УДК  7.025.4;7.0.21;719

Радомська В.Р., Тирпич І.А.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНА РЕСТАВРАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ЗБЕРЕЖЕННЯ САКРАЛЬНОГО ДЕКОРАТИВНО-МОНУМЕНТАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА

Національний університет «Львівська Політехніка», Київська Національна Академія образотворчого  мистецтва та архітектури

Reviewed the role of the conservation and restoration measures for the preservation of an architectural monument of the first quarter of XX century - the frescos of  an outstanding Ukrainian modernist M.Sosenko ( 1875 - 1920 ) in the interior environment of the Archistratyg Mychail´s church, Pidberizciv village, region of Pustomyty. ( 1891, architectural bureau of I. Levinsky)

Keywords: technique, technology, physical and chemical analysis, microscopy, pigments, gilding, chart, ornament.

Розглянуто роль консерваційно-реставраційних заходів для збереження архітектурно-мистецької пам’ятки пер. чверті ХХ ст. - стінописів видатного українського сецесеїста М. Сосенка ( 1875-1920рр.) в інтер’єрному середовищі церкви Архистратига Михаїла с. Підберізців, Пустомитівського р-ну. ( 1891р., архітектурно-проектне бюро І. Левинського.)

Ключові слова: техніка, технологія, фізико-хімічний аналіз, мікроскопія, пігменти, позолота, схема, орнамент.

Неодмінна складова  процесу адаптації пам’яток мистецтва та архітектури до потреб епохи. – час, як посередник поміж кінцевим творчим процесом та моментом, в якому цей креативний акт – пам’ятка архітектури, мистецтва, тощо, з’являється у свідомості глядача певної епохи. І саме дистанція поміж часовими відрізками у свідомості оцінки вічного та історичного спричиняє конфлікт, який суттєво може зашкодити збереженню об’єкту. В результаті видозмін, різноманітних за формою і змістом перебудов, руйнацій, реконструкцій, переформатуваннь, об’єкт мистецтва набуває актуальності для суспільства, водночас залишаючись часткою культурно-історичного минулого[7]. Вивчення основних принципів стратеграфічної, технологічної будови настінного малярства як пам’ятки монументально-декоративного мистецтва є важливим етапом збереження пам’ятки в цілому. Пошук нових технологічних матеріалів, зміна естетичних, соціально-культурних прерогатив суттєво міняє методи та техніко-технологічні засади в декоруванні архітектурних споруд. На даному етапі дослідження збережених автентичних пам’яток монументального мистецтва першої половини ХХ століття, зокрема встановлення авторства, підтвердження попередньої атрибуції або атрибутування нового об’єкту, перебуває на початковому етапі, в порівнянні зі спадщиною станкового характеру. Мистецтвознавча експертиза часто базована лише на архівальних та історіознавчих даних, які не завжди відповідають реальній ситуації. До прикладу -  до реставрації стінописи М. Сосенка в ц. Св. Миколая в м. Золочів, автентичний «пензель» художника був збережений  лише на стінах півсферичної апсиди [1]. Така ж доля спіткала сосенківські розписи в ц. с. Пужники, ц. с. Славське, Музичному інституті у Львові [4]. Схеми, композиційний устрій, рисунковий лад цих об’єктів, в основному, збережений, однак колористика, матеріальна структура та технічна особливість «пензля» майстра, візуальне сприйняття малярства було знівельоване. Ситуація ускладнюється, коли збережені ансамблі датуються або ідентифікуються виключно на підставі опосередкованих доказів, таких як – критерій датування архітектурного середовища (дані з історії храму, сграфіто з датами на стінах, палеографія інскрипції, тощо). Другий тип доказів – іконографічно-стилістичний аналіз, який однак не завжди є підставою для конкретизування у датуванні з огляду на те, що малярство може зазнати неодноразових втручань та поновлень. На шляху хронологічної прив’язки інтер’єрних декорів до архітектоніки споруди важливу роль, а часом вирішальну, набирає науково-технологічне обстеження фізичної структури верств, що становлять і творять певний вид мистецтва (стінопис, сграфіто, мозаїка, тощо). Проблема, яка не

ЧИТАТЬ ВЕСЬ ТЕКСТ >>>