УДК: 346.2

Щербаков В.В.

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПРАВОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІВ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ РОЗМІРУ

Інститут економіко-правових досліджень НАН України

This work is about suggestions on perfection of legal position of organs of joint-stock companies on questions of amount and composition of organs of joint-stock companies and differentiation of the legislative adjusting of their jurisdiction depending on the size of joint-stock companies, and also organization of activity of organs of large, middle and small joint-stock companies.

Keywords: commercial law, joint-stock company, organs of joint-stock company, jurisdiction, large, middle and small enterprises.

Эта работа о предложениях по совершенствованию правового положения органов акционерных обществ по вопросам количества и состава органов акционерных обществ и дифференциации законодательного регулирования их компетенции в зависимости от размера акционерного общества, а также организации деятельности органов крупных, средних и малых акционерных обществ.

Ключевые слова: хозяйственное право, акционерное общество, органы акционерного общества, компетенция, крупные, средние и малые предприятия.

Дослідження особливостей становлення та розвитку корпоративного управління в Україні показує, що чим більше за розміром акціонерне товариство (далі – АТ), тим у більшому ступені зменшується роль загальних зборів. Натомість чинне законодавство застосовує уніфікований підхід до правового регулювання питань розподілу компетенції між органами АТ незалежно від їх розміру.

Для порівняння із зарубіжним досвідом, слід зауважити, що у зарубіжному праві сформувалося дві доктрини в питанні розподілу компетенції між органами АТ (США та ін.) – доктрина “контролю з боку менеджерів” і доктрина "корпоративної демократії". У першому випадку управління корпорацією знаходиться під контролем директорів, у другому – під контролем акціонерів. Компетенція загальних зборів акціонерів у першому випадку мінімальна. Американське законодавство залишає за загальними зборами акціонерів проведення виборів директорів, рішення питань про ліквідацію, реорганізацію товариства й інших найбільш загальних питань, в основному ж функції управління виконує рада директорів. Широкі повноваження ради директорів і міри відповідальності за порушення ними своїх обов'язків як певна гарантія дотримання інтересів міноритарних акціонерів характерні для ранніх стадій розвитку корпорацій. На сучасному етапі почала формуватися думка про необхідність обмеження надзвичайно широких повноважень ради директорів. Натомість щодо великих корпорацій, які розглядаються як провідна ланка національної економіки, застосовується концепція контролю з боку директорів.

Чинне правове регулювання управління АТ насичене імперативними нормами, що відповідають моделі корпоративної демократії. Це перешкоджає застосуванню в Україні доцільної для великих АТ моделі контролю з боку менеджерів. З урахуванням переваг і стратегічного значення великих корпорацій (великих АТ) для економічного розвитку України доцільно передбачити у законодавстві спеціальне регулювання з питань розподілу компетенції між органами великих АТ, надавши акціонерам можливість організовувати управління такими АТ за моделлю корпоративної демократії, як це передбачено нині, чи моделлю контролю з боку менеджерів, у разі якщо доцільність такої моделі буде визнана самим підприємством. Це передбачає впровадження відповідного диспозитивного регулювання. Пропонується доповнення Закону про АТ наступними положеннями.

У статуті великого АТ може бути передбачено, що всі повноваження органів великого АТ здійснюються правлінням (дирекцією), наглядовою радою та ревізійною комісією, за винятком питань виборів та відкликання членів органів АТ, внесення змін до статуту АТ, прийняття рішень про реорганізацію і ліквідацію товариства, а також інших питань, передбачених у статуті, що відносяться до виключної компетенції загальних зборів АТ. Інші повноваження загальних зборів АТ за їх рішенням делегуються наглядовій раді та правлінню. Розподіл делегованої загальними зборами компетенції між вказаними органами закріплюється в статуті. Щодо таких АТ положення ст.33 Закону про АТ, згідно якому загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, втрачає чинність. Тобто загальні збори можуть вирішувати тільки ті питання, які закріплені у законі і статуті.

У таких АТ питання визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства та розподілу прибутку і збитків товариства відносяться до виключної компетенції правління. Правління несе повну відповідальність за результати діяльності товариства 

Чинне законодавство передбачає досить детальне імперативне регулювання порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерного товариства з огляду на те, що права акціонерів в АТ з розпорошеною структурою капіталу вимагають правового захисту засобами імперативного регулювання. Натомість у малих АТ з невеликою кількістю акціонерів, де можливо забезпечити участь у загальних зборах 100 відсотків акціонерів, доцільним буде передбачити можливість скликання загальних зборів за спрощеним порядком, який визначається АТ у статуті або Положенні про загальні збори. Така потреба часто виникає у зв’язку з потребою провести загальні збори у терміновому порядку тощо, і щодо малих АТ ця потреба може бути задоволена запропонованим чином.

Доцільним буде використання досвіду Великої Британії, у якій сформульовано презумпцію законодавчого невтручання в діяльність малих приватних АТ та “режим вибору” щодо них, згідно якому малі приватні АТ вправі використовувати законодавчий режим за їх вибором. Пропонується передбачити у Законі про АТ, що малі приватні АТ мають право не дотримуватись вимог законодавства щодо порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерів та здійснювати їх в порядку, встановленому статутом та внутрішніми нормативними актами.

Щодо великих АТ виникають питання з приводу посади корпоративного секретаря. З огляду на потреби забезпечення прав акціонерів у АТ з великою кількістю акціонерів (у великих АТ) буде доцільним використати зарубіжний досвід та запровадити обов’язкову посаду корпоративного секретаря у великих АТ, при чому з числа осіб, які мають державну ліцензію на здійснення відповідного виду діяльності. Для цього у Законі про АТ потрібно передбачити норму, згідно якій “корпоративний секретар у великих АТ призначається в обов’язковому порядку правлінням АТ за погодженням з наглядовою радою з числа осіб, які мають ліцензію на здійснення відповідної діяльності. Робота корпоративного секретаря великого АТ оплачується у договірному порядку”.

Ще одна група питань стосується декларування стратегічної інформації про АТ та звітності. У стратегічному плані розвитку АТ має відображатися інформація про екологічні проблеми і підтримувані ініціативи розвитку. Для публічного і великого приватного АТ є потреба в публікації більш широкого звіту правління, що пояснює роботу компанії, стратегію і взаємини АТ із працівниками, клієнтами і постачальниками, суспільством. Щоб поліпшити інформування в таких компаніях, документи повинні бути доступні на веб-вузлі компанії. Пропонується доповнити Закон про АТ статтею “Публічна інформація про товариство” наступного змісту: “Публічні та великі приватні АТ зобов’язані декларувати стратегічну інформацію про АТ шляхом публікації стратегічного плану розвитку. У стратегічному плані розвитку АТ має відображатися інформація про екологічні проблеми і підтримувані ініціативи розвитку. Для публічного і великого приватного АТ вимагається публікація більш широкого звіту правління, що пояснює роботу АТ, стратегію і взаємини АТ із працівниками, клієнтами і постачальниками, суспільством. Ці документи повинні бути доступні на веб-вузлі АТ.”

Реалізація зазначених пропозицій сприятиме вдосконаленню правового положення акціонерних товариств та підвищенню ефективності господарювання.