Максимюк В.П.,.Білітюк А.П, Новицька Н.В.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПЛИВУ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ

НА ВРОЖАЙ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОГО ТРИТИКАЛЕ

Національний університет біоресурсів і природокористування України 

The results of investigations of doses, timing and types of mineral fertilizers in the growing technology of winter triticale in sod-podzolic soils of the West Polesie supeschanoy Ukraine after its predecessor peas. Established that the optimal dose of fertilizer for the formation of high-quality grain varieties of winter triticale Polesskii N₁₂₀Р₆₀К_120, 7 is made to N₃₀ + N₃₀ sowing III + N₃₀ V + N₃₀ VII stages of organogenesis in the form of urea and CAS. At this agricultural background grain yield became 59,8-58,8 kg / ha with a protein content 14,1-14,2% i 21,1% gluten, respectively. Chemical fertilizers provide a high field germination and productive tillering of plants, Increases in grain starch content, ash, phosphorus and potassium, increased the height settings of the stem and flag leaf blight, the number of spikelets in the ear, the grains in it.

 Key words: winter triticale, yield, structure, variety, fertilization, seed quality 

 В статье приведены результаты исследований доз, сроков и видов минеральных удобрений в технологии выращивания тритикале озимого на дерново-подзолистой супещаной почве Западного Полесья Украины после предшественника горох. Установлено, что оптимальной дозой минеральных удобрений для формирования высококачественного зерна тритикале озимого сорта Полесский 7 является N₁₂₀Р₆₀К_120,  внесённых N₃₀ до посеву + N₃₀ ІІІ + N₃₀ V + N₃₀ VІІ этапах органогенеза в форме карбамида и КАС. На этом агрофоне урожайность зерна становила 59,8-58,8 ц/га с содержанием 14,1-14,2% белка і 21,1%, клейковини соответственно. Минеральные удобрения обеспечивали высокую полевую всхожесть и продуктивную кустистость растений, увеличивали показатели содержания в зерне крахмала, золы, фосфора и калия, увеличивали параметры высоты стебля и колоса флагового листа, количество колосков в колосе, зерён в нём.

 Ключевые слова: тритикале озимое, урожайность, структура, сорт, удобрения, качество зерна

Останнім часом в Україні все більше приділяється уваги вирощуванню тритикале, як молодої високоврожайної зернової культури та можливостям його використання для забезпечення продовольчих потреб населення. За рекомендаціями фахівців слід розширювати посівні площі під озимим тритикале, оскільки воно менш вибагливе до ґрунтів, має вищу стійкість до шкідників і хвороб, високу здатність конкурування з бур’янами. Тритикале вирощується переважно без використання пестицидів [1].

Пшенично-житні амфідиплоїди поєднують в собі багато кращих ознак і властивостей вихідних батьківських форм: великий потенціал врожаю зерна і зеленої маси, підвищені адаптивні властивості, комплексний імунітет до грибкових захворювань, більший вміст білка і лізину в зерні, і основних поживних речовин в зеленій масі [2]. Вміст білка в ньому 10-28 %, лізину – 3,5-5,0, жиру – 2,4, цукру – 6-10 %. Це набагато більше, ніж у пшениці. Водночас у ньому міститься широкий набір вітамінів, а за амінокислотним складом білки мають вищу поживну цінність, ніж пшениця [3].

Великий інтерес до тритикале викликаний властивостями, які в свою чергу впливають на народногосподарське значення, наприклад, - комплексна стійкість до хвороб, здатність рости на порівняно бідних і менш забезпечених вологою землях, а також в регіонах нестійкої екологічної ситуації, де внесення добрив та пестицидів дуже обмежене. Кращими ґрунтами для тритикале, як вважав Шулиндін А.Ф. є чорноземи [4], проте амфідиплоїди добре ростуть і на легких піщаних та торфових ґрунтах, де вони дають вищі урожаї порівняно з озимою пшеницею.

Коло галузей, які використовують продукцію нової культури широке. Тритикале має перспективи використання в пивоварінні, спиртовій та кондитерській промисловостях. У хлібопекарській промисловості воно не набуло достатнього поширення, оскільки хліб з його борошна розпливчастий, малого об’єму. Зрідка борошно застосовують як домішку (20-30 %) до пшеничного при випіканні деяких сортів хліба. Солод, отриманий з деяких сортів тритикале, вирощених в сприятливих умовах, переважає ячмінний солод по загальній кількості екстракту, ферментативної активності й, звичайно, розчинності білків, що дозволяє використовувати його в якості ферментативної добавки в пивоварінні, виноробстві й інших областях харчової промисловості [5,6].

На формування 1 т зерна тритикале витрачає в середньому 45 кг N, 10 кг Р₂О₅ й 38 кг К₂О. Основна маса поживних речовин засвоюється ним у періоди кущіння; колосіння, а також формування-наливу зерна. Для азоту й калію час їхнього поглинання майже повністю завершується під час цвітіння. До цього часу в рослинах тритикале накопичується 92-94% азоту й близько 99% калію. Проте, фосфор споживається рослинами тритикале протягом усього періоду вегетації, хоча основна його кількість надходить під час цвітіння, інші 20-22 % засвоюються до фази воскової спілості.

Для збільшення врожайності та валових зборів зерна тритикале важливе значення має раціональне використання органічних та мінеральних добрив. Вони позитивно впливають на зимостійкість рослин, загальне їх виживання, ріст і розвиток, фотосинтетичну діяльність, продуктивність і якість зерна. Під їх впливом у зерні збільшується вміст білку, незамінних амінокислот [7,8].

Інтенсивні технології вирощування тритикале, основою яких є оптимізація рівня азотного живлення за рахунок диференційного їх внесення по етапам органогенезу, на фоні достатнього забезпечення фосфором та калієм в поєднанні з ретардантним захистом дозволяють суттєво (до 60-70 ц/га) збільшити продуктивність цієї культури [9]. Оптимізація доз і строків внесення азотних добрив базується на даних рослинної та ґрунтової діагностики по фазах розвитку тритикале. Роздрібне внесення азотних добрив забезпечує істотні прирости врожаю зерна та суттєво впливає на вміст білка в зерні [10].

Мета досліджень – вивчення ефективності застосування різних норм і видів мінеральних добрив в посівах районованого для зони Полісся України озимого тритикале сорту Поліський 7 (селекції ННЦ „Інститут землеробства УААН”) та їх вплив на врожайність і якість зерна.

Умови й методика проведення досліджень. Дослідження проводили у державному дослідному господарстві „Рокині” Волинського інституту АПВ УААН на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті. Орний шар ґрунту (0-20 см) дослідних ділянок характеризується такими агрохімічними показниками: вміст гумусу –1,8 %, рН – сольової витяжки –5,21; лужногідролітичного азоту (за Корнфільдом) –16,05; рухомих форм фосфору (за Чіріковим) – 17,9; калію (за Чіріковим) –19,2 мг на 100 г грунту.

Попередник в досліді горох. Обробіток ґрунту та догляд за посівами проводили в строки, з урахуванням попередника і ґрунтово-кліматичних умов. Фосфорно-калійні добрива вносили під передпосівну культивацію у формі гранульованого суперфосфату (Р₂О₅ – 19,5 %), калійної солі (К₂О – 40) і аміачної селітри (N – 34 %), карбамід (Со(NH₂) 21 – 46,2 %), КАС – розчин аміачної селітри та карбаміду (50 х 50) та зерновий Акварін 5 (розчин), (N 18 %, Р – 18 %, К 18 % та ряд мікроелементів, зокрема, Mg – 2, Fe – 0.054. Mn – 0.04. Zn – 0.014. Cu – 0.011), Кристалон особливий зерновий (N – 18, Р – 18, К –18, М 3,5 – 2 %) за схемою, наведеною в таблиці 1.

Сіяли тритикале з нормою висіву 4,5 млн. шт (229 кг/га) на глибину 3-4 см. Маса 1000 зерен становила 50 г. Облікова площа – 33 м², повторність досліду – 3 разова. Агротехніка – загальноприйнята для зони Полісся. Система захисту рослин включала хімічну боротьбу проти бур’янів навесні. У фазі кущіння посіви обробляли гербіцидом „Граділ-Плюс” – 100 г/га.

Фази розвитку реєстрували, коли 75 % рослин сягали цього ступеня розвитку. Облік густоти продуктивного стеблостою проводили перед збиранням урожаю на облікових ділянках розміром 1 м². Коефіцієнт продуктивного кущіння встановлювали за результатами аналізу пробного снопа, співвідношенням кількості продуктивних стебел і рослин. Збирали врожай комбайном „Дір – Корнік” (KLASS).

Дані обчислювали методом дисперсійного аналізу (Б.Д.Доспехов, 1968). Визначення показників структури врожаю проводили з пробних снопів, зібраних з 2 погонних метрів у 2-х несуміжних повтореннях, у різних місцях ділянки за методикою Майсуряна.

         Таблиця 1

Схема досліду

Масу 1000 насінин і його натуру визначали за відповідними показниками ДСТУ, а якісні показники – в лабораторії хімічних масових аналізів інституту АПВ [11,12].

Результати експериментальних досліджень. Встановлено, що  фактори досліду по різному впливали на ріст і розвиток рослин тритикале озимого. Так, якщо різні види, норми і строки добрив, особливо азотні, внесені по етапах органогенезу (вар. 3-6) восени незначно впливали на польову схожість (вона була на рівні 93,7-97,1%), то при використанні водорозчинних добрив цей показник практично був на однаковому рівні і становив 91,0-93,5 % (табл. 2).

Враховуючи, що початок кущіння в досліді не залежав від мінерального удобрення, одержані дані є результативними. Так, на 1-2 варіантах продуктивне кущіння характеризується коефіцієнтами 1,0-1,1, то у варіантах удобрення N_30-60-90-120Р₆₀К₁₂₀ – 1,2-1,7 відповідно, що дозволило сформувати рослинам від 503,4 до 715,7 шт./м² продуктивних стебел та забезпечити їх виживання на рівні 97,2-99,8%. При цьому вплив внесення карбаміду на всіх варіантах (3-6) був найбільший на ці показники.

Максимальне збільшення врожаю зерна тритикале озимого досягнуто при застосуванні повних мінеральних добрив, особливо азотних. Якщо у варіанті, де його не застосовували (варіанти 1, 2), урожайність становила 35,8-44,6 ц/га, то при внесенні N_30-60-90-120 на фоні Р₆₀К₁₂₀ (варіанти 3, 4, 5, 6) вона була на рівні 51,2-59,8 ц/га. Урожайність від внесення азоту зросла відповідно на 15,4-24,0 ц/га. Найбільшою вона була при використанні КАС (18,0-23,0 ц/га), а при внесенні “Акваріну” в дозі 8-10 кг/га забезпечило врожайність зерна 62,2-67,5 ц/га.

Урожайність тритикале сорту Поліський 7 при застосуванні лише Р₆₀К₁₂₀ і водорозчинних добрив “Акварін” і “Кристалон” (на V і VІІ етапах органогенезу в дозах 6-8-10 кг/га) було отримано на рівні 44,6-51,8 ц/га з достовірним приростом до контрольного варіанту та фону Р₆₀К₁₂₀ 12,3-17,0; 8,2-11,2 ц/га відповідно, та можуть застосовуватися в господарствах з нижчим рівнем господарювання. Це свідчить про те, що застосування карбаміду і КАС по етапах органогенезу N₃₀ ІІІ + N₆₀ ІІІ, N₉₀ ІІІ-V, N₁₂₀ ІІІ-V і VІІ етап), можна впливати на регулювання цього показника, отримати значно більшу врожайність (табл. 3), ніж при застосуванні водорозчинних добрив. Застосування сечовини на 4-6 вар. сприяло формуванню врожайності зерна на рівні 57,5-65,2 ц/га.

Одним із основних показників якості зерна є вміст у ньому білка, клейковини та крохмалю, на які певний вплив мають як норми, дози і строки внесення азотних добрив та їх співвідношення, внесені за етапами органогенезу. Проведені дослідження стали підтвердженням цього.

Таблиця 3

Вплив норм і строків внесення різних видів мінеральних добрив на врожай і якість зерна озимого тритикале сорту Поліський 7 (2010 р.)

НіР₀₅ – 3,15 ц/га

Так, найбільше формувалось білка в зерні тритикале на фонах N₆₀Р₆₀К₁₂₀, N₉₀Р₆₀К₁₂₀, N₁₂₀Р₆₀К₁₂₀ на 4-6 варіантах, відповідно – 12,7-14,2 %, особливо при внесенні добрив у формі суміші селітри і карбаміду (КАС) на рівні 13,1-14,2 %. Застосування водорозчинних мінеральних добрив “Акварін” і “Кристалон” у дозах 6, 8, 10 кг/га на фоні Р₆₀К₁₂₀ кг/га на варіантах 7-10 в зерні цієї культури нараховувалось лише 9,6-10,9; або на 3,1-3,3 % менше від застосування азотних добрив.

Адекватно змінювався і показник клейковини. Так, при внесенні карбаміду, селітри і КАС (вар. 3-6) восени і на ІІІ, V і VІІ етапах органогенезу він становив 18,1-21,1 %, що на 3,1-6,1 % більше контрольного варіанту і фосфорного калійного фону. Тоді коли при застосуванні водорозчинних мінеральних добрив (“Акварін” і “Кристалон” на V і VІІ етапах) він не перевищував 13,2-15,8 %.

При цьому показник крохмалю має тенденцію до зростання при застосуванні водорозчинних комплексних добрив “Акварін” і “Кристалон” в дозах 6-8-10 кг/га на фоні Р₆₀К₁₂₀ від 61,97 до 65,58 %, проти показника на 3-6 варіантах, де застосовувалась селітра, сечовина і КАС відповідно 60,15-62,68% при показнику на контролі і фосфорно-калійному фоні – 62,06-62,23% відповідно. Адекватно нормам, формам і строкам внесення мінеральних добрив (сухих і водорозчинних) параметри вмісту в зерні золи, фосфору і калію практично змінювались на одному рівні – від 1,72-2,19; 0,88-1,00; 0,63-0,73% відповідно. Дещо меншими були ці показники, при застосуванні водорозчинних добрив, які вочевидь сприяли кращому використанню рослинами їх при весняно-літній вегетації.

Висновки. На дерново-підзолистому супіщаному ґрунті Західного Полісся України по попереднику горох оптимальною дозою мінеральних добрив для тритикале озимого сорту Поліський 7 є N₁₂₀Р₆₀К_120,  внесених N₃₀ до посіву + N₃₀ ІІІ + N₃₀ V + N₃₀ VІІ етапах органогенезу у формі карбоміду і КАС. На цьому агрофоні врожайність зерна становила 59,8-58,8 ц/га з вмістом 14,1-14,2% білка і 21,1%, клейковини відповідно. Дещо менші ці показники становлять при застосуванні аміачної селітри.

Застосування лише фосфорно-калійних добрив в дозі Р₆₀К₁₂₀ (без участі сухих азотних добрив) та оприскування вегетуючих рослин на V і VІІ етапах органогенезу водорозчинними добривами у формі “Акваріну” і “Кристалону” в дозах 6, 8, 10 кг/га, погектарний збір зерна не перевищував 44,0-51,8 центнера з вмістом білка і клейковини на рівні 9,3-10,9% та 13,2-15,8% відповідно. Водночас показник крохмалю тут має тенденцію до збільшення.

Адекватно до форм і норм внесених мінеральних добрив змінювались параметри вмісту в зерні крохмалю, золи, фосфору і калію, зростала довжина стебла і колоса флагового листка, кількість колосків у колосі, зерен в ньому. Використання водорозчинних добрив “Акварін” і “Кристалон” підвищувало масу 1000 зерен з 44,7 до 46,9 г і натуру зерна з 665,5 до 679 г/л відповідно, продовжувало вегетацію рослин на 5-6 днів та їх виживання. Мінеральні добрива забезпечили високу польову схожість та продуктивну кущистість рослин.

Література:

1. Білітюк А.П. Ріст і розвиток рослин тритикале залежно від впливу мінеральних добрив / Білітюк А.П.// Вісник аграрної науки. - 2002. - №8. - С. 23-27.
2. Білітюк А.П. Тритикале в Україні / [Білітюк А.П., Гірко В.С., Каленська С.М., Андрушків М.І.] // За ред. А.П. Білітюка. – К., 2004. – 376 с.
3. Білітюк А.П. Біологічні особливості вирощування озимого тритикале / Білітюк А.П., Каленська С.М. // Вісник аграрної науки. – 2004. - № 3. – С.20-26.
4. Шулындин А.Ф. Тритикале - новая зерновая и кормовая культура / Шулындин А.Ф. – К., 1981. – С. 38-48.
5. Рябчун В.К. Хлебопекарное качество зерна новых линий яровых гексаплоидных тритикале / Рябчун В.К., Шатохин В.И., Панченко И.А. // Тези Між нар. конф. "Наукові основи стабілізації виробництва продукції рослинництва". Інститут рослинництва ім. В.Я.Юр'єва. – Х., 1999. – С.199-200.
6. Каленська.С. М., Янішевський С. Б. Тритикале – нові сорти, нові перспективи // Агроінком. – 1998. - №3-4. – С.21-22.
7. Каленська С.М., Кононюк Г.В. Продуктивність озимого тритікале залежно від технологій вирощування // Землеробство. – 1996. – Вип. 71. – С. 78-81.
8. Каленська С.М. Агроекологічні аспекти застосування добрив в технологіях вирощування тритікале // Збірник наукових праць ІЗ УААН. – К. - 1997. – С. 187-189.
9. Особенности азотного питания озимого тритикале / Гриб С.И., Кукрин Н.П., Булавина Т.М. и др. //  Земледелие. – 1999. - №1. – С.29.
10. Федоров А.К., Утаганов Х. Минеральные удобрения и урожайность тритикале // Химизация с.-х. – 1988. -  № 8. – С. 61.
11. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (С основами статистической обработки результатов исследований) / Б.А. Доспехов. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.
12. Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови: ДСТУ 4138-2002. – К.: Держстандарт України, 2002. – 74 с. -  (Національний стандарт України).