моделюванням нового змісту функції методів, способів і засобів адміністративно-правового регулювання суспільних господарських відносин.

Методологічний рівень: право як обмежувач, може грунтуватися на тому, що господарська діяльність, із погляду на її характер і насамперед близький зв’язок, одночасно з інтересами інших осіб, як і з інтересом суспільним, може підлягати різним видам обмежень більше ніж права і свободи особистого або політичного характеру [5, с. 10]. Виходячи із вітчизняних постулатів, адміністративне право, стверджує В. Б. Авер’янов, повинно більше встановлювати обмеження для держави (публічної влади), і менше – для людей. На думку вченого, саме ця вимога повинна стати провідним імперативом у трансформації методу регулювання [6, с. 173].

Беручи до уваги сучасний стан методологічного забезпечення досліджень адміністративно-правових проблем, можемо зробити такі висновки.

1. Сучасна методологія дослідження у царині адміністративного права є насамперед певним конкретно-галузевим рівнем правосвідомості, праворозуміння і правопізнання, що склався історично у процесі духовно-морального формування людини і діалектичного соціально-економічного розвитку держави і суспільства.

2. Право у сфері господарських відносин, виконуючи свої основні функції закріплювача, стимулятора, спрямовувача, обмежувача і охоронця, формує відповідні сучасні методологічні підходи у дослідженні й удосконаленні способів адміністративно-правового регулювання.

3. Маючи об’єктивні зв’язки із філософією, іншими соціогуманітарними науками, методологічні засади дослідження методу адміністративно-правового регулювання грунтуються, з одного боку, на гносеологічних підходах сучасного адміністративного праворозуміння у межах предмета науки адміністративного права, з іншого – на практичних функціональних моделях і класифікаціях методів, способів і засобів правотворення та правореалізації у механізмі адміністративно-правового регулювання господарських відносин.

4. Філософський рівень методології і його інструментальний апарат (принципи, поняття, закономірності, методи, способи, засоби) при дослідженні способів адміністративно-правовового регулювання господарських відносин може надати можливість обгрунтувати напрям вирішення питання: для кого і для чого реалізується функція методу у сучасній системі відносин „людина – право – економіка – держава – суспільство”.

5. Рівень правових загальнонаукових методологічних підходів і його інструментарій може надати можливість дослідити поняття „метод адміністративно-правовового регулювання” у співвідношенні і взаємозв’язку із поняттями і категоріями теорії права, специфікаціями галузевих методів правового регулювання (публічного і приватного права).

6. Рівень конкретно-галузевих, спеціально-наукових методологічних підходів та його інструментальний апарат може надати можливість при дослідженні з’ясувати характерну особливість, обгрунтувати сучасну роль і визначити трансформаційну функцію методу адміністративно-правовового регулювання господарських відносин в умовах нової доктринально-ідеологічної парадигми вітчизняного адміністративного права і глобалізаційних тенденцій соціально-економічного розвитку в Україні.

Література:

1. Кохановский В. П. Философия и методология науки/ В. П. Кохановский. – Ростов н/Д. : „Феникс”, 1999. – 576 с.

2. Додин Е. В. Место и роль норм административного права в регулировании общественных отношений в Украине / Е. В. Додин // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. – Випуск 19. – Одеса, 2003. – С. 12–17.

3. Адміністративне право. Академічний курс : підруч. : у двох томах. – Том 1. Загальна частина / [ред.колегія : В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : ТОВ „Видавництво „Юридична думка”, 2007. – 592 с.

4. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / Скакун О. Ф.; пер. з рос. – Харків : Консум, 2001. – 656 с.

5. Kosowski T. Reglamentacja działalności gospodarczej w polskim administracyjnym prawie gospodarczym/ T. Kosowski. – Wrocław, 2009. – 421 s.

6. Права громадян у сфері виконавчої влади : адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту : монографія/ кол. авт.; [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – Д. : Ліра ЛТД, 2008. – 588 с.