УДК: 633.864.79 «321»:631.53.048

Гарбар Л.А. ,  Бондар М.

ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ РІПАКУ ЯРОГО ПІД ВПЛИВОМ РІЗНИХ НОРМ ВИСІВУ

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Проанализировано влияние разных норм высева рапса ярового на формирование его продуктивности.

 Ключові слова: ріпак ярий, норма висіву, удобрення, добрива, урожайність.

Influence of different seeding rates on spring rape productivity formation were studied.

Key words: spring rape, seeding rate, fertilization, fertilizers, yield capacity.

Суттєвий вплив на формування продуктивності ріпаку ярого, як і всіх рослин родини капустяних, має поряд із способами та строками сівби норма висіву. Загущені посіви сприяють витягуванню центрального пагона рослини. Підвищена густота стояння рослин ріпаку ярого в процесі вегетації нерідко призводять до вилягання рослин, що в свою чергу призводить до запізнення з цвітінням та нерівномірного дозрівання. Загущені посіви спричиняють як погіршення якості насіння, так і значні його втрати. Разом з тим підвищена густота стояння рослин ріпаку створює ідеальні умови для розвитку захворювань. З іншого боку – розріджені посіви підвищують небезпеку забур'янення. Теоретичні обґрунтування різних площ живлення рослин відповідно до способів сівби викладені в роботах М.Е. Вольні, А.А. Ульриха, І.І. Сінягіна та ін. [1,2].

В рослин ріпаку ярого закладка бічних пагонів відбувається незалежно від густоти стеблостою. Разом з тим висока конкуренція в загущених посівах негативно впливає на розвиток рослин та на кількість стручків на рослині. Це, зокрема, призводить до зниження урожайності у гібридів, які відрізняються великою здатністю до гілкування. Підвищені норми висіву викликають збільшення густоти стояння рослин, що призводить до їх вилягання, пізнього цвітіння і не достигання насіння [3].

За визначення оптимальної норми висіву ріпаку ярого варто враховувати такі важливі фактори, як тип ґрунту, сортові особливості досліджуваної культури, строки сівби, якість підготовки насіннєвого ложе, погодних умов тощо. За ранніх строків сівби варто використовувати більш низькі норми, а при запізненні з сівбою – більш високі норми висіву.

Завдяки біологічним особливостям рослин ріпаку ярого – здатності формувати у зріджених посівах багато бічних пагонів, а у загущених – підвищувати кількість стручків у верхній частині рослини, норма висіву має значно менший вплив на врожайність, в порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами.

Найбільш достовірні відомості про способи сівби ріпаку в третій чверті ХІХ століття викладені в роботі І.А. Стебута, в якій автор зазначає, що ріпак висівається розкидним і рядковим способами. Позитивним для розкидного способу сівби є природний захист рослин від земляної блішки. Проте при великих площах перевага залишається за рядковою сівбою. Попередження пошкодження рослин земляною блішкою при цьому досягається їх загущенням. Практика вирощування ріпаку широкорядним способом збереглася і в першу половину ХХ сторіччя. І.І. Синягін, посилаючись на працю Д.В. Федорова (1912 рік), відмічає, що найпоширенішим способом сівби ріпаку був широкорядний з міжряддями від 54 до 70 см і нормою висіву насіння біля 10 кг/га. Зустрічався і дворядковий стрічковий спосіб сівби з відстанню між рядками 13,5-18 см і стрічками 68-72 см [1].

Правильний вибір норми висіву – одна з важливих умов отримання високого урожаю насіння ріпаку. Від густоти стояння рослин залежить кількість вологи, вуглекислого газу і світла, якими вони будуть забезпечені протягом усього періоду вегетації. Оптимальна норма висіву ріпаку дає змогу отримати не тільки високий урожай з одиниці площі, але й підвищує якість насіння, так як формування рослин проходить рівномірно.

Однією із біологічних особливостей ріпаку є невисока залежність від норм висіву насіння. В дослідженнях ВНДІОК при зростанні норми висіву від 1,5 до 3,0 млн схожих насінин на га урожайність практично не змінювалась (17,6 і 17,8 ц/га). За підвищення її до 4,0 млн схожих насінин на га схожого насіння врожайність насіння знижувалась до 16,0 ц/га.

Так, Утеуш Ю.А. вважає, що при визначенні норми висіву насіння необхідно враховувати його польову схожість та можливу пошкодженість рослин у період вегетації. Він вважає, що оптимальною нормою висіву є 2,0-2,5 млн схожих насінин на га схожого насіння. Аналогічної думки і одеські науковці, які рекомендують в чистих одновидових посівах висівати таку ж саму норму висіву, або в ваговому співвідношенні 10,0-12,0 кг/га [4].

Прянишников Д.М., аналізуючи свого часу технологію вирощування ріпаку, рекомендував збільшити норму висіву насіння з 10 до 12 кг/га за рядкового способу сівби і до 16-17 кг/га за розкидного [5].

За літературними даними широкорядна сівба ріпаку практикувалася в Білорусії, Польщі, Німеччині, Бельгії та Франції до 70-х років ХХ сторіччя [3,6].

В сучасній Франції ріпак ярий сіють з міжряддями 25-35 см; нормою висіву насіння 5-7 кг/га, яка забезпечує густоту 100-120 тис. рослин на 1 га. У Швейцарії прийняті міжряддя 22 см, за колесом трактора – 44 см; норма висіву насіння – 6-12 кг/га. В Німеччині при міжряддях 15 см урожай насіння становив 27,9 ц/га, при 30 см – 30,5 ц/га [6,7].

Канадські вчені стверджують, що за підвищення норми висіву ріпаку ярого з 2 до 11,2 кг/га врожайність культури практично не змінювалась і знаходилась в межах від 12,4 до 13,7 ц/га. За сівби від 5 до 20 кг/га насіння ріпаку в Швеції, вченими було отримано аналогічні результати. Оптимальною густотою стояння рослин ріпаку ярого шведські вчені вважають 200–300 рослин/м² (9–12 кг/га при 90 % схожості). В Англії і Франції оптимальною нормою висіву є 120–150 штук схожих насінин/м² (5–7 кг/га) [8].

Встановлено, що норми висіву насіння 4 і 6 кг/га практично забезпечують однаковий рівень урожайності як за ширини міжрядь 15 так і 30 см, в той час як за міжряддя 45 см урожайність знижується. Результати показують, що оптимальна густота стояння рослин ріпаку ярого забезпечує нормальний біологічний розвиток культури. Для створення такої густоти рослин норма висіву повинна бути в межах 0,8 – 1,2 млн схожих насінин/га. Враховуючи певні технологічні відхилення щодо якості підготовки ґрунту і строків сівби, рекомендовану норму висіву можна збільшувати на 10 – 20 %. Необґрунтоване підвищення норми висіву спричиняє біологічну конкуренцію рослин в процесі їх росту та розвитку, внаслідок чого рослини витягуються, а точка росту і коренева шийка виносяться на поверхню ґрунту. На загущених посівах не реалізується повністю біологічний потенціал продуктивності рослин. Крім того за даних умов спостерігається вища ураженість рослин ріпаку ярого шкідниками і хворобами [9,10].

Терещенко Н.М [11] стверджує, що в умовах центрального Лісостепу України найбільший приріст урожайності ріпаку ярого було отримано за норми висіву насіння 1,5 млн схожих насінин на га, за широкорядного способу сівби з шириною міжрядь 45 см та внесення мінеральних добрив у нормах N₉₀P₆₀K₆₀ та N₁₈₀P₆₀K₆₀, з приростами врожайності 8,3 та 7,8 ц/га відповідно. Тоді як зменшення міжрядь до 15 см та збільшення їх до 60 см за підвищених норм висіву насіння (2,0–2,5 млн схожих насінин на га) призводило до зменшення приросту врожайності.

Оптимальною нормою висіву ріпаку ярого за вирощування його на насіння одні дослідники вважають 4,5–5 кг/га (1,2–1,5 млн схожих насінин на га – 60–80 рослин на 1 м²) [12], інші рекомендують – 2,5 млн штук схожих насінин на 1 га [13].

Норма висіву ріпаку ярого залежить від погодно-кліматичних умов району вирощування, строків сівби, маси 1000 насінин тощо [14]. Для сівби використовують відкаліброване кондиційне насіння, вирівняне, з максимальною масою, оскільки дрібне насіння пізніше сходить і дає ослаблені рослини [15]. Результати досліджень свідчать, що оптимальною нормою висіву є 2,5 млн схожих насінин на га, а зі збільшенням ширини міжрядь з 12,5 до 30–45 см врожайність даної культури не змінюється [16].

Результати проведених досліджень показали, що збільшення густоти стояння рослин ріпаку ярого від 100 до 350 рослин/м², порівняно з густотою в 50-100 рослин/м², призводило до збільшення індексу листкової поверхні рослин на 18,2-80,2 %, а однієї рослини – до зменшення на 38,8-67,3 % [17].

Результати досліджень Інституту олійних культур та Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва свідчать, що за норми висіву 2, 3, 4, 5 млн схожих насінин на га найвищу урожайність було отримано за норми 4 млн схожих насінин  і вона склала 24,2 ц/га [ 19].

Разом з тим було виявлено і вплив норм висіву на вміст і вихід олії з насіння ріпаку ярого. Вміст жиру в  його насінні знижувався за збільшення норм висіву до 2,0 і 2,5 млн схожих насінин  на га, а ширини міжрядь до 30 і 45 см [19, 20]. Результат, отриманий в ході інших досліджень, свідчить про те, що найбільший вміст олії та загальний її вихід було отримано з насіння ріпаку ярого, висіяного звичайним рядковим способом сівби з нормою висіву 1,5 млн схожих насінин на га[20].

Отже, аналіз приведених наукових робіт свідчить, що в умовах Правобережного Лісостепу України такий елементи агротехніки ріпаку ярого, як норми висіву заслуговують більшої уваги, оскільки дані питання висвітлені у науковій літературі неоднозначно і є актуальними для подальшого вивчення.

Література

1. Синягин И.И. Площади питания растений. / Синягин И.И. // М. : Россельхозиздат, 1975. – 382 с.
2. Ульрих Н.Н. Механизация посева на опытных делянках. / Ульрих Н.Н., Дунаевский Д.Б. // М. : 1968. – 110 с.
3. Шпаар Д. Рапс и сурепица / Шпаар Д. и др. // (Выращивание, уборка, использование) / Под общей редакцией Д. Шпаара. – М М. : ИД ООО «DLV АГРОДЕЛО». 2007 – 320 с.
4. Утеуш Ю.А. Рапс и сурепица в кормопроизводстве / Утеуш Ю.А. // К. : Наукова думка. – 1979. –228 с.
5. Прянишников Д.Н. Частное земледелие (Растения полевой культуры) / Прянишников Д.Н. // 7-е изд., М.-Л., 1929.
6. Трофимчук И.А. Пути повышения урожайности полевых культур./ Трофимчук И.А. // Вып. 3. – Минск, 1972.
7. Rechtzeiting auf 00-Raps umstelln // Zandwirtschaftliches Westfalen-Zippe. 1985. Bd 142, N 25. S. 30-33.
8. Первушин В.М. Новое в технологии возделывания ярового рапса / Первушин В.М., Манаенкова Т.И. // Земледелие. – 1994. – № 4. – С.24–25.
9. Нечипоренко В.Н. Агротехника рапса в Великобритании / Нечипоренко В.Н. // Масличные культуры. – 1985. – № 4. – С.38 – 39.
10. Нечипоренко В.Н. Интенсификация производства масличного рапса за рубежом / Нечипоренко В.Н. // Обзорная. информация . М. : ВНИИТЭИСХ, – 1984. – 64 с.
11. Терещенко Н.М. Особливості технології вирощування ріпаку ярого в умовах центрального Лісостепу / Терещенко Н.М. // Вісник аграрної науки. – 2001. –№ 7. – С. 72-74.
12. Матиенко А.Ф. Рапс – культура больших возможностей / Матиенко А.Ф. // Земледелие. – № 1. – 2000. – С.38-39.
13. Первушин В.М. Рапс – культура высокоэффективная / Первушин В.М. // Технические культуры,– № 2. – 1992, – С.22-24.
14. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур / Лихочвор В.В. – Львів : НВФ “Українські технології”, 2002. – 800 с.
15. Брикман В.И. Рапс, сурепица и редька масличная в Восточной Сибири. / Брикман В.И., Евтеев А.С., Юргин С.А. // М. : Росагропромиздат, 1989. – 60 с.
16. Первушин В.М. Новое в технологии возделывания ярового рапса / Первушин В.М., Манаенкова Т.И. // Земледелие. – 1994. – № 4. – С.24–25.
17. Карпенко А.В. Олієжировий під комплекс Запорізької області. Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання./ Карпенко А.В. // Том 1. К. : ІАЕ, 2001. – С. 402-403.
18. Ківер  В.Х. Ріпак у Північному  Степу україни: значеня , спектр використання та перспективи виробництва / Ківер В.Х., Амрозяк Ю.В., Маслікова К.П. // Вісник  анграрної науки Причорномор’я, Спец випуск 4 том 1, 2006. – С. 101-105.
19. Вишнівський П.С. Перспективна культура України – ріпак / Вишнівський П.С // Зб. наук. праць Інституту землеробства УААН.- Київ, 2000. – Випуск 3-4. – с. 81 – 83.
20. Вишневський П.І. Виробництво озимого та ярого ріпаку в Лісостепу України / Вишневський П.І., Ситнік І.Д., Антонік І.Л. // УААН; Національний аграрний ун-т. – К. : товариство „Знання” України, 2001.