УДК 612.13:564.41 / 47.22 і 599.323.30

Григорова Н.В., Кузьміна М.А., Тітаєва Ю.І.

ГЕМАТОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИ ДІАБЕТИЧНІЙ КОМІ

Запорізький національний університет

С помощью гематологических и биохимических методов изучена картина крови при диабетической коме. В гранулоцитах крови установлен дефицит цинка и секреторного материала, что указывает на снижение защитных свойств клеток.

Ключевые слова: диабетическая кома, картина крови, цинк, секреторный материал.

With the help hematological and biochemical methods the blood picture is studied at a diabetic coma. In blood granulocytes installed zinc deficiency and secretory material, which indicates  the decrease of protective properties of the cells.

Key words: diabetic coma, blood picture, zinc, secretory material.

На сьогодні цукровий діабет займає провідне місце за ступенем захворюваності та медико-соціальною значущістю. Хвороба характеризується тяжкими наслідками, що призводять до летального кінця внаслідок розвитку різних ускладнень. Тому зрозуміла підвищена увага, що приділяється як лікарями, так і біологами для виявлення причин, умов, механізмів розвитку хвороби і розробки різних препаратів, які сприяють проведенню патогенетичної терапії [1-3].

Враховуючи той факт, що кров  – це один із основних найбільш доступних об’єктів досліджень, нами проводилось дослідження основних показників крові при одному з найважчих наслідків цукрової хвороби – діабетичній комі. Для з’ясування важкості стану хворих рівень цукру визначали одночасно в крові та сечі. Особливої уваги заслуговує дослідження вмісту цинку при діабеті. Встановлено, що при цукровій хворобі вміст цинку в плазмі крові зменшений, але відсутні дані про його вміст у гранулоцитах крові. Припущення про роль цинку в депонуванні секреторного матеріалу робить необхідним визначення рівня секрету в клітинах.

Метою наших досліджень було – дослідження картини крові у хворих з діабетичною комою.

Матеріалом дослідження були проби крові і сечі, мазки периферичної крові 43 осіб, серед яких 23 чоловіка були практично здоровими і слугували контролем. Хворі на цукровий діабет складали групу в 20 осіб.

У роботі були використані наступні методи: гематологічні (визначення загальної кількості лейкоцитів і показників лейкоцитарної формули; визначення загальної кількості еритроцитів, гемоглобіну, ШОЕ та кольорового показника); біохімічні (визначення рівня цукру в крові, кетонових тіл у сироватці крові і глюкози в сечі, вмісту креатиніну, сечовини, осмолярності сироватки та рН крові); цитохімічні (визначення вмісту цинку та секреторного матеріалу в гранулоцитах крові).

 У осіб, які складали контрольну групу, вміст лейкоцитів у крові дорівнював у середньому 6,2±0,34∙10⁹/л, а лейкоцитарна формула виглядала так: відносна кількість паличкоядерних нейтрофілів - 5,1±0,13%, сегментоядерних нейтрофілів – 57,1±4,90%, еозинофілів - 3,9±0,14%, базофілів - 0,9±0,05 %, лімфоцитів -  25,7±1,40%, моноцитів - 7,3±0,52%.

У осіб з діабетичною комою кількість лейкоцитів в середньому дорівнювала 12,9±0,86∙10⁹/л, що на 108% більше за норму (р<0,001). У лейкоцитарній формулі встановлено зниження відносного вмісту еозинофілів на 69% (1,2±0,60%,р<0,001), підвищення відносної кількості базофілів на 33% (1,2±0,09%,р<0,01), паличкоядерних нейтрофілів - на 31% (6,7±0,09%,р<0,001). Відносно сегментоядерних нейтрофілів, лімфоцитів і моноцитів суттєвих відмінностей від контролю не встановлено, причому їх середнє значення дорівнювали відповідно 59,2±3,07%, 24,9±1,60% і 6,8±0,84%.

Отже, у хворих на цукровий діабет з комою спостерігалося збільшення загальної кількості лейкоцитів. У лейкоцитарній формулі встановлено підвищення відносної кількості паличкоядерних  нейтрофілів, базофілів та зниження відсотка еозинофілів. По відношенню до інших показників закономірних змін не виявлено.

У контрольних осіб вміст еритроцитів у крові в середньому складав 4,2±0,09∙10¹²/л, вміст гемоглобіну – 126,0±2,60 г/л, кольоровий показник - 0,88±0,04 ум.од., ШОЕ - 7,9±0,90 мм/год.

В осіб з діабетичною комою кількість еритроцитів дорівнювала 4,4±0,08∙10¹²/л, що лише на 5% більше норми (р>0,05). Рівень гемоглобіну був вище норми лише на 8% (136,0±6,40 г/л; р>0,05), а кольоровий показник - на 6% (0,93±0,07 ум.од.; р>0,05). ШОЕ була менше норми на 51% (3,9±0,14 мм/год, р<0,001).

Отже, у осіб з діабетичною комою спостерігається тенденція до зростання загальної кількості еритроцитів, рівня гемоглобіну в них та кольорового показника на тлі зниження ШОЕ.

У осіб контрольної групи вміст цукру в крові складав 5,4±0,38 ммоль/л, вміст кетових тіл у сироватці крові - 1,3±0,09 ммоль/л, глюкоза в сечі не виявлялася. В осіб з діабетичною комою вміст цукру в крові дорівнював 23,9±2,05 ммоль/л, що на 343% більше за норму (р<0,001). Вміст кетових тіл у сироватці крові -7,1±1,40 ммоль/л, що на 446% вище контрольних величин (р<0,001). Тільки в осіб при діабетичній комі на відміну від здорових людей, що складали контрольну групу, виявлялась глюкоза в сечі, рівень якої досягав 12,2±1,40 ммоль/л.  Це відповідно в 12,2 рази вище норми (р<0,001).

Отже, у хворих на цукровий діабет з комою зростав рівень цукру в крові, кетових тіл у сироватці крові та з’являлася глюкоза в сечі.

У осіб контрольної групи вміст креатиніну в крові в середньому складав 76,0±5,20 ммоль/л, вміст сечовини -  6,1±0,14 ммоль/л, осмолярність сироватці крові дорівнювала 303,0±2,0 ммоль/л, рН крові - 7,1±0,06. В осіб з діабетичною комою вміст креатиніну зростав на 39% (105,3±1,60 ммоль/л; р<0,001), вміст сечовини – на 21% (7,4±0,40 ммоль/л; р<0,001). Осмолярність сироватки крові дорівнювала 300,1±3,80 ммоль/л, а рН - 7,2±0,05. Достовірних відмінностей від контролю не встановлено (р>0,05).

Отже, у хворих на цукровий діабет з комою зростає рівень креатиніну та сечовини в плазмі крові. По відношенню до інших показників закономірних змін не виявлено.

У осіб контрольної групи інтенсивність цитохімічної реакції дитизону дорівнювала в середньому 1,3±0,08 ум.од., а кількість дитизонофільних гранул -  дорівнювала 141,0±5,1.

При діабетичній комі інтенсивність реакції знижувалась на 54%           (0,6±0,06 ум.од.; р<0,001), а кількість гранул дитизону на 37% (89,0±3,6; р<0,001).

Отже, у хворих на цукровий діабет з комою спостерігається зменшення інтенсивності реакції і числа дитизонофільних гранул у зернистих лейкоцитах, що говорить про розвиток цинкової недостатності.

У контрольних осіб інтенсивність цитохімічної реакції МЗЕ дорівнювала в середньому 1,1±0,07 ум.од., а кількість гранул МЗЕ - 129,0±4,3.

При діабетичній комі інтенсивність реакції знижувалась на 45% (0,6±0,05 ум.од.; р<0,001), а кількість гранул МЗЕ на 34% (85,0±6,1; р<0,001).

Отже, у хворих на цукровий діабет з комою спостерігається зменшення інтенсивності реакцій і числа гранул дитизону та МЗЕ у зернистих лейкоцитах, що вказує на розвиток цинкової та секреторної недостатності. Ця обставина свідчить про пригнічення захисних властивостей клітин.

Література

1.  Зайчик А.Ш. Патологическая физиология. Т.2. Патохимия (эндокринно-метаболические нарушения) / А.Ш.Зайчик, Л.Г.Чурилов. – 3-е изд. – СПб: ЭЛБИ СПб, 2007. – 768 с.

2.  Земфирова Г.С. Кетоацидоз, прекоматозное состояние, гиперкетомическая, гиперосмолярная кома / Г.С. Земфирова. – М.: Медицина, 2000. - С. 87-94.

1. Казьмин В.Д. Диабет, секреты его компенсации, профилактики, лечения осложнений / В.Д. Казьмин, З.Д. Казьмин. – М.: Март, 2004. – 253 с.