Сурова В.М.

Узагальнення методів діагностування напівдорогоцінного каміння

Державний гемологічний центр України

Generalisation of various methods of diagnostics of semiprecious stones

Одним з найбільш складних завдань діагностики ювелірного каміння є діагностування напівдорогоцінного каміння, що, зокрема, пов’язано з великим різноманіттям напівдорогоцінного каміння і його назв. До напівдорогоцінного каміння відносять не лише мінерали, а й гірські породи, до того ж, це каміння в більшості своїй є непрозорим та має порівняно невисоку вартість[1]. Тим не менше, його діагностування є важливим завданням гемології для встановлення природного або штучного походження, визначення вартісних показників сировини або виробів, діагностики історичних коштовностей, ювелірних прикрас та витворів мистецтва.

У діагностиці напівдорогоцінного каміння використовують два основних види методів дослідження: органолептичні та інструментальні.

Органолептичними методами визначають колір, блиск, прозорість, спайність, поверхневі оптичні ефекти, текстурний малюнок.

До інструментальних методів, зокрема, належать визначення кольору риски, твердості, густини, показника світлозаломлення, двозаломлення, люмінесценції; а також спектрів поглинання, рентгенфлюоресцентний аналіз (РФА), мікроскопічне дослідження, інфрачервона (ІЧ) спектроскопія, якісні реакції із хімічними реагентами та інші.

Вибір тих чи інших методів діагностування напівдорогоцінного каміння залежить від того, знаходиться воно у вигляді сировини або у виробах, його розмірів, форми та способу закріплення каменя у виробі (глуха чи відкрита оправа), виду обробки поверхні (полірована або оброблена спеціальними рідинами), та деяких інших факторів.

Узагальнення нами методів діагностування напівдорогоцінного каміння полягає у визначеній послідовності дій (етапів), спрямованих на ідентифікацію каміння переважно неруйнівними методами, за досить короткий час, з визначенням його походження (природне або штучне) і параметрів для вартісної оцінки даного каміння. На підставі визначеної послідовності використання різних методів, доступних для даного каміння або виробу з нього, можна розрізнити (див. Таб.1):

-       Основні методи діагностики, які можна використовувати в будь-яких умовах незалежно від того знаходиться напівдорогоцінне каміння у сировині або виробах.

-       Основні методи діагностики, які можна використовувати у певних умовах.

-       Допоміжні методи, які застосовуються при необхідності з метою уточнення діагностики або за неможливості точної діагностики основними методами.

Визначення каміння проводять саме у такій послідовності, застосовуючи спочатку основні методи діагностики (I етап), при можливості доповнюють одержані дані результатами основних методів, які можна використовувати у певних умовах (II етап). У разі, якщо одержаних даних недостатньо для впевненого визначення виду напівдорогоцінного каміння та його походження (природного або штучного), залучають допоміжні методи діагностики (III етап), які вибирають в залежності від специфіки мінерального складу та обробки каміння, віддаючи перевагу неруйнівним методам.

Таб.1. Етапи діагностики напівдорогоцінного каміння 

1. Андерсон Б. Определение драгоценных камней. – М.: Мир камня, 1996. – 456 с.
2. Нестеровський В.А. Діагностика самоцвітів. Навчальний посібник з курсу «Гемологія та виробне каміння України» - К: Київський ВПЦ університет, 2004 – 63 с.
3. Рид П. Дж. Геммологический словарь / Пер. с англ. – Л.: Недра, 1986. – 287 с.
4. Смит Г. Драгоценные камни / Пер с англ. – М.: Мир, 1980. – 586 с.
5. Солодова Ю.П., Андреенко Э.Д., Гранадчикова Б.Г. Определитель ювелирных и поделочных камней. – М.: Недра, 1985. – 223 с.
6. Сурова В.М. Атестація та експертна оцінка напівдорогоцінного каміння / Методичний посібник до учбового курсу. 3-е видання, перероблене і доповнене. – Київ: Видавництво Державного гемологічного центру України, 2008. – 56 с.
7. Штрюбель Г., Циммер З.Х. Минералогический словарь. – М.: Недра, 1987. – 493 с.
8. Шуман В. Мир камня. В 2-х т. Т. 2. Драгоценные и поделочные камни / Пер. с нем. – М.: Мир, 1986. – 263 с.